Податковий тягар – це що таке? Рівень податкового тягаря

Для того щоб економічні показники стабільно зростали, з боку держави має здійснюватися грамотна податкова політика. У цьому разі бюджет буде наповнюватися в потрібному обсязі, а підприємства візьмуть орієнтир на розширення виробництва та залучення інвестицій. Але в процесі реалізації даної стратегії можлива поява деяких перешкод. Наприклад, надмірного податкового навантаження.

Податкове тягар: значення терміна

Під податковим тягарем варто розуміти показник, що відображає сукупне вплив податків на конкретного платника і економіку країни в цілому. Його можна визначити як співвідношення доходів, які були отримані протягом певного проміжку часу, та податків, що підлягають сплаті за цей же період.

Даний процес є вкрай важливим економічним показником, тому стабільно перебуває під увагою держави. При цьому рівень податкового тягаря залежить від таких факторів, як розмір ставки та база оподаткування. Досвід багатьох країн довів той факт, що чим вище цей показник, тим нижча кількість коштів, що надходять у бюджет. З цієї причини західні держави здебільшого рухаються в бік поступового зниження податкових ставок.

Роль такого показника, як податковий тягар

Є кілька причин, з яких цей показник дуже важливий:

• Він необхідний державі для того, щоб успішно розробляти податкову політику. За допомогою введення нових податків та скасування старих, змінюючи таким чином пільги і ставки, держава бере на себе зобов’язання застосувати і більше не переступати ті рівні тиску на економіку, за межею яких є ризик формування негативних процесів, здатних вплинути на всю країну.
• Визначення податкового тягаря важливо і з тієї причини, що з його допомогою уряд проводить аналіз податкового навантаження в різних країнах і згодом реалізує актуальні реформи.

• Фіксація рівня податкового навантаження на загальнодержавному рівні важлива і для успішного формування соціальної політики. Вивчення тяжкості оподаткування для різних груп населення дозволяє зробити розподіл навантаження більш рівномірним.
• Податковий тягар – це показник, який часто виконує функцію індикатора економічної поведінки господарюючих суб’єктів. Оскільки саме цей показник визначає той факт, яким буде їхнє рішення щодо розміщення інвестицій, виробництва і т. д.

Податкове тягар ніколи не можна визначити однією лише сумою сплаченого податку. Завжди присутні ще й інші витрати, що мають відношення до виконання зобов’язань різними господарюючими суб’єктами. Мова йде про такі категорії витрат:

• витрати, які пов’язані зі сплатою штрафів, які стали наслідком порушення податкового законодавства:
• платежі, що мають відношення до змісту штату консультантів і бухгалтерів;
• судові витрати, причиною яких є порушення прав платників податків (згідно НК РФ).

Реальний і номінальний формат навантаження

Номінальний податковий тягар – це не що інше, як абсолютна сума зборів, яка була обчислена згідно з установленими ставками, помноженим на потенційну податкову базу. В якості прикладу можна навести наступну схему. Якщо ставка прибуткового податку буде становити 13 % і оподатковувані доходи населення досягнуто рівня 4 трлн рублів, то податковий тягар буде коливатися на рівні 520 млрд рублів.

Говорячи про реальному податковому тягаря, варто відзначити, що цей показник визначається як сума фактичних обов’язкових платежів та податків, які були сплачені.

В деяких випадках цей показник може бути використаний для визначення ступеня участі держави в економіці країни. Але варто враховувати, що в такому форматі податковий тягар – це актуальний показник тільки у разі, коли бюджет зводиться з профіцитом або збалансований.

Вплив на економічні показники

В умовах сучасних ринкових відносин роль інвестицій важко переоцінити. Але для того, щоб потенційні інвестори визнали привабливими конкретні проекти в рамках країни, необхідна сприятлива обстановка, що припускає певні перспективи. У цьому форматі податковий тягар економіки відіграє одну з ключових ролей.

Даний показник має на увазі відношення всіх податків, які надійшли від фізичних та юридичних осіб до валового внутрішнього продукту. Таким чином, оцінюється частка ВВП, що перерозподіляється за допомогою податків.

