Ознаки, елементи, обєкт складу злочину

Суб’єктивна сторона

Елементи складу злочину включають в себе і суб’єктивну сторону. Вона являє собою відношення правопорушника до вчиненого, виражене в оцінці та розумінні своїх вчинків, а також в бажанні отримання певних результатів.

По суті, суб’єктивна сторона складу виражається у вині, а також додатково позначається мотивом і метою. Вина – це обов’язкова ознака правопорушення, передбачений законодавством і полягає в психічному ставленні людини у вигляді умислу або дій з необережності до своїх злочинним вчинків, а також до їх наслідків.

Умисел, як різновид провини, поділяється на прямий і непрямий. Правопорушення, вчинене з прямим умислом – це дія/бездіяльність особи, яка усвідомлювала соціальну небезпеку власних вчинків, передбачала і бажала настання суспільно небезпечних наслідків. Непрямий умисел – це ситуація, коли злочинець усвідомлював небезпеку дій і передбачав можливість настання шкоди, але не бажав таких результатів, хоча і усвідомлював їх або ставився до них байдуже.

Необережність поділяється на недбалість та легковажність. Легковажність – це форма вини, за якої правопорушник передбачав загальну небезпеку і несприятливі наслідки з причини його дій/бездіяльності, але без достатніх підстав припускав, що зможе їх запобігти. У свою чергу недбалість – це форма вини, за якої злочинець не припускав настання такої небезпеки і наслідків, хоча міг і повинен був їх передбачати.

Мотив злочину – це факультативний ознака СП. Він являє собою спонукання, керуючись якими, правопорушник скоїв протиправне діяння. Мета – це бажаний результат, який хоче отримати людина при вчиненні суспільно-небезпечного діяння.

Мотив і мета злочину завжди виявляються в ході розслідування справи, так як дозволяють характеризувати особистість злочинця і кваліфікувати скоєне ним.