Поняття і види правових відносин. Види адміністративно-правових відносин

Віктор Кузьмін

1 minute

Люди в суспільстві взаємодіють між собою, вступаючи у різні відносини: релігійні, політичні, особисті та інші. Серед усього їх різноманіття існують категорії, які потребують юридичної регламентації. Далі розглянемо поняття і види правових відносин.

Визначення

Суспільні взаємодії являють собою певні зв’язки, які виникають між соціальними групами і окремими індивідами в ході їх життєдіяльності. Правові відносини – це така категорія, яка регулюється юридичними нормами. У кожного з учасників у даному випадку маються свої можливості та обов’язки. Вони визначаються на законодавчому рівні. Враховуючи викладене, можна сказати, що правовідносини – це таке суспільна взаємодія, яке формується на основі взаємних обов’язків і прав його учасників.

Структура

Правовідносини включає в себе кілька елементів. Зокрема, прийнято виділяти:

Зміст. До нього відносять юридичні обов’язки і можливості сторін.
Об’єкт. У цю категорію входять нематеріальні та матеріальні блага, що є приводом для виникнення взаємодії.
Суб’єкти. До них відносять учасників взаємодій.

Розрізняють різні види суб’єктів правових відносин. Зокрема, у взаємодію можуть вступати:

Люди, які не є громадянами країни.
Підприємці.
Громадяни.
Держоргани.
Фірми.
Кооперативи.
Підприємства і інші.

Класифікація

Види правових відносин визначаються залежно від різних підстав. Зокрема:

За галузевою ознакою. Тут мова йде безпосередньо про предмет регулювання. Зокрема, виділяють такі основні види правових відносин, як:

Трудові. Вони пов’язані з робочою діяльністю людей, організацій. Вони виникають на підставі договорів, угод, контрактів. В якості сторін виступають роботодавець і працівник. Останній має певні права (отримувати зарплату, мати соціальні гарантії тощо) та обов’язки (виконувати завдання згідно з посадовою інструкцією). Наймач також має оплачувати працю, може вимагати дотримання дисципліни і так далі.
Адміністративні. Ця категорія пов’язана з функціонуванням виконавчих органів.
Види кримінально-правових відносин. Вони регулюються нормами КПК, ФЗ, Основним Законом країни.
Цивільні. У них беруть участь різні юридичні і фізичні особи, держоргани та інші.

За ступенем впливу на учасників. До даної категорії відносять такі види правових відносин, як:

Матеріальні (трудові, різні види фінансово-правових відносин та інші). Вони визначають можливості та обов’язки учасників.
Покладають повноваження.
Процесуальні. Ці види правових відносин регламентують послідовність процедур, форму і міру юридичної відповідальності.

Згідно з характеристикою взаємності нормативної зв’язку. В даній категорії виділяють:

Односпрямовані. У цьому випадку в одного учасника є права, а в іншої – обов’язку.
Перехресні. При таких взаємодіях обидві сторони мають як обов’язками, так і можливостями.

За функціональним значенням. У цій категорії розрізняють такі види правових відносин, як:

Регулятивні. Вони спрямовані на управління діями сторін.
Охоронні. Ці відносини пов’язані з забезпеченням захисту прав, юридичних інтересів учасників, забороною на бездіяльність чи вчинення певних дій. Ця категорія взаємодій підтримується реалізацією відповідальності і державним примусом.

У відповідності зі складом. В даній категорії виділяють такі види правових відносин, як:

Прості. Вони встановлюються між 2 учасниками (наприклад, договір дарування чи купівлі-продажу).
Складні. Ці правовідносини складаються між декількома сторонами.

По тривалості дії. Відповідно з тривалістю, виділяють:

Короткочасні.
Довготривалі.

За ступенем зв’язку з об’єктом. До даної категорії відносять такі взаємодії, як:

Прямі (наприклад, договір оренди).
Опосередковані (уступка вимог, суборенда, продаж боргів тощо).

Рівень визначеності учасників

У відповідності з цим критерієм розрізняють загальні, абсолютні і відносні правові відносини. В останньому випадку визначаються всі учасники конкретно (поіменно). При абсолютних відносинах точно відомою є тільки управнена сторона. В якості зобов’язаних виступають при цьому всі ймовірні суб’єкти, яким наказують утримуватися від здійснення певних дій, які можуть обмежувати свободу і особисті інтереси іншого учасника. Залишається дискусійним питання про виділення общерегулятивных (загальних) правових відносин. На думку одних фахівців таке відділення не є достатньо переконливим. Інші автори вважають, що в категорію загальних входять правовідносини високого рівня. Наприклад, це зв’язки держави з громадськістю, громадянином. На думку цих же авторів, до загальних варто віднести правовідносини між фізичними особами з питань забезпечення гарантій і реалізації головних особистих свобод і прав людини (на життя, безпеку, повагу та інше) та обов’язків, які визначає Конституція (дотримання закону, наприклад). Ці зв’язки можна вважати базою для формування галузевих категорій.

Види, суб’єкти конституційно-правових відносин

Як вище було сказано, взаємодії поділяються на певні категорії за галузевою ознакою. Особливе місце серед них займають види конституційно-правових відносин. Це пов’язано з тим, що норми, якими вони регулюються, стосуються найбільш важливих аспектів життя в державі. Види конституційно-правових відносин мають свою специфіку. Вони поділяються на дві об’ємні групи. До першої, яку деякі вчені називають індивідуальною, відносять взаємодії між фізичними особами. Головними учасниками в цьому разі прийнято вважати громадян. Це обумовлено тим, що саме їх юридичні обов’язки і можливості чітко встановлені нормами Основного Закону держави. Однак не менш важливою вважається і інша категорія. У неї входять взаємодії, в яких беруть участь квазі – і негромадяни (іноземні піддані, особи без і з кількома громадянствами). До другої великої групи відносять зв’язки, які встановлюються між колективними учасниками. В якості провідного суб’єкта даних правовідносин виступає держава, а також його органи і підрозділи. У цих взаємодіях беруть участь і громадські організації некомерційного типу (союзи, партії, громадські об’єднання). У цю ж групу входять різні види муніципально-правових відносин. У них провідними учасниками вважаються органи територіального самоврядування.

