Підстави припинення права власності. Придбання і припинення права власності

В даній статті розглянуто поняття та види прав власності. Також наводиться докладний опис переліку підстав, які здатні послужити для припинення та придбання існуючих речових зобов’язань.

Загальні положення

Поняття права власності розглядається в суб’єктивному і об’єктивному значенні. Інститут цієї правової категорії включає в свій склад не тільки цивільні норми, що він охоплює в цілому законодавство, яке закріплює регулює і захищає належність благ матеріального світу до конкретних осіб.

Інакше кажучи, поняття права власності в об’єктивному розумінні передбачає багатогалузевий (комплексний) інститут, в якому переважне становище займають норми цивільного законодавства.

Речові зобов’язання в суб’єктивному сенсі представлені у вигляді можливості поведінки, дозволеного конкретного правомочній особі. В цьому випадку воно охоплює речове право, яке надає можливість власникові визначати характер і напрям використання особистого майна, тим самим здійснювати над ним абсолютна господарське панування.

Категорії

Види права власності:

Державна.

Приватна (включає майно юридичних осіб і громадян).

Муніципальна (передбачає володіння і розпорядження матеріальними благами всіх комунальних утворень).

За кількістю власників виділяють такі види права власності:

Зобов’язання, які належать одній особі.

Права, що належать двом і більше особам, включаючи спільне та часткове володіння. При цьому часткова власність в деяких випадках належить кільком особам незалежно від форми користування майном.

Спільне (загальне) володіння існує лише між громадянами.

Цей вид зобов’язань ділиться на категорії виходячи з видів майна, яке буває рухомим і нерухомим.

Набуття права власності

Підстави для набуття повноважень щодо розпорядження та володіння:

Створення будь-якої нової речі. Право власності, яке виникає щодо нової цінності, виготовленої або створеної людиною для себе з дотриманням усіх вимог закону, переходять до даної особи. Підстави володіння плодами, доходами або продукцією, отриманої внаслідок використання матеріальних благ, придбавається суб’єктом, який розпоряджається таким майном на законній підставі. Якщо для виготовлення нової речі були задіяні чужі матеріали, права на неї переходять до безпосереднього власнику цих матеріалів. При цьому господар матеріалів зобов’язаний відшкодувати вартість переробки тому суб’єкту, який виготовив нову річ, винятком вважатимуться випадки, коли ціна переробки істотно перевищує вартість використаних ресурсів.

Право власності з’являється в разі укладення договору про відчуження. До такого типу документів відносяться договору купівлі-продажу, дарування, міни, довічного утримання або ренти. Спільною рисою в таких документах є предмет договору, тобто факт передачі майна у володіння іншої особи на безоплатній або оплатній основі.

Спадок виступає у вигляді підстави виникнення, припинення права власності. Наследованное майно передається в користування спадкоємця тільки після смерті спадкодавця. Законодавчо розрізняють спадкування за заповітом і за законом.

Звернення загальнодоступних до збору речей у використання. Коли на законній підставі, загальним дозволом, що видається власником, або у відповідності з встановленими місцевими звичаями, у водоймах, лісах або ж на іншій території дозволяється лов риби, збирання дикорослих ягід, або видобування інших загальнодоступних речей, право на власність набуває особа, яка безпосередньо здійснила видобуток або збір.

Придбання права на безхазяйні речі. До такої групи підстав слід віднести знахідку втрачених цінностей, придбання кинутого майна, віднайдення скарбу і т. д. В таких випадках підлягає обов’язковому оформленню свідоцтво про право власності.

Правонаступництво у ході реорганізації юридичної особи. В процесі реорганізації право на майно переходить на користь юридичних осіб — правонаступників реорганізованої установи.

Перехід власності до іншої особи, на підставі втрати повноважень безпосереднього власника.

До останньої групи підстав відноситься:

• придбання прав у ході звернення судового стягнення за зобов’язаннями;
• викуп безгоспних культурних цінностей;
• відчуження майна, якщо в силу закону особа не може здійснювати права володіння над ним;
• приватизація, а також націоналізація;
• конфіскація.

Припинення зобов’язань, виражених у володінні та розпорядженні майном за волею власника

Придбання і припинення права власності представлено у вигляді юридичних передумов і результатів повноцінного майнового обороту. Такий вид правовідносин змінюється, виникає і припиняється у випадку наявності юридичних фактів, що розглядаються як підстави для припинення і виникнення прав користування.

Теоретиками робляться спроби класифікації таких понять, як придбання і припинення права власності. Регламентація всіх відомих підстав для припинення речових зобов’язань впливає на безпосереднє забезпечення повної недоторканності всіх видів матеріальних цінностей юридичних осіб і громадян. До групи таких підстав можна віднести відчуження майна на користь інших осіб, яке набуває свою юридичну значимість тільки після того, як на іншого суб’єкта права були переоформлені документи на право власності.

Відмова власника від свого особистого володіння проявляється в різних формах, які мають єдине схожість, представлене у вигляді юридичних наслідків. Таким чином, безхазяйні речі зобов’язані прийматися на облік тими органами, які здійснюють реєстрацію законних прав на нерухомість і припускають визнання суб’єкта власником муніципального господарювання.

Відчуження майна за договором

Підстави припинення права власності за договором виражається у вигляді складання юридично значимого документа, який закріплює акт прийому-передачі матеріальних цінностей від однієї особи до іншої. Речі переходять у володіння до лиця тільки після попередньої індивідуалізації, що дозволяє виділити їх серед маси однотипного майна. Індивідуалізація відбувається на момент передачі цінностей від власника до набувача. Стосовно речей, які мають певні індивідуальні риси, перехід майнових зобов’язань відноситься до моменту підписання договору.

