Підрахунок трудового стажу по трудовій книжці

Види

Головним інструментом, за яким здійснюється підрахунок трудового стажу є трудова книжка. Згідно російським законам, стаж поділяється на трудовий і страховий.

Трудовий стаж включає в себе весь період, коли громадянин не працював і цей період вказаний у бланку трудової. А також до такого стажу відносять:

  • навчальний період у внз;
  • службу в армії;
  • декретна відпустка;
  • догляд за дитиною до 1,5 років;
  • проходження держслужби;
  • ув’язнення в місцях позбавлення волі;
  • час, коли громадянин стояв на обліку в службі зайнятості;
  • участь у громадському та політичному житті.

Страховий стаж, як уже зазначалося, складається з тих періодів, коли роботодавець відраховував за співробітника обов’язкові внески. Той час, який входить в трудовий стаж, також відноситься і до страхового стажу.

Підрахунок страхового, трудового стажу здійснюється шляхом підсумовування цих двох видів.

Порядок розрахунку страхового стажу

Документи, які можуть підтвердити певні періоди трудової діяльності, які включаються до страхового стажу, можуть бути надані або роботодавця, або в ФСС. Якщо громадянин не може надати трудову книжку або за наявності в ній неправильної інформації підтвердити період трудової діяльності можна наступними документами:

  • трудові угоди у письмовому вигляді, які були оформлені у відповідності з нормами законодавства;
  • довідки, які були видані організацією або держорганами;
  • виписки з наказів;
  • особовий рахунок;
  • відомості, що підтверджують отримання зарплати.

Документ, що видається для підтвердження робочого стажу, повинен містити такі відомості:

  • Номер.
  • Дату видачі.
  • Реквізити співробітника.
  • Місце роботи.
  • Період трудової діяльності.
  • Професія співробітника.
  • Підстава для видачі документа.
  • Якщо відбувається збіг за часом декількох періодів, то, застосовуючи правила підрахунку трудового стажу і страхового відповідно, враховують тільки один період. Вибрати враховується період можна, написавши заяву. При цьому слід пам’ятати, що розрахунок проводиться, виходячи з таких правил: повний рік – це 12 місяців, повний місяць – це 30 днів. Якщо в документі зазначено тільки рік періоду, то за початкову дату береться 01.07 зазначеного року; якщо не зазначено число місяця, то береться 15 число конкретного місяця.