Податок на майно організацій – юридичні тонкощі

Важливе виключення

Все вищесказане стосується тільки тих підприємств, які дійсно платять податок, яким обкладається їх власність. У тридцятій чолі другої частини Кодексу є докладний перелік тих компаній, які звільнені від його сплати (про деякі з них ми згадували на самому початку статті).

Врахуйте, що ті юридичні особи, які використовують якісь специфічні або спрощені схеми сплати податків (ІП на УСН, наприклад), від виплати цих зборів звільняються автоматично. Простіше кажучи, податок на майно організацій УСН-підзвітних не виплачується в принципі, що сильно полегшує життя деяким категоріям підприємців.

Лізинг

Деколи в бухгалтерській середовищі виникають і куди більш специфічні питання. Приміром, як для лізингових поставок вираховується податок на майно організацій. ПК в цьому випадку виражається досить розпливчасто.

Непорозуміння в цьому питанні обґрунтовано: припустимо (ми вже писали про це), ви зобов’язані сплачувати податок на майно за виробниче приміщення, яке отримали у тимчасове користування. Що ж стосується лізингу, то платити за власність має той власник, на чиєму балансі значиться майно, але ніяк не інакше!

Простіше кажучи, якщо ваш автобус висить на балансі лізингодавця, то і нести податковий тягар буде саме він. На жаль, але в нашому законодавстві вистачає спірних моментів, причому лізинг до них належить теж: в судах постійно розглядаються спірні випадки, що відносяться саме до спорів про оплату податку на майно, придбане цим способом.

Як же визначити, на чиєму конкретно балансі повинна значитися та чи інша власність? Для визначення цього факту були створені спеціальні критерії бухгалтерського обліку:

• Актив може визнаватися власністю виробництва, якщо він активно задіяний у випуску продукції або ж в здійсненні управлінської діяльності.
• Якщо об’єкт використовується вже більш 12 місяців.
• У випадку, коли актив не буде пущений на перепродаж.
• Крім того, об’єкт може бути визнано власністю підприємства, якщо він здатний приносити йому прибуток протягом тривалого періоду часу.

Якщо об’єкт власності хоча б одному (!) з цих ознак не відповідає, то на балансі підприємства він стояти не може. Слід зазначити, що саме за цих причин нерідко можна зустріти договори, в яких сказано про 11-місячному терміні володіння, або ж підкреслюється, що матеріальні засоби будуть перепродані відразу після того, як підприємство розрахується за договором лізингу. Так компанії намагаються знизити податковий тягар.