Система, в ході якої перехід права власності здійснюється на момент оформлення договору, іменується системою угоди, а в момент безпосередньої передачі речі – системою переходу. Зобов’язання на майнові цінності у набувача виникає з часу передачі матеріальних цінностей, коли інші випадки не передбачені договором або законом.

Передача особистого майна вимагає наступного:

• оформлення юридично значущих документів (свідоцтво про право власності);
• збіг волі одержувача і власника щодо переходу панування над річчю;
• правомочності власника на передачу своїх прав.

Припинення прав власності в ході реорганізації, ліквідації чи приватизації юридичної особи

При здійсненні процесу, спрямованого на приватизацію майна, яке входило до складу муніципального та державного володіння, зобов’язання по володінню та розпорядженню переходять до іншим господарським об’єднанням, а також фізичним особам. Приватизація всіх типів муніципального та державного майна являє собою оплатне відчуження державних зобов’язань щодо володіння і користування матеріальними цінностями на користь приватної особи.

Виникнення і припинення права власності здійснюється такими способами:

Продаж акцій, які були створені в ході приватизації ВАТ, їх працівникам.

Перетворення муніципальних, а також державних підприємств у ВАТ, у яких 100% акцій перебувають у державному володінні.

Продаж державного майна в процесі комерційного конкурсу зі спеціальними або інвестиційними умовами.

Відчуження державної власності.

Викуп муніципальних або орендованого майна.

Продаж на аукціоні.

Внесення майна під видом вкладу в капітали юридичних осіб.

Примусове вилучення без участі власника

Підстави припинення права власності можуть виражатися у вигляді примусового вилучення майна, яке допускається у випадках:

• відчуження нерухомості у ході вилучення ділянки землі;
• заборони на володіння і розпорядження, який виражений в адресу власника;
• придбання прав на нерухомість, яка розташована на чужій ділянці землі і підлягає знесенню;
• вилучення земельної ділянки, яка використовується з порушенням законодавства;
• викупу культурних цінностей, які є безхазяйними;
• націоналізації в силу прийняття відповідного закону;
• реквізиції майна;
• викупу ділянки землі для муніципальних або державних потреб виходячи з рішення суду;
• виплати компенсації особі як суб’єкту частковій власності;
• продажу безхазяйного житлового приміщення за рішенням суду.

Примусове оплатне вилучення майна у власника

Підстави припинення права власності на оплатний підставі передбачають викуп безхазяйного майна. Якщо безхазяйні речі не несуть ніякої значної цінності, і поводження з ними не суперечить інтересам інших осіб, законодавчо відчуження проводитися не буде.

Щодо примусового вилучення майна можна зробити висновок про те, що:

• припинення зобов’язань на землю провадиться в порядку судового позовного провадження;
• припинення панівних прав застосовується у разі протиправного використання земельних ділянок (у формі бездіяльності або дії);
• примусове позбавлення суб’єкта можливості володіння землею не виключає обов’язку щодо відшкодування шкоди, яка була заподіяна земельній ділянці.

Реквізиція — особливий випадок примусового вилучення майна. Для реквізиції характерно:

Примусове відчуження.

Вилучення майна у його безпосереднього власника.

Позбавлення прав володіння особи при наявності вагомої підстави, наприклад, стихійного лиха, епідемії, аварії і т. д. Мотивом вилучення виступають інтереси суспільства.

Обов’язковість винагороди.

Примус відбувається за рішенням державних органів.

Примусове безоплатне вилучення особистого майна

Підстави припинення права власності на безоплатній основі передбачає стягнення або конфіскацію через накопичених непогашених боргів.

Перша підстава для вилучення речі — це стягнення за зобов’язаннями, яке здійснюється на підставі судового рішення.

Інший порядок здійснення стягнення в деяких випадках передбачається законом або договором. Прикладом такої діяльності є вилучення за договором кредиту на підставі нотаріальної виконавчої підпису.

Законодавець звертає особливу увагу на період, коли припиняється право на володіння і розпорядження власністю. Такий момент збігається з часом виникнення речових зобов’язань у другої особи. При здійсненні стягнення потрібно враховувати весь перелік майна юридичних осіб і громадян, з метою з’ясування, на які речі конфіскація не поширюється. Має сенс звернути увагу на вилучення закладених цінностей, так як заставу вважається забезпечувальним зобов’язанням, в якому кредитор має право отримати певні переваги перед іншими особами.

Стягнення на заставлене майно проводиться згідно з рішенням суду і здійснюється на підставі нотаріального виконавчого напису. Задоволення вимог за рахунок закладених цінностей без рішення суду допускається на підставі нотаріального угоди заставодержателя.

За рішенням суду стягнення звертається в трьох випадках:

• предметом застави виступають речі, які мають значну художню, історичну або іншу культурну цінність;
• для оформлення договору потрібен дозвіл або згода іншого органу або особи;
• заставодавець відсутній, і його місцезнаходження встановити неможливо.

Висновок

Виходячи з даних, що були викладені вище, законодавчо закріплені такі способи припинення права власності:

Безоплатне, а також примусове вилучення у власника його особистого майна.

Примусове вилучення цінностей без участі власника.

Примусове оплатне вилучення прав на майно у власника.

Припинення власності в ході реорганізації, ліквідації та приватизації юридичної особи.