Поняття та підстави виникнення зобовязань

Зміна осіб і регресну вимогу

Ці два поняття мають суттєві відмінності. Регресним визнається зобов’язання, при якому одна особа може вимагати від іншої майно, передане третій стороні за навмисної чи ненавмисної вини останнього. Тут слід розрізняти ситуації:

• Між регрессатом і кредитором існує основне зобов’язання. Регредиент виконує його користь другого. При цьому він отримує право на зворотну вимогу до регрессату в рамках виконаного зобов’язання. Приміром, страхова організація або банк, виступаючи як гарант, сплачує кредитору певну суму. При цьому юридична особа отримує право вимагати кошти з боржника у порядку регресу.
• Між кредитором і регредиентом виникають зобов’язання тоді, коли останній несе відповідальність за боржника. При виконанні вимог перший набуває можливість заявити про регресну вимогу. Це має місце при наявності відповідальності юр. особи за дії свого працівника, наприклад.

У зазначених випадках має місце припинення основного зобов’язання та виникнення регресного. Цесіонарій набуває можливості при спадкоємстві. Вони залежать від прав цедента, її відносин з боржником. Дана залежність визначена в гол. 24 ЦК, що регулює зміну осіб. При регресному вимозі право регредиента не залежить від можливостей кредитора. Існують також і інші відмінності в наслідках. Так, за ст. 200 п. 3 ЦК, за регресної відповідальності початок періоду позовної давності збігається з моментом виконання основної вимоги. За ст. 412 ЦК, боржник не може зарахувати проти умов регресної зустрічну претензію кредитора до основного зобов’язує особі.