Парламентські вибори: визначення, процедура, система
Парламентські вибори в демократичному суспільстві служать основним засобом для формування представницьких органів влади. Громадяни обирають депутатів, які зобов’язані представляти їх інтереси, відповідальні перед ними. Історія парламентаризму налічує багато століть, різні країни висувають різні вимоги до кандидатів, використовують власні системи виборів. Про все це буде розказано нижче.
Визначення
На зорі розвитку демократії люди обирали вождя племені, городяни, збираючись на центральній площі, спільно вирішували життєво важливі питання. Прикладом цього служить Віче в Новгородській республіці раннього Середньовіччя.
Однак у тих випадках, коли держава стає надто великим, з’являється необхідність у парламенті – централізований орган влади, в якому збираються представники різних районів, що відстоюють інтереси місцевих жителів, які обрали їх в якості депутатів.
В залежності від державного устрою, зборів депутатів можуть бути однопалатными або двопалатними. В Росії парламент – це Федеральне збори, що складається з Думи і Ради Федерації.
У парламентських виборах розрізняють дві сторони – виборці і обираються. Для того щоб відсікти від демократичного процесу деструктивні і неспроможні сили, в усіх країнах існують ті чи інші види виборчих цензів. Як правило, вимоги для обраних і виборців майже збігаються. В загальному випадку і ті, й інші повинні бути не молодше певного віку, не мати іноземного громадянства, бути дієздатними.
Система парламентських виборів
За століття існування демократії держави Європи розробили складні норми і принципи виборчих процедур. Правила, по яких проходять парламентські вибори в країні, визначаються існуючою системою. Розрізняють дві основні системи виборів – мажоритарну і пропорційну.
Мажоритарна система, як легко здогадатися з назви, передбачає перемогу кандидата, що набрав просту більшість голосів, незалежно від того, з яким рахунком він переміг суперника. Тобто кожен виборчий округ висуває кандидатів у парламент за партійним списком або одного кандидата, що перемогли на виборах у цьому окрузі.
Яскравим прикладом мажоритарної системи виборів є вибори президента в США. Жителі штату вибирають один з декількох списків виборців, які згодом визначать главу держави. Незалежно від того, з якою перевагою переможе той чи інший список, вони не отримають жодного місця в підсумковій колегії вибірників від усіх регіонів країни.
Таким чином, виходить, що умовна Міннесота одноголосно голосує за умовного Трампа, хоча насправді за його опонента могло проголосувати 49 відсотків жителів цього прекрасного штату.
Пропорційна система виборів
Пропорційна система більш справедлива, депутатські крісла в парламенті розподіляються серед партій пропорційно до кількості тих, що проголосували в цілому по країні. Інакше кажучи, вся країна при цьому становить єдиний виборчий округ, і партії-аутсайдери, поступалися великим руху в окремих округах, мають можливість бути представлені в парламенті.
На сьогоднішній день в Росії діє змішана пропорційно-мажоритарна система. Половина депутатських крісел віддається переможцям голосування за партійними списками, друга половина віддається лідерам парламентських виборів від одномандатних округів. У деяких країнах задіяні ще більш складні механізми формування зборів народних обранців.
Висування кандидатів
Як правило, дату проведення парламентських виборів призначає глава держави. Після цього починається рух виборчого механізму. Призначаються виборчі комісії формуються виборчі округи, починається реєстрація претендентів на депутатські мандати. Кандидати висуваються партіями, або свою кандидатуру пропонують самовисуванці.
В останньому випадку самовисуванець зобов’язаний подати підписи майбутніх виборців на свою підтримку. Кількість поручитися за кандидата варіюється в залежності від парламентської традиції. У Великобританії достатньо подати підписи 10 осіб, в Росії ж було необхідно заручитися підтримкою 120 000 чоловік.
Безпосередньо вибори
Найцікавіше починається під час парламентських виборів. Низові виборчі комісії підраховують голоси, подані за кандидатів, потім передають свої дані у вищестоящі комісії і так далі по ланцюжку, поки зведені результати не досягнуть центральної виборчої комісії.
В центрі здійснюється фінальний підрахунок підсумків, після чого відбувається розподіл депутатських мандатів серед партій-переможців або серед незалежних депутатів.
Випадки анулювання виборів
В більшості країн діє поріг явки виборців, тобто парламентські вибори визнаються недійсними в тому випадку, якщо проголосувало не менше певної кількості виборців. У Франції – це двадцять п’ять відсотків від загальної кількості виборців. У випадку парламентських виборів в Росії поріг явки скасовано, вибори визнаються такими, що відбулися при будь-якій кількості тих, хто проголосував.
Крім того, у багатьох країнах вибори анулюються, якщо були розкриті порушення на великій кількості виборчих дільниць. У Росії критичною масою вважається четверта частина всіх ділянок по країні.
