Підприємництво як фактор виробництва. Особливості підприємницької діяльності

Підприємництво є невід’ємним компонентом ринкового господарства. Відмінною рисою підприємництва як фактора виробництва є наявність вільної конкуренції. Сьогоднішнє розуміння цього терміна має специфічні особливості, пов’язані з економічними реаліями суспільства.

Особливості терміна

Поняття підприємництва як фактора виробництва з’явилося в сучасній економіці. У зв’язку з приватизацією тільки частина підприємств залишається в руках держави, всі інші перейшли у приватне володіння. Наприклад, в російському підприємництві представлений середній і малий бізнес.

Основним завданням будь-якого підприємця є повноцінне управління підприємством, що включає в себе розумне використання ресурсів, організацію роботи на основі інновацій, відповідальність за результати власної діяльності.

Особливості підприємництва

Підприємництво як фактор виробництва пов’язане з громадським господарством, визначені умовами діяльності. Середовище для повноцінної роботи становить сукупність особистої зацікавленості, економічної свободи. Саме вона вважається основною ознакою підприємницького середовища.

Не випадково підприємництво називають четвертим фактором виробництва, адже саме вона забезпечує розвиток ринку, впливає на економічний стан країни. Рушійним мотивом для розвитку підприємництва служить особиста зацікавленість.

Процес переходу до ринкового варіанту господарювання передбачає появу економіки підприємницького виду.

Зміст

З’ясуємо, у чому специфіка підприємництва як фактора виробництва. Для цього розглянемо специфіку даного терміна. Його сутність полягає у спроможності господарюючих суб’єктів впливати на передбачуване джерело матеріальної вигоди.

Підприємництво є ініціативною, має господарський ризик, спрямованої на виявлення оптимальних способів застосування ресурсів діяльністю. Вона призводить до отриманню додаткового прибутку, збільшення власності.

Підприємництво як фактор виробництва – це зв’язок між продуктом і ринковим господарством. Проявляється воно у витягу максимальної вигоди при реалізації готового продукту. Для того щоб простий обмін перетворився в джерело підприємництва, він повинен стати складовою ланкою системного господарського обороту, функцією господарюючих суб’єктів.

Обмін: особливості, важливість

Саме обмін є стимулом для пошуку нових можливостей, характеризує підприємництво як фактор виробництва. У сучасній економіці він допомагає знаходити джерело потенційної вигоди, розглядається в якості мотиву для успішної діяльності.

Здійснюючи обмін продукцією з іншими особами, підприємець сприймає роботу не тільки як спосіб отримання прибутку, але і як можливість встановлення особистих контактів.

Підприємництво – як комбінація факторів виробництва – припускає громадський характер, взаємозв’язок багатьох факторів.

Ознаки

Які основні ознаки та фактори виробництва? Праця, земля, підприємництво, прибуток – всі ці поняття взаємопов’язані між собою. Існують певні ознаки, що характеризують економічну природу сучасного підприємництва: комерційний ризик, ініціативність, відповідальність, новаторство, комбінування виробничих факторів.

Така діяльність неможлива без ініціативності. Тільки постійне бажання шукати нове може сприяти її розвитку. Наприклад, освоєння інноваційних технологій, ринків збуту продукції, є умовою для функціонування підприємництва.

Сучасне підприємництво як фактор виробництва передбачає реалізацію тих можливостей, які надаються процесом ринкового обміну, що передбачає отримання взаємної вигоди всіх учасників процесу. Багато аналітиків розглядають підприємництво як фактор виробництва. Прибуток підприємця повинна бути не результатом обману споживачів, а наслідком чесного і плідної праці.

Незважаючи на те, що ініціатива вважається невід’ємним якістю людської особистості, проявляється воно далеко не у всіх людей. Сама природа ринкової форми господарювання сприяє розвитку даної якості у тих, хто включився в комерційну діяльність.

Сучасне підприємництво як комбінація факторів виробництва передбачає певну господарську свободу, яка базується на інформації.

Необхідно володіти достовірними відомостями про ціни, зміні кон’юнктури, перевагах споживачів, щоб своєчасного реагувати на коливання ринку.

Комерційний ризик

Дійсність, що оточує сучасного підприємця, є невизначеність, неподвластную йому, тому виникає комерційний ризик.

Розглядаючи підприємництво як фактор виробництва, коротко зупинимося на характеристиці комерційного ризику. Незважаючи на те, що він вважається компонентою господарювання, він передбачає тверезий розрахунок, аналіз і врахування всіх можливих негативних наслідків від вчинених дій і операцій.

Для одержання реального прибутку від ризикованих угод підприємець проводить серйозну аналітичну роботу, залучає фахівців, здатних оцінити можливі ризики.