Додатковий розподіл

Для більш чіткого розуміння конституційних правових відносин слід розмежувати їх на категорії. Більшість вчених використовує трирівневу класифікацію: по суті норм (матеріальні, процесуальні), тривалості дії (постійні, тимчасові), за цілі прийняття (правоохоронні та правовстановлюючі). Всі ці категорії вважаються класичними. Однак можна розділити розглянуті правові відносини і за іншими ознаками. Наприклад, в якості критерію може виступати зміст взаємодій. За цією ознакою можна виділити такі види правовідносин, як конкретизируемые спеціальним законодавством, що пов’язані з порядком проведення виборів, поділом на округи і так далі. Простіше кажучи, дана класифікація ґрунтується на характері джерел зв’язків.

Особисті немайнові та майнові взаємодії

Це види цивільно-правових відносин. Особисті немайнові та майнові зв’язки регулюються відповідними нормами. В якості них виступає Цивільний кодекс, Конституція та інші акти. В учасників даних взаємодій є взаємні обов’язки і можливості. Суб’єктами тут виступають фізичні особи, організації, муніципальні освіти, безпосередньо сама Російська Федерація, її регіони і так далі. Об’єктом даних зв’язків вважається матеріальне благо. Стосовно нього існують суб’єктивні обов’язки і права. У розглянутій категорії взаємин виділяють кілька підгруп. Вони класифікуються за різними ознаками. Як правило, виділяють такі цивільно-правові відносини, як абсолютні і відносні, речові і обов’язкові. Поділ на майнові та немайнові типи базується на наявності або відсутності економічного змісту. Зокрема, останні відносяться до відносин, пов’язаних з особистими правами і свободами. Майнові зв’язки виникають, наприклад, при наявності власності. Що стосується поділу на речові і обов’язкові типи, то в першому випадку суб’єкт має можливість розпоряджатися майном у відповідності зі своїми уподобаннями та інтересами. В обов’язковому взаємодії у однієї сторони є можливість вимагати від іншої виконання яких-небудь дій. Цей вид відносин вважається відносним.

Види адміністративно-правових відносин

Їх зміст включає в себе дві сторони. До першої відносять юридичну. Її складають обов’язки і права. Друга сторона – матеріальна. В якості об’єкта виступає вольова поведінка, дія людини. Види адміністративно-правових відносин володіють всіма наявними загальними ознаками. Серед головних особливостей слід зазначити, що однією із сторін завжди обов’язково є орган державного управління або посадова особа. З її боку здійснюється реалізація наданих владних повноважень. Дозвіл більшій частині спорів здійснюється в адміністративному порядку. Учасники даних правовідносин не рівні за статусом. Адміністративно-правові відносини поділяються на зовнішні та внутрішньоорганізаційні. Останні з’являються у зв’язку з діяльністю посадових осіб, структурним функціонуванням владних органів. Зовнішні адміністративні правовідносини виникають як наслідок реалізації управлінських завдань. В даній категорії виділяють також субординаційні і координаційні взаємодії. Перші будуються у відповідності з авторитарністю юридичної волевиявлення сторони. В координаційних правовідносинах даний ознака відсутня. Згідно з юридичним характером, виділяють горизонтальні і вертикальні зв’язки. В останньому випадку суб’єкт управління має повноваження безпосередньо впливати на іншу особу. У горизонтальних взаємодіях сторони фактично і юридично рівноправні.

Специфіка

Регулюються адміністративно-правові зв’язки за допомогою закріплення у законодавстві відповідних норм. Загальні положення містяться в Основному Законі країни. В якості основного нормативного акта у цій сфері виступає Кпап. У положеннях точно визначається склад правовідносин, їх можливості та обов’язки. Наявні у сторін інтереси можуть захищатися в судовому порядку. Однак, як правило, рішення приймається суб’єктом управління. Він має можливість відмовляти у проханні, давати вказівки, вимагати пояснення, застосовувати засоби дисциплінарного примусу. У рамках адміністративних правовідносин з’являється відповідальність не перед іншим учасником. Вона утворюється безпосередньо перед державою. Адміністративні відносини можуть формуватися як в результаті правомірних, так і неправомірних діянь. До першої групи, наприклад, відносять подачу скарг на дію виконавчого органу. У другому випадку можна назвати вчинення будь-якою особою адміністративного злочину.

Особливі взаємодії

Як вище було сказано, що підставою для виникнення правовідносин можуть стати порушення норм законодавства. Існує специфічна категорія, у межах якої визначається, які діяння є злочинними та яке за них має слідувати покарання. Мова, зокрема, йде про кримінально-правовій сфері. Взаємодії в її межах регулюються нормами КПК. Такі правовідносини утворюються не з волі їх сторін. Учасники таких взаємодій чітко визначені в законодавстві. Кримінально-правові норми в даному питанні виключають свободу вибору. В якості сторін даних взаємодій виступає людина, що порушив закон (який вчинив злочин) та державний орган (посадова особа). Останній застосовує норми КПК. До уповноваженим посадовим особам або держорганам в даному випадку відносять суд, прокурора, слідчі підрозділи та ін.