Поняття, форми і види цивільно-правової відповідальності

Віктор Кузьмін

1 minute

Цивільно-правова відповідальність, види і форми якої будуть розглянуті нижче, настає за наявності певних обставин. З ними законодавство пов’язує обмеження або відмова від виконання вимог, а також необхідність відновлення майнового стану потерпілої сторони. Далі докладніше розглянемо, за яких умов настає цивільно-правова відповідальність. Види покарань також будуть описані в статті.

Загальні відомості

Допускається застосовувати види цивільно-правової відповідальності до суб’єкта за наявності єдиних умов. Вони встановлені юридичними актами. Іншими словами, існуючі види цивільно-правової відповідальності мають місце при наявності:

Збитків або шкоди.
Протиправність порушення.
Прямий зв’язок причин збитків (шкоди) та незаконної поведінки.
Вини правопорушника.

Ознаки

Головною умовою, при якому застосовується юридична та цивільно-правова відповідальність (види і характер стягнення при цьому можуть значно різнитися), вважається неодмінна наявність недозволеної дії (правопорушення). Дане твердження вважалося на початку минулого століття безперечним. Таким воно визнається і на даний момент. Цивільно-правова відповідальність володіє наступними ознаками:

Майновим характером. Це означає, що ті чи інші види цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань спрямовані на матеріальні цінності боржника, але не на його особистість, що має місце в законодавстві адміністративної або кримінальної сфери.
Спрямованістю на відновлення майнового (матеріального) стану потерпілого суб’єкта. Це обумовлює стягнення на користь сторони, щодо якої були здійснені недозволені дії. Цим види цивільно-правової відповідальності відрізняються від інших юридичних прийомів, які можуть передбачати санкції майнового типу (наприклад, штраф за адміністративне правопорушення) у державний дохід.
Можливістю потерпілої сторони самостійно приймати рішення про пред’явлення вимог матеріального впливу на боржника. Деякою свободою наділені сторони в процесі визначення умов та обсягу цивільно-правової відповідальності за договором. У даному випадку діє принцип диспозитивності.

Умови застосування впливу

Для початку слід дещо глибше розкрити саме поняття. Види цивільно-правової відповідальності застосовують у разі наявності злочину. Воно являє собою дію або бездіяльність, преступающее закон або виходить за рамки договору. Та чи інша міра впливу використовується при обмеження або порушення одним суб’єктом немайнових і майнових прав іншого, неналежне виконання або абсолютному невиконанні приписів, покладених на особу законом або угодою, при зловживанні – реалізації можливості в протиріччі з її призначенням. Злочин завжди має конкретний характер. Проте, як вище було сказано, можна виділити ряд типових (загальних) умов, необхідних для застосування впливу на боржника. У різних поєднаннях ці обставини виявляються в кожному цивільному правопорушення. Вони формують склад злочину.

Функції

Ті чи інші види цивільно-правової відповідальності, схема застосування яких буде докладно описана далі, виконують певні завдання. Так, вплив може мати виховну мету. За рахунок цього регулюється виконання законів. Відповідальність може бути стимулюючою. У цьому випадку мова йде про формуванні правильного ставлення до існуючим нормам. Також вплив може виконувати штрафну та компенсаційну функції.

Цивільно-правова відповідальність: види і форми

Існує певна класифікація методів впливу. Види цивільно-правової відповідальності є наступні:

Договірна.
Позадоговірна.
Солідарна.
Субсидіарна.
Часткова.

Останні три можуть виступати як види страхування цивільно-правової відповідальності. Вони у багатьох випадках гарантують виконання вимог, заявлених кредитором. Внедоговорное та договірне стягнення – це види цивільно-правової відповідальності залежно від підстави. Вони пов’язані з наявністю договору. Це базові види цивільно-правової відповідальності, закріплені юридично. Також виділяють категорію несприятливих наслідків для боржників. Вони виражені у формах цивільно-правової відповідальності. До традиційних наслідків відносять сплату неустойки і відшкодування збитків. Але ряд авторів відносить до самостійних форм відповідальності також стягнення відсотків за використання чужих грошових коштів і втрату завдатку.

