Поняття і ознаки державного управління

Державне управління – це невід’ємна частина соціальної управлінської діяльності, на яку в більшості своїй і поширюються нормативи адміністративного права. Яке поняття та ознаки державного управління? Яку роль воно відіграє в розвитку суспільства? На ці та інші не менш цікаві питання можна знайти відповіді в процесі прочитання матеріалу даної статті.

Державне управління: поняття, ознаки, види

Сьогодні під державним управлінням прийнято розуміти підзаконну юридичну владну діяльність у плані виконавчо-розпорядчої діяльності з боку державних органів, спрямованої безпосередньо на здійснення законів. Крім того, даний тип управління тісним чином пов’язаний з практичним виконанням державних завдань і функцій.

Поняття і ознаки державного управління припускають, що саме через такого роду діяльності реалізується вплив на соціальні відносини, що носять організуючий характер в економічній області, а також у сферах адміністративно-політичного та соціально-культурного будівництва.

Походження терміну

Наскільки відомо, під терміном виконавчої влади розуміється певна гілка державної. Дане поняття почало застосовуватися в якості «управління» відразу ж після заснування демократичної системи. Важливо доповнити, що ознаки державного управління поставили початкову точку свого формування саме тоді.

Термін застосовувався і раніше, ще за часів Радянського Союзу, але поділ влади на три групи стало причиною скасування початкового значення даного поняття. Хоча він навіть сьогодні має міцну зв’язок з юридичною словосполученням «виконавча влада». Проте не можна ставити такі вузькі рамки і використовувати лише це поняття. Хоча в плані власного змісту розглянутий вид юридичної діяльності служить саме державним управлінням.

Державне управління: види, ознаки

Для початку необхідно відзначити, що характеристики державного управління визначаються за допомогою його місця в загальному механізмі. Крім того, важливим є і його роль.

На сьогоднішній день відомі такі ознаки державного управління:

• Під державним управлінням можна розуміти певний вид діяльності, спрямований безпосередньо на реалізацію єдиної влади державних органів. Необхідно доповнити, що вона, як правило, наділена унікальною специфікою компетенционного, а також функціонального характеру, яка відрізняє його від інших форм здійснення владних повноважень.
• Сутність і ознаки державного управління також припускають просування виконавчо-розпорядчої діяльності. Цікаво доповнити, що ключовим її напрямком, так чи інакше, вважається виконання, іншими словами, реалізація законів, а також нормативних актів підзаконного характеру. До речі, досягнення цієї мети відбувається шляхом використання певних повноважень юридично-владної природи.

Додаткові ознаки

Крім перерахованих вище, на сьогоднішній день відомі такі ознаки системи державного управління:

• Під державним управлінням слід розглядати прерогативу спеціального роду суб’єктів. Вони узагальненим чином позначаються як органи виконавчо-розпорядчої влади держави, або ж управлінські.
• Ознакою державного управління є виконавча діяльність, яка реалізується безпосередньо в ході як повсякденного, так і поточного керівництва будівництвом. Як правило, воно носить господарський, соціально-культурний або адміністративно-політичний характер.

Підзаконна діяльність

Перераховуючи основні ознаки державного управління, не можна не згадати таку характеристику його, як діяльність підзаконної природи. Здійснюється вона, як правило, на підставі, а також на виконання закону. Необхідно доповнити, що дана діяльність є вторинною по відношенню до актуальної системі операцій законодавчого характеру. До речі, дана характеристика в юридичному плані вважається ключовою, незважаючи на те що всі ознаки державного управління відіграють важливу роль.

Характеристики специфічного характеру

Перераховані вище характеристики є першорядними. Однак існують і специфічні ознаки державного управління. Серед них необхідно виділити наступні:

• Вертикальність щодо системи виконавчо-розпорядчих державних органів влади.
• Обов’язкове в певних ситуаціях здійснення юридично-владних повноважень, які належать безпосередньо суб’єктам державного управління, в адміністративному порядку. До речі, по-іншому такий порядок може іменуватися позасудовим.
• В ознаки органів державного управління необхідно включити передбачену допомогою чинного законодавства можливість в плані адміністративної правотворчості. Останнє трактується як поєднання понять правозастосування та правоустановления.
• Ознаки суб’єкта державного управління передбачають також включення безпосередньо в механізм державної управлінської діяльності не тільки виконавчих органів влади, але й абсолютно всіх інших систем апарату управління.

Функціонал у плані державного управління

У даній статті доцільним буде вивчити актуальні функції державного управління. Що ж представляє із себе одна функція? Як правило, це ключовий напрям державної діяльності, так або інакше пов’язаної з управлінськими процесами. За допомогою таких здійснюється виконання державних завдань і досягнення цілей, які ставить законодавець безпосередньо в межах нормативів адміністративного права.