Такий тип податкового тягаря можна розрахувати за допомогою наступної формули: К = Нюф:ВВП. У цьому випадку «Бр» є рівнем податкового тягаря, «ВВП» – вартісним вираженням кількості випущених товарів у межах країни, «Нюф» – це весь обсяг податків, які сплатили юридичні та фізичні особи.

Але у даного показника є і недолік. Подібне податковий тягар розрахунок передбачає такого типу, при якому визначення рівня гніту звичайного платника провадиться без урахування особливостей конкретного господарюючого суб’єкта.

Визначення рівня тягаря для населення

Щоб розібратися в тому, яким є податковий тягар платника податків, необхідно враховувати суму всіх платежів, що надійшли від населення у відповідності з діючими ставками. Але точно визначити цей показник не так вже й просто. Це пояснюється тим фактом, що кінцевим споживачем майже всіх товарів, які виробляються в економіці, є населення країни, а значить, саме на простих обивателів і перекладається частину податкового навантаження. Якщо брати до уваги ці умови, то визначити частку як прямих, так і непрямих податків з математичною точністю не вийде. Але приблизний рівень податкового тягаря, яке накладається на простих платників, обчислюється по наступній формулі: Бр=Н:Чн.

У цьому випадку «Бр» відображає безпосередньо саме тягар, «Н» – весь обсяг податків, сплачених населенням, «Чн» є показником чисельності населення країни.

Справедливо буде зазначити, що рівень податкового гніту звичайних громадян залежить не тільки від величини платежів, але і від добробуту населення, зокрема від розмірів заробітної плати.

Надмірний рівень оподаткування

У тому випадку, коли держава ініціює надлишковий податковий тягар, що часто відбувається спотворення планованого ефекту. Насамперед, господарюючі суб’єкти починають орієнтуватися на мінімізацію своїх зобов’язань за допомогою зміни інтенсивності і структури виробництва, покупок і продажів. До того ж платники вживає певні заходи для того, щоб перекласти податкове навантаження на контрагента. В результаті кінцева мета, заради якої держава посилювало тягар оподаткування, не досягається.

Варто відзначити і той факт, що перенесення ступеня навантаження в бік контрагентів можливий тільки при супутньому відмову від тієї форми структури, споживання і виробництва, використання якої було б оптимальним.

Оскільки надмірне податкове навантаження – це причина втрати ефективності (добробуту суб’єкта), його можна визначити як міру, яка спотворює дію податку. Цю думку підтверджує і такий факт: чим менше ступінь зниження рівня покупок (зменшення еластичності попиту), що є наслідком впливу непрямого податку, тим більше коштів збирає держава.

Таким чином, на рівень споживання в країні може впливати не тільки зміна цін, але і спотворення податків, які відчутно зачіпають доходи обивателів, що, в свою чергу, веде до зниження фактичного рівня наявних грошових коштів.

Як відбувається перекладення податкового тягаря

Варто повторити ту думку, що в більшості випадків господарюючі суб’єкти, не бажаючи робити значні відрахування, переходять на таку схему роботи, яка передбачає зміщення податкового гніту на контрагентів. Це означає, що в державний бюджет кошти надходять часто не з тих джерел, які спочатку були для цього визначені.

Таким чином, аналіз податкового тягаря дозволяє дійти очевидного висновку: воно може зміщуватися від одних суб’єктів, що підлягають оподаткуванню, до інших.

Сам процес перекладання може відбуватися наступним чином:

Податок на прибуток корпорацій. Один із способів зміщення навантаження – це підвищення цін, що перекладає частину тягаря на споживачів. Але певні обмеження існують: якщо підприємства-монополісти почнуть захоплюватися радикальної ціновою політикою, то держава може відреагувати відповідно – за допомогою санкцій з боку антимонопольних комітетів.

Поимущественный податок. Така форма оподаткування орієнтована на тих, хто є об’єктом формального навантаження (податки на квартиру, приватний будинок, спадщину або землю). Тому перекласти навантаження в даному випадку вкрай проблематично. Але частина податкового гніту все ж може бути усунута за допомогою здачі власності в оренду.

Якісні податки, поширювані на акциз і продажу. Фактично основна маса податкового навантаження в цій сфері перекладається на споживача шляхом підвищення цін. В даному випадку можна сказати, що податкове навантаження – це показник, рівноцінний податку на дохід, який охоплює досить великий спектр товарної групи. Така схема можлива за тієї причини, що кінцевий споживач не має можливості переорієнтуватися на більш доступні ціни. Те ж відбувається і з такими акцизними групами, як алкоголь, бензин та тютюнові вироби, оскільки знайти аналоги, які були б значно дешевше, важко.

