Патерналістська модель – це що таке?

Сьогодні між політиками, соціологами, економістами та юристами продовжують вестися суперечки про те, яка модель держави може принести більше переваг суспільного розвитку. Одні з них є прихильниками лібералізму, інші намагаються довести, що лише патерналістська модель взаємовідносин у державі та між індивідуумами може лежати в основі прогресу. Докладно про те, що являє собою друга модель, буде розказано в огляді.

Визначення патерналізму

Поняття «патерналізм» походить від латинського «патер», що перекладається як «батько». Під патерналізмом мається на увазі такий тип взаємин, який передбачає заступництво й опіку старшого над молодшим. Патерналістська модель характеризує:

Тип міжнародних відносин.

Форму державного устрою і його ідеологію.

Вектор економічного розвитку суспільства.

Напрям соціальної політики.

Модель спілкування: між громадянами, в області медицини, юриспруденції, в інших галузях професійної діяльності.

Розглянемо застосування патерналістської моделі взаємовідносин в кожній із зазначених галузей.

Патерналізм у міжнародних відносинах

У міжнародних відносинах патерналізм проявляється в тому, що великі країни надають заступництво більш слабким. Найчастіше таким підходом характеризуються контакти між метрополіями і колоніями. Особливо яскраво це проявлялося в політиці Великобританії, наприклад, щодо Австралії. Туди урядом Англії прямували місіонери, що несли християнську віру дикунам, щоб врятувати їхні душі. А також впроваджувалися різні технічні нововведення, без яких, на думку англійців, аборигени не могли вижити.

На перший погляд, така патерналістська модель несла в собі позитивний початок. Проте в результаті насильства над самобутньою культурою і усталений віками спосіб життя, місцеве населення фактично вимерло. А також причиною стало те, що поряд з турботою мала місце жахлива експлуатація як самих австралійців, так і природних ресурсів далекого континенту.

Державний патерналізм

На рівні держави патерналізм означає, що суспільство побудоване за принципом єдиної згуртованої сім’ї. На чолі її стоїть мудрий турботливий батько, яким є держава і його органи. Народ розглядається як діти та інші члени сім’ї, які повністю довіряють і підпорядковуються батьківської влади. При цьому «діти» є захищеними від соціальних і економічних катаклізмів, але при цьому геть позбавлені самостійності.

Держава патерналістської моделі є розподільником благ у відповідності з існуючою в суспільстві ієрархією. А також генератором ідей, які народ повинен розділяти в повному обсязі. Громадські організації хоча й існують, але лише відіграють роль інструмента, зміцнює владу. Така система була притаманна СРСР, іншим соціалістичним країнам, а також країнам з патріархальною традицією, таких як Японія та Іспанія.

Економічний патерналізм

При соціалізмі патерналістська модель в області економічної політики означає провідну роль держави буквально у всіх господарських галузях. Вона відображена в низці принципів, таких як:

Відповідальність держави перед громадянами, яка зобов’язує його брати в свої руки будь-які адміністративні важелі для досягнення поставлених цілей. Інші суб’єкти – підприємства і громадські об’єднання – діють тільки від імені держави або щільно контролюються ним.

Пріоритет державних цілей перед цілями окремих господарських одиниць.

Примат адміністративних методів управління перед економічними.

Відповідальність за використання державної допомоги згідно з її цільовим призначенням.

Безплатність підтримки громадян і підприємств.

Рівність щодо споживання соціальних благ та їх загальнодоступність. Кожному громадянину забезпечується мінімальний рівень доходів та обсяг соціальних послуг.

Динамічний розвиток соціальної сфери як важлива умова сталого розвитку.

Верховенство рішень центральної влади щодо місцевої.

Наявність великого державного сектора, протекціонізм стосовно промисловості, сільського господарства і банківського сектора.

Великий обсяг соціальних зобов’язань, властивих бюджетам усіх рівнів.

Патерналістська модель соціальної держави

Така модель передбачає комплексну відповідальність держави за соціально-економічне становище своїх громадян, турботу як безпосередньо про кожного з них, так і про господарюючих суб’єктів.

Вона притаманна соціалістичним країнам, де встановлено державний та економічний патерналізм, про що було розказано вище. Це можливо завдяки державній монополії на всі блага, в тому числі і соціальні, а також принципом їх централізованого розподілу. Соціальна сфера перебуває під особливою увагою і контролем держави.

Під соціальною сферою розуміється комплекс галузей, які визначають рівень життя людей, щодо їх пенсійного забезпечення, освіти, охорони здоров’я, культури, громадського харчування, комунального господарства, громадського транспорту, деяких видів зв’язку.

Завдання, переваги і недоліки цієї соціальної моделі

Основними завданнями, притаманними патерналістської моделі соціальної політики, є:

Забезпечення народного добробуту.

Підняття матеріального рівня життя громадян.

Створення необхідних умов, що забезпечують рівні соціальні можливості різним верствам населення (принцип соціальної справедливості).

Побудова механізму соціального захисту у вигляді пенсійних виплат, стипендій і допомоги.

Всебічний розвиток соціальної сфери.

Ця система має як переваги, так і недоліки.

• До переваг моделі відносяться: соціальна захищеність і стабільність економічного життя людей.
• Її недоліками є: велика залежність людини від держави, розподіл благ за уравнительному принципом, неможливість економічного процвітання, відсутність підприємницької ініціативи.