Цілком можна уявити підприємництво як фактор виробництва, можливість розвитку суспільства. Для того щоб знижувати ризики, що супроводжують таку діяльність, можна користуватися страхуванням. Якщо йдеться про створення інноваційного продукту, у розробника виникають суттєві проблеми з достовірною оцінкою можливого ризику. Для вирішення цієї проблеми можна об’єднати свої зусилля з іншими особами, зацікавленими в отриманні максимального прибутку. В такому випадку буде здійснюватися поділ не тільки доходу від реалізації створеного продукту, але і рівномірний розподіл можливих виробничих ризиків.

Підприємництво як фактор виробництва нових товарів, послуг, є рушійною силою технічного прогресу.

Система управління ризиками

Для того щоб уникнути протиріч між бажанням мінімізувати ризик і мотивованим прагненням до нього, створюється система управління подібними ситуаціями, що відображає підприємництво як фактор виробництва. Сутність і особливості такої системи:

• пошук джерел ризику і можливих наслідків підприємницької діяльності;
• розробка і проведення адаптивних заходів, спрямованих на подолання небажаних наслідків.

У ризику існує і певний загальноекономічне значення. Його наявність змушує власника компанії ретельно вивчати всі можливі альтернативи, вибирати найбільш перспективні шляхи, що дозволяють вести до прогресивних дій, збільшенню випуску продукції, що характеризує підприємництво як фактор виробництва. Коротко можна розглянути комерційний ризик як спосіб прогресивного зсуву продуктивних сил, ефективна зміна і розширення економіки.

Арбитражирование

Як можна ефективно змінити фактори виробництва? Праця, земля, капітал, підприємництво називає основними компонентами повноцінної діяльності. Для вирішення цієї проблеми здійснюється переміщення ресурсів на ринки, де вони зможуть приносити великий дохід. Арбитражирование можна виявити в біржової діяльності і торгівлі. Даний процес характеризується наступними параметрами:

• застосуванням нерівноважних ринкових ситуацій у вигляді джерела нових можливостей;
• пошук раціонального розподілу ресурсів як можливості додаткового доходу;
• встановлення ринкової рівноваги шляхом перерозподілу матеріальних благ.

Крім того, для підвищення ефективності підприємства, комбінують чинники виробництва, наприклад, модернізують важка праця. Інформація – фактор виробництва. Соціальна інфраструктура, підприємництво – поняття, які доповнюють один одного. Без їх сукупності не буде відбуватися економічного росту, позитивного розвитку суспільства.

При раціональному заміщення одного виробничого фактора іншим, підприємець не тільки гарантує перехід до більш результативному використанню ресурсу, але і до застосування нових технологій, що дозволяють істотно спростити важка праця. Інформація – фактор виробництва.

Соціальна інфраструктура – підприємництво нового виду, що дозволяє отримувати бажаний прибуток, – супроводжується якісними і доступними послугами для населення. Комбінування «принципу заміщення» з «духом раціоналізму» є характерною рисою сучасного підприємництва, його відмінною характеристикою.

Мотиви і цілі підприємництва

Так як подібна діяльність спрямована на задоволення потреб суспільства, вона виражається не тільки в отриманні матеріального доходу самим підприємцем, але і в отриманні задоволення з боку споживачів.

Далеко не кожен дохід можна вважати результатом повноцінного підприємництва. Він таким виступає тільки в тих ситуаціях, коли передбачає кращий результат застосування факторів виробництва. Саме тому в якості доходів від підприємницької діяльності не розглядають відсотки на капітал, прибуток від ренти.

Яка основна мета сучасного підприємця? Гіпотеза, згідно з якою вона складається в максимізації прибутку від продажів, спростовується аналітиками.

Після того як відбулася суттєва модернізація структури фірм, були розосереджені функціональні ознаки між учасниками підприємницького процесу. Тому мета діяльності базується під впливом інтересів представників різних сторін, які приймають активну участь у реалізації підприємницької функції. Доводиться постійно реагувати на всі зовнішні зміни, пристосовуватися до ринкової ситуації, спираючись на диференціації, конкретизацію установок на середньострокові, короткострокові, довгострокові прогнози.

Підсумком такої роботи є модифікація дій підприємця, освоєння нових ринкових сегментів, збільшення обсягів продажів, економічне зростання компанії.

Безумовно, нові реалії не означають, що прибуток перестає бути цільовим орієнтиром сучасного підприємництва. Незважаючи на відмінності в цільових установках у різних фірм, кожна з них допустиме лише за умови забезпечення допустимої мінімальної вигоди. Подібне обмеження є далеко не випадковим, адже саме прибуток важлива для розвитку виробництва, запуску нових технологій, розробки інноваційних продуктів.