Особистий прибутковий податок. Здебільшого такий тип податку сплачується так, як і повинен згідно з законодавством, але деякі лазівки все ж є. Як актуального прикладу можна навести лікарів, приватних викладачів, адвокатів та інших фахівців, які мають можливість піднімати ціни на свої послуги. Така схема дозволяє перекласти тягар податків на клієнтів.

Ця інформація ще раз підтверджує той факт, що неправильне розподіл податкового тягаря веде до зміни стимулів і принципів здійснення діяльності.

Принцип рівності

Однією з основ гармонійної взаємодії держави і суспільства є принцип соціальної справедливості. При цьому варто зазначити, що така позиція уряду неминуче передбачає грамотно реалізоване рівне податковий тягар, при якому не буде надмірного тиску на конкретні соціальні групи.

Суть принципу рівності зводиться до того, що обставини платників податків враховуються без формальної рівноправності і притому в максимальному ступені. Наслідком буде дотримання і рівності неформального.

При цьому ідея соціальної справедливості буде реалізована за допомогою застосування різних видів податкових стимулів, наприклад пільг. У нинішньому суспільстві схема, що веде до рівності, має виглядати наступним чином: однакові доходи за аналогічних умов їх отримання оподатковуються рівними за своєю величиною податками, але при різних умовах генерації прибутку оподаткування також має відрізнятися.

Виходячи з такого розуміння, соціально обмеженим групами (студенти, безробітні, інваліди, пенсіонери) повинні бути надані пільги, визначені види переваг і різні форми грамотної підтримки, що компенсує відсутність можливості мати стабільний повноцінний дохід.

Ефективні методики, що дозволяють знизити тягар податків

Є кілька поглядів на вирішення такої проблеми, як надмірний податковий гніт.

Деякі політики пропонують знизити ставки на ПДВ і прибуток, при цьому зберігши пільги. Але дана методика не отримала граничного визнання, оскільки, на думку фахівців, вона може призвести до підриву дохідної бази бюджету держави. Сторона, яка займає протилежну позицію, стверджує, що в цьому випадку доведеться розширювати податкову базу, знаходити додаткові джерела фінансування і зменшувати бюджетні витрати.

При цьому варто зазначити, що була розроблена альтернативна схема, що дозволяє здійснити зниження податкового тягаря. Мова йде про поетапне скасування деяких пільг і податків (протягом декількох років). Внаслідок впливу різних факторів, що дана стратегія не отримала належної реалізації.

Ліберальні економічні фахівці наполягають на тому, що знижувати податковий гніт варто насамперед через зменшення тих відрахувань, базою для яких служить заробітна плата, а не прибуток з продажів. Більше того, паралельно з цими діями було запропоновано збільшити ставки прибуткового податку.

Федеральна комісія з ринку цінних паперів, зі свого боку, внесла пропозицію про незмінність ПДВ і повне скасування податку на прибуток, так само як і зборів в дорожні фонди. При цьому була озвучена ідея про те, що прибутковий податок повинен мати низьку фіксовану ставку (до 20 %). А для компенсації випадає прибутку – ввести податок на поставлений дохід і прогресивну податкову ставку на автотранспорт та приватне майно.

Існує також позиція, згідно з якою варто зберегти такі види податків:

• імпортні мита;
• патентний збір для підприємств послуг і торгівлі;
• ПДВ;
• державного мита і збори;
• податок на деякі види майна – цінні папери, житло підвищеного рівня комфортності, власність організацій, транспортні засоби та ін;
• акцизи, включають збори з паливно-енергетичних ресурсів.

Поряд з цим була презентована актуальність приєднання до групи федеральних податків, акцизів, імпортних мит та ін.

Підсумки

Як показує досвід багатьох країн, ефективне зниження податкового тягаря можливо шляхом зменшення ставок для компаній з невеликим товарообігом і реалізації системи покриття збитків за рахунок прибутку отриманої як раніше, так і майбутньої. Ну і звичайно, значно змінять ситуацію грамотно розроблені та реалізовані пільги.