Інструменти соціальної політики при капіталізмі

Потрібно відзначити, що елементи соціального патерналізму притаманні не тільки соціалістичним державам. Вони застосовуються і при капіталістичному ладі, хоча носять виборчий характер.

В якості адміністративного інструменту патерналістської моделі соціального розвитку тут виступають різного роду соціальні стандарти. До них відносяться наступні:

Визначення розміру оплати праці на мінімальному рівні.

Гарантія прожиткового мінімуму.

Розрахунок споживчої корзини по окремим категоріям громадян.

Призначення мінімального розміру пенсійних виплат і стипендій.

Наявність системи обов’язкового медстрахування.

Крім вже зазначених адміністративних важелів, у державах з ліберальною економікою застосовуються такі економічні заходи як:

Зниження податкових ставок в галузях, які обслуговують соціальні об’єкти.

Субсидії, що даються державою для зниження процентних показників оподаткування.

Прийняття програм іпотечного житлового кредитування.

Реалізація механізмів співфінансування.

Патерналістська модель спілкування

Така модель притаманна відносинам у сфері медичного обслуговування населення. Це класична модель взаємовідносин лікарів і їх пацієнтів. Вона характеризується повною довірою пацієнта до представників «медичного цеху». При таких відносинах лікар виконує роль батька, який володіє високим авторитетом як носій спеціальних знань і піклується про хворе, як про власну дитину. Він повністю бере на себе відповідальність за здоров’я і життя підопічного.

При цьому пацієнт виступає в якості абсолютно пасивної сторони. Він не бере участь у прийнятті рішень, що стосуються процесу лікування. Основний недолік такого підходу – це позбавлення хворого можливості розпоряджатися своєю долею. Він не в змозі визначати, який з методів лікування є для нього найбільш оптимальним.

Цей принцип йде корінням в далеке минуле, спираючись на положення клятви Гіппократа, згідно з якими лікар бере на себе зобов’язання діяти в згоді зі своїми вміннями і силами. У нашій країні традиції патерналістської моделі відносин лікаря і пацієнта знайшли продовження у Клятві лікаря РФ.

Нововведення у взаємостосунках «лікар – пацієнт»

Сьогодні у всьому світі наростає тенденція до відмови від такої моделі. Поступово впроваджується новий тип взаємодії між лікарями та хворими. У США в 1972 році був прийнятий білль, що регулює права пацієнтів на вичерпну інформацію про стан здоров’я і методах лікування. Тим самим здійснюється перехід до принципу співробітництва, який отримав назву «Інформована добровільна згода». Його основний зміст полягає в наступному:

Інформована згода – це основне право пацієнта і механізм захисту як його самого, так і лікаря. Його необхідною умовою є процедура повідомлення пацієнту (його представнику) схеми лікування і отримання від нього схвалення проведення конкретних видів обстежень та лікувальних процедур.

Для цього з хворим ведеться попередня роз’яснювальна робота. Лікар у доступній формі дає детальну інформацію про передбачуваного медичного втручання, можливих ускладненнях, різних методах лікування. А також про умови надання послуг.

Згода береться у відповідності з рекомендаціями, існуючими в області медичної і дослідницької етики.

Факт добровільності характеризується відсутністю тиску на пацієнта у формі нав’язування медичним працівником своєї думки, дезінформації, загрози.

Життя в Радянському Союзі

Яскравим прикладом патерналістської моделі держави є Радянський Союз. Донині не тільки в нашій країні, але і у всьому світі не вщухають суперечки про те, чого було більше в реаліях тієї епохи – всеосяжної соціальної справедливості та економічної стабільності або придушення ініціативи, порушення прав особистості і використання підневільної праці. Відповісти на це питання однозначно неможливо.

З одного боку, багато з тих людей, які жили в радянському соціалістичному суспільстві, згадують, що відчували почуття єднання з народом, повагу до керівників, гордість за великі звершення. Вони мали безкоштовну житлоплощу, можливість дати дітям найкраще в світі освіту за рахунок держави, стабільну зарплату, відпочивали за профспілковими путівками на кращих курортах. В основному таку думку можна почути від простих людей.

У той же час інші люди, які жили в той час, наприклад, представники творчих професій, говорять про те, що вони піддавалися ідеологічного пресингу, не могли друкувати або виконувати зі сцени твори, які піддавалися нещадній цензурі. Не могли відкрито висловлювати свою думку про існуючі недоліки в суспільстві, а тим більше критикувати владу, вільно виїжджати за кордон. А також у них не було можливості проживати в комфортних умовах, заробляти більше грошей, їздити на іномарках.

Висновок

Як видається, обидві сторони по-своєму праві. В СРСР мали місце і ті, і інші факти. Питання в тому, в ім’я чого людина наважується відмовитися від економічної стабільності та спокійного життя. Одна справа, якщо він хоче купити дорогий автомобіль і з’їздити за кордон за рахунок успішного проведення кількох сумнівних фінансових операцій. Інше – бажання і можливість вести вільну економічну і політичну діяльність на благо своє і народу, бути при цьому багатою людиною. На жаль, друге, при всіх невід’ємних переваги патерналістської системи, недосяжно.