Договірна та недоговорная категорії

Перша настає внаслідок невиконання існуючого умови договору. Наприклад, вплив на зберігача за погіршення стану прийнятої речі. Якщо порушення договору не має місця, то говорять про деліктної (недоговірний) відповідальності. Вона більшою мірою регулюється імперативними нормами і вважається більш суворої. Так, не допускається угода сторін щодо зміни умов настання відповідальності, а також її обсягу. Винятком вважаються випадки, зазначені у ст. 933, п. 1 ЦК. Даний нормативний акт говорить про можливість змін при підвищенні відповідальності.

Пайова вплив

Ця відповідальність настає при сумісному заподіянні шкоди декількома особами. В умовах наявності певної кількості суб’єктів виникає питання про порядок відповіді боржників при здійсненні злочинів. Згідно із загальним правилом, зобов’язання такого типу мають пайовою характером. Відповідною буде і вплив. Тобто відповідальність розподіляється на боржників у рівній мірі. Наприклад, на членів виробничого кооперативу поширюється додаткова відповідальність в однакових частках за боргами об’єднання, якщо в Статуті не передбачено інше. У відповідності зі ст. 949 ЦК, судовий орган може здійснювати стягнення з осіб, що заподіяли шкоду спільно, в частках, визначаючи їх з урахуванням ступеня вини.

Солідарний порядок

Існують також види цивільно-правової відповідальності при множині правопорушення. До них, зокрема, відносять солідарний порядок стягнення. Така відповідальність передбачає обов’язок кожного боржника нести покарання в повній мірі, точніше, в обсязі вимог, заявлених кредитором. Дана міра вважається підвищеною. Вона дає кредитору додаткові гарантії, у зв’язку з чим використовується тільки у випадках, встановлених у рамках договору або закону. Згідно ст. 116 ЖК, встановлена солідарна відповідальність господаря оселі і всіх членів сім’ї, які досягли повноліття, у відповідності з зобов’язаннями, пов’язаними з утриманням та використанням корисної і допоміжної площі будинку та прибудинкової ділянки. Такі боржники залишаються солідарними до того, як вимоги кредитора не будуть задоволені повністю. Особа, відповів за всіх, володіє правом регрессорного (зворотного) стягнення з решти учасників у рівних частках за вирахуванням своєї.

Субсидіарні боржники

Зазвичай за заподіяну шкоду стягнення виконується з особи, безпосередньо його заподіяла. Однак для забезпечення гарантованого виконання вимог кредитора договір або закон можуть передбачати можливість стягнення не тільки з основного особи, але і з субсидіарного (додаткового). Згідно з ЦК, така відповідальність покладається на:

Учасників повного товариства за його боргами.
Членів товариства з додатковою відповідальністю за його зобов’язаннями.
Учасників кооперативу за його боргами.
Батьків за шкоду, заподіяну дітьми 14-18 років, якщо доведено заподіяння шкоди ними.

Для стягнення додаткового боржника необхідно дотримання ряду умов. Вони передбачені ст. 370 ЦК. До таких умов відносять:

Початкове вимогу до основного боржника.
Наявність відмови або неотримання відповіді у встановлений строк від головного виконавця зобов’язань.

Право на звернення до субсидіарного боржника не має зв’язку з відсутністю у основного дійсної можливості або майна для виконання вимог. В даному випадку достатньо відмови від їх задоволення.

Винятки

У ст. 370 ЦК зазначено 2 випадки, коли не допускається звернення до субсидіарного особі:

Коли у кредитора є можливість зарахувати до основного боржника зустрічну вимогу.
При наявності умов для стягнення з головного виконавця у безспірному порядку.

В останньому випадку, наприклад, вимога може ґрунтуватися на угодою, посвідченою нотаріально.