Господарник завжди прагне до створення ідеальних умов для розвитку та повної реалізації підприємницької функції. Його завданням є врівноваження сил, які дозволяють ефективно проводити підприємницьку функцію в тривалій перспективі. А також забезпечення максимальної прибутковості від використаних ресурсів.

Розвиток підприємництва

Воно не вважається застиглим і сформованим явищем. Постійно спостерігається зміна форми, змісту, сфери застосування даного терміна. Пов’язано підприємництво зі станом ринкової економіки, а також з численними соціальними аспектами. Вихідним пунктом для нього завжди була торгівля. Купці оцінювали попит на продукцію і співвідносили його зі своїми можливостями, проводили коригування залежно від змін, що спостерігаються на ринку.

В якості основного джерела доходу ті часи виступала різниця в ціні, одержувана при продажу однієї і тієї ж продукції на різних ринках. Подібний варіант припускав серйозний рис, тому при падінні попиту на товари купці розорялися, повністю позбавлялися свого виробництва.

При переході до індустріального виробництва в якості пріоритетної сфери підприємництва стали розглядати галузі матеріального виробництва. Замість привабливих ринків продажу увагу стали приділяти раціональному застосуванню різних факторів виробництва. На цьому етапі підприємницька функція перестала бути монополією власника.

Постіндустріальна стадія характеризувалася зростанням нематеріальної діяльності, соціалізацією, що викликало нові пріоритети та орієнтири у господарюванні. Особливе значення стали приділяти в підприємницькій діяльності не пристосування до постійно мінливих умов ринку, а перетворення суті господарювання, передбачення перспективи розвитку суспільного виробництва.

Крім раціонального використання ресурсів, в якості ключової діяльності підприємця стали виступати і форми їх використання. В якості нових сфер, які стала охоплювати діяльність господарників, виділимо науку і фінанси. Постановка стратегічних цілей дозволяє максимізувати одержуваний результат, мобілізувавши зусилля щодо залучення в підприємницький процес безлічі учасників.

У будь-яку історичну епоху підприємництво виступала обов’язковим елементом ринкового господарства. Його прийнято розглядати також як економічної категорії, типу економічного мислення.

Щоб оцінити зв’язок підприємництва з економікою, необхідно відзначити наявність зв’язку між об’єктами і суб’єктами. В якості останніх видів можуть виступати не тільки приватні особи, але і представники великого виробництва, які працюють самостійно, або залучають до діяльності інших осіб. Наприклад, створюються кооперативи, орендні колективи, акціонерні товариства, що займаються певним видом господарської діяльності.

В ринковій економіці можливо приватне, колективне, а також державне підприємництво.

Об’єктом виступає максимально ефективна комбінація факторів виробництва, що дозволяє мінімізувати витрати, збільшувати доходи.

Завдяки різноманітним новим комбінаціям економічних ресурсів, удосконалення технологічних процесів, пошуку нових технологій, підприємець постійно змінює своє виробництво, має переваги перед звичайним господарником.

Основною умовою для плідної роботи малого або середнього бізнесу є самостійність, повна незалежність суб’єктів, формування алгоритму роботи, вибір джерел фінансування, способу збуту готової продукції, раціональне розпорядження одержуваної прибутком.

Висновок

У сучасних умовах підприємництво є рушійним фактором для економіки. Підприємець постійно залежить від ринку, динаміки пропозиції і попиту, рівня цін, товарно-грошових відносин. З-за високого ризику, пов’язаного з постійними коливаннями економіки, багато підприємців змушені закривати свої провадження або не мають можливості розвивати бізнес, змушені «топтатися на місці», щоб витримати конкуренцію.

У країнах, що мають високий підприємницький потенціал, особливе значення мають середні і малі компанії. Наприклад, в США їх називають «кузнею» кадрів, тому підтримують різноманітними державними програмами.

У нашій країні підприємницький потенціал характеризується проміжним станом економіки. Росія вже показала свою здатність до створення підприємницької інфраструктури, але належить вирішити ще багато завдань, перш ніж частка малого і середнього бізнесу стане вагомою, помітною в державних масштабах.

Реальних програм, які б позитивно позначалися на розвитку вітчизняного підприємництва, поки що не існує. Саме це негативно позначається на швидкості поширення підприємництва початкового і середнього рівня, є причиною «застою» в економіці.

При ефективні заходи державного регулювання економіки можна стимулювати розвиток ринку, збільшувати якість і рівень життя населення країни. В іншому разі важко буде вести мову про позитивні зміни у соціальній, політичній, науковій галузях, про економічну стабільність.

Незалежно від форми власності, використовуваної в державі, основним двигуном розвитку суспільства завжди виступала торгівля, представлена в наш час підприємництвом.