Необхідно зауважити, що сьогодні існує дві класифікації відносно функцій державного управління, тому доцільним буде розглянути їх окремо.

Спрямованість та місце впливу

В залежності від місця впливу і спрямованості існують наступні функції державного управління:

• Соціально-організаційна являє собою безпосередній вплив органів державної влади на об’єкт, що підлягає управлінню.
• Внутрішньоорганізаційна рівнозначна процесів управління всередині управлінського апарату тієї чи іншої держави.

Зміст і характер

У відповідності з змістом, характером і обсягом впливу окремих функцій прийнята наступна класифікація:

• Функції загального характеру.
• Спеціальні функції.
• Функції допоміжного характеру.

Важливо відзначити, що загальні функції мають деякі підрозділи. Доцільним буде розглянути деякі з них.

Планування та організація

Планування служить початковим етапом щодо управлінського процесу. Іншими словами, певний суб’єкт правовідносин зобов’язаний вирішити, що, коли, як і ким має бути виконане те або інше доручення. Для реалізації даної функції слід чітко визначити стан актуальної проблеми, а також цілі та порядок їх досягнення.

Важливо доповнити, що планування класифікується на три категорії. Стратегічне вважається вищим рівнем; тактичне рівнозначно визначенню цілей проміжного характеру в процесі досягнення стратегічних цілей та відповідних завдань (відноситься безпосередньо до середнього рівня). Крім цього, існує планування на довгострокову перспективу і оперативне, яке вважається нижнім рівнем.

Під організацією слід розуміти формування взаємин, що носять тимчасовий або постійний характер, між різними підрозділами органів державної влади, а також визначення умов та порядку функціонування. Іншими словами, даний процес рівнозначний об’єднання людей безпосередньо для реалізації намічених цілей.

Прогнозування і контроль

Крім поданих вище функцій, в загальну сукупність необхідно віднести прогнозування та контроль. Під останнім потрібно розуміти ряд дій, спрямованих безпосередньо на забезпечення дисципліни і законності. Прогнозування ж визначається як передбачення наукового рангу або ж дослідження систематичного характеру щодо структури, стану, динаміки, а також перспектив процесів і явищ, які так чи інакше стосуються управління.

Важливо відзначити, що спеціальний функціонал описує характеристики конкретних суб’єктів (наприклад, президента тієї чи іншої країни або місцевих органів самоврядування) або ж об’єктів управлінської діяльності (наприклад, такі сфери, як соціально-культурна, економічна або адміністративно-політична).

Функції допоміжної природи дозволяють повною мірою реалізовуватися процесів, що супроводжують здійснення загального і спеціального функціоналу. Серед них найважливішими елементами є планування (як стратегічне, так і поточне), фінансування, забезпечення кадрів, стимулювання, діагностика, управління та інші не менш цікаві в юридичному аспекті функції.

Принципи державного управління

На сьогоднішній день в юридичній діяльності важливу роль відіграють принципи державного управління. Вони являють собою ідеї основоположною природи, а також відповідних наукових положення. До речі, в адміністративно-правовій науці не існує єдиної думки щодо видового різноманіття принципів управлінської діяльності держави або ж підстав для їх певної класифікації. Саме тому доречно стандартне розділення, представлене нижче:

• Загальносистемні принципи.
• Структурно-цільові принципи.
• Структурно-функціональні принципи.

До першої групи доцільним буде віднести наступні підрозділи:

• Принцип об’єктивності в плані здійснення управлінської діяльності з боку державних органів влади.
• Принцип демократичності щодо реалізації державного управління.
• Принцип правової впорядкованості щодо ведення справ з державного управління
• Принцип законності, який відноситься безпосередньо до управлінської діяльності державних органів влади.
• Принцип розподілу владних повноважень щодо здійснення державного управління.
• Принцип, аргументирующий публічність державного управління.

До структурно-цільової групи необхідно віднести перелічені нижче принципи:

• Принцип узгодженості безпосередньо цілей управлінської діяльності державних органів влади між собою в плані основних параметрів.
• Принцип взаємодоповнення цілей. Його виконання передбачає, що одна мета як би сприяє іншого.
• Принцип підпорядкування цілей приватного, локального характеру загальним цілям, що мають відношення до заходів щодо здійснення управлінської діяльності з боку державних органів влади.

На закінчення важливо відзначити, що всі перераховані вище функції, так чи інакше, є взаємопов’язаними і взаємозалежними. Тому недоцільно виключати хоча б одну з представлених вище групи. Це і буде сприяти безпосередньо процесу державного управління.