Правила поведінки при субсидіарному порядку

У разі звернення до додаткового боржника він зобов’язаний повідомити про дану обставину основним особі, а при пред’явленні позову – залучити його до процесу. Дана необхідність обумовлена тим, що субсидиарное особа не завжди володіє повними відомостями про всі заперечення, які пред’являються головним виконавцем кредитору. У зв’язку з цим, якщо додатковий боржник задовольнить вимоги, незалежно від цих незгод, то в майбутньому він не зможе скористатися регресивним порядком повернення коштів. При відмові основного виконавця від виконання зобов’язань субсидиарное особа має право посилатися на заперечення. В якості них, наприклад, можуть виступати пропуск давності позову, відстрочка платежу та інше.

Регресивний порядок стягнення

Він не відноситься до самостійних видів відповідальності. Тим не менш регресивний порядок відрізняється наявністю ряду особливостей. Він виступає в якості засобу доведення до відповідальності самого злочинця у випадку, коли за нього стягнення були реалізовані на третю особу. Прикладом можна вважати стягнення з підрядника за невиконання встановлених вимог субпідрядником.

Цивільно-правова відповідальність: види покарань

Наслідки, що виражаються в необхідності відшкодувати збитки, передбачені в ст. 364 ЦК. Вони вважаються головною і загальною формою відповідальності цивільно-правового характеру. У категорію єдиної вона входить тому, що настає в будь-якому випадку, якщо мають місце збитки, заподіяні потерпілому внаслідок злочину або невиконання вимог, у разі відсутності доведеності чи встановлення договором або законом зворотного. Головною така форма вважається внаслідок того, що за рахунок відшкодування збитків досягається абсолютна відновлення прав кредитора боржником. Дане наслідок настає у відповідності з буквою закону. Воно не залежить від укладення угоди про відповідальності в цій формі між учасниками правовідносин. Більше того, у зв’язку з тим, що сформульоване в ст. 346 ЦК правило виступає в якості найважливішої гарантії виконання вимог потерпілого, сторони не можуть звільняти себе від відшкодування збитків згодом. Вони мають право тільки знизити розмір компенсацій. Інші наслідки мають місце лише в тих випадках, коли спеціально передбачені нормативними актами або договором. Вони відповідають конкретному типу злочину.

Збитки

Під ними розуміють грошову оцінку матеріальних (майнових) збитків. Збитки, у свою чергу, розділені на два типи: “упущена вигода” і “реальний збиток”. Останній складається з витрат, які кредитор повинен був здійснити або зробив для відновлення майнового стану. Це можуть бути, наприклад, витрати на зберігання і перевезення зворотну неякісного товару. Також в групу даних витрат входить пошкодження або втрата майна. У якості останньої, наприклад, може виступати загибель швидкопсувного товару внаслідок несвоєчасної доставки. Іншими словами, реальний збиток призводить до зменшення наявного майна кредитора. Упущена вигода, на відміну від нього, полягає у неотриманні тих доходів, які кредитор міг би отримати при стандартних умовах обороту у разі відсутності порушень його прав. Вона пов’язана з передбачуваними доходами, реальність яких довести складно.

Методи обмеження впливу

Згідно із загальним правилом, відшкодуванню підлягає і упущена вигода, і реальний збиток на підставі принципу повноти відповідальності, прописаному в 14 ст. ЦК. Тим не менше, з урахуванням специфіки певних видів зобов’язань, законодавцем може бути обмежене право на повне стягнення збитків. У даному випадку застосовуються такі способи, як:

Визначення виключної неустойки.
Зменшення обсягу відповідальності дійсним збитком або її частиною.

Обмеження збитків, що підлягають відшкодуванню, може здійснюватися згідно з угодою сторін. У ряді випадків учасники правовідносин використовують встановлення збитків у твердій грошовій сумі. Перевага даного способу полягає в можливості їх стягнути тільки при доведеності факту виникнення збитків, але не розміру їх. Збиток, що перевищує встановлену суму, не підлягає відшкодуванню. У разі обмеження відповідальності сторонам слід враховувати імперативний характер п. 2 ст. 371 ЦК. Згідно з ним, в рамках угоди про зменшення обсягу стягнення боржника за договором приєднання або іншого типу, де кредитор представлений в якості особи, яка є споживачем, вплив мізерно у разі, якщо його розмір для даного типу вимог або при конкретному злочині визначається законом.