Особисті цивільні права і свободи людини
Право на недоторканність приватного життя
Поняття недоторканності займає найважливіше місце в групі особистих цивільних відносин у праві. Воно закріплено у статті 23 Конституції російської. Відповідно до основного закону країни, саме недоторканності належить особлива роль у реалізації індивідуальності людини у відносинах з державою та суспільством.
Право недоторканності тісно пов’язане з такими категоріями, як життя, свобода, рівність та гідність. Дане право визначає місце людини в суспільстві, а також рівень розвитку взаємовідносин суспільства і держави. В цьому і полягає цінність недоторканності. Отримавши тривалий історичний розвиток, це право стало свідчити про повагу приватного життя кожної людини. Держава не має права втручатися в особисті справи людей – за винятком підозр у порушенні безпеки.
Недоторканність приватного життя є природним елементом, а тому природним і невід’ємним. Таке право становить фундамент юридичної статусу особистості. Саме поняття недоторканності формувалося дуже довго, а законодавче закріплення дістало лише в XX столітті. Це складна і багаторівнева категорія, яку досліджували ще в стародавні часи. Аристотель і Платон були першими мислителями, що намагалися проаналізувати особисту недоторканність – те, що сьогодні є невід’ємним особистим цивільним правом. Громадяни Стародавньої Греції міркували про сфери приватного життя, її межах і взаємозв’язку з життям державної. Якою мірою держава має право втручатися в життя простих людей? Дійсно право недоторканності є настільки важливим і потрібним? Відповіді на ці питання багато мислителі намагаються отримати досі. Однак деякі висновки вже зроблені.
Приватне життя – це сукупність побутових, особистих, майнових, сімейних та інших відносин. Людина може роздумувати, усамітнюватися, контактувати з іншими людьми і робити все те, що не порушує свобод та інтересів інших людей. Право на реалізацію таких відносин не може бути вилучено. Воно дається кожному від народження, і саме воно іменується недоторканністю.
