Основні джерела фінансування інвестиційної діяльності

Скільки вже йшлося про інвестування, складно уявити. Порад про те, куди треба вкладати гроші, про вибір валюти капіталовкладень, законодавчої бази інвестування і так далі – маса. Але мало хто зупинявся на тому, як збільшують свої прибутки шляхом вкладення суб’єкти економіки – юридичні особи. Які основні джерела фінансування інвестиційної діяльності і що можна сказати про особливості такої юридичної інвестування?

Які бувають джерела фінансування?

Звичайно, починати потрібно з самих азів. Дослідники виділяють власні і позикові джерела фінансування інвестиційної діяльності. Якщо в першому випадку мова йде про кошти, отримані підприємством в процесі його господарської діяльності, то в другому маються на увазі будь-які кошти, взяті компанією під процент із зобов’язанням повернення. Складно однозначно сказати, який з цих джерел переважно: з одного боку, власних коштів не завжди вистачає, а з іншого, якщо інвестування позик не принесе очікуваних результатів, доведеться розбиратися з кредиторами.

Оцінка ефективності фінансування

Для того щоб зрозуміти, чи ефективно використовуються джерела і методи фінансування інвестиційної діяльності, існують спеціальні критерії.

Перший з них – чистий наведений ефект, який є показником кількості чистих активів, які виникли через вкладення інвестицій. Цей критерій вважається основним, тому що на активах відображається інфляція, коливання курсів валют і інші чинники, що позначаються на вартості грошей, отже, чистий наведений ефект враховує всі ці зміни. Інвестиції були ефективними, якщо цей показник більше нуля.

Наступний варіант – рентабельність інвестицій. Якщо чистий приведений ефект оцінює обсяг активів, то цей критерій розглядає здатність забезпечувати приріст цих активів. Зазвичай рентабельність служить головним фактором при виборі з декількох аналогічних проектів – вона демонструє, як збільшаться або зменшуватися вкладені в проект кошти. Якщо рентабельність інвестицій більше ста – проект можна вважати успішним.

Ще один критерій, без якого неможлива характеристика джерел фінансування інвестиційної діяльності, – термін окупності інвестицій. Цей критерій показує, через скільки років вкладені кошти повернуться чистим доходом. Цей показник дуже важливий при визначенні того, наскільки ризикований і ліквідний інноваційний проект.

Як вкладаються гроші?

Які ж джерела фінансування інвестиційної діяльності підприємства? Найчастіше вкладаються кошти беруться з чистого прибутку, відрахувань на амортизацію, власних резервів; використовуються кредити національних і міждержавних банків, кошти інвесторів і багато інші джерела фінансування.

Вкладаються гроші або у формі ризикового капіталу, або в якості проектного фінансування. У першому випадку вкладання грошей – досить ризикована затія, але в разі успіху інвестор отримає прибуток в найкоротші терміни. У проектному фінансуванні інвестування відбувається у певний проект, який в майбутньому принесе того, хто вклав у нього гроші, прибуток. Другий спосіб вважається набагато менш ризикованим, але все ж таки з-за його довгостроковості, багато інвестори схиляються до ризикового капіталу.

Самофінансування

Тепер можна більш детально зупинитися на кожному з видів джерел. Власні джерела фінансування інвестиційної діяльності вважаються набагато більш надійними: вони істотно знижують ризик банкрутства і не дають компанії потрапити в залежність від кредиторів.

Фахівці виділяють в якості одного з головних джерел фінансування чистий прибуток підприємства. Природно, після отримання доходу підприємство розподіляє виходячи з своїх потреб. Одним з найпопулярніших способів інвестування прибутку є вкладання грошей в розвиток власного технічного потенціалу – модернізацію вже наявного обладнання, придбання нового, навчання персоналу і так далі. Одним з плюсів такого способу капіталовкладення є те, що такі інвестиції не будуть обкладатися податком на прибуток.

Амортизаційні відрахування як основна форма самофінансування

Ще одним популярним власним джерелом фінансування інвестиційної діяльності підприємства є капітал, який використовується на амортизаційні відрахування. Амортизація – це знос основних фондів підприємства, а витрати на неї, тобто на те, щоб підтримувати матеріальну базу в належному стані, вже вкладаються у вартість товару при його продажу. Якщо прибуток у підприємства є не завжди, то витрати на амортизацію в якійсь мірі окупляться в будь-якому випадку. Одним з новомодних способів отримання амортизаційних відрахувань є скорочення терміну амортизація: сума зносу покриття залишається тією ж, але з-за того, що вона розподіляється на менший термін, її частка у вартості товару зростає. Тобто підприємство при тих же витратах отримує більший прибуток.

Основна помилка у використанні амортизаційних відрахувань як джерела фінансування – неправильне їх застосування. Багато підприємств пускають їх на підтримку бюджету, замість того, щоб дійсно витрачати їх на модернізацію виробництва. Зазвичай ці кошти не використовуються для вкладення в інші, зовнішні, проекти. Тому можна спокійно говорити про те, що амортизаційні відрахування представляють джерела фінансування інвестиційної діяльності підприємства внутрішнього використання.

Зовнішні джерела фінансування

Настав час розібрати, що ж із себе представляють зовнішні джерела фінансування інвестиційної діяльності. Умовно їх можна розділити на три групи: акціонерне, державне фінансування і кредитування. А тепер детальніше про кожен з цих способів.

Акціонерне фінансування починається з додаткового випуску цінних паперів. Перевагою цієї форми інвестування є те, що банку не потрібно брати кредити для отримання коштів, так і ринкові боргові зобов’язання виконувати набагато простіше. В якості основних інструментів цього способу капіталовкладення виступають звичайні і привілейовані акції (у другому випадку акція має деякі властивості облігації), боргові зобов’язання з опціонами (правом у визначений момент часу придбати за обумовленою ціною актив підприємства), а також звичайні та конвертовані облігації (облігація, яка може бути переведена у форму акції).

Фінансування з держбюджету

Говорячи про те, які бувають джерела фінансування інвестиційної діяльності, не можна не згадати про бюджетному фінансуванні. Воно здійснюється в наступних формах:

• Проводиться конкурс, в якому переможцем і, отже, одержувачем інвестицій вибирається найбільш привабливий для держави проект.
• Програми, які якимось чином пов’язані конструкторських, виробничих, соціально-економічним розвитком країни отримують часткове або повне централізоване фінансування. Зустрічаються у формі грантів і субсидій, які не потрібно повертати.
• Деякі з визначних державі проектів отримують позики, причому інвестиції повинні бути повернуті протягом обумовленого проміжку часу з виплатою відсотків.
• Можливий і симбіоз інвестицій держави і комерційної організації – кожен з них виділяє певну частину фінансування проекту.
• В окремих випадках держава стає гарантом платоспроможності інвестиційного проекту: якщо він не може розрахуватися за своїми боргами за позиками, то держава виплачує всі відсутні суми.

Кредитування

Список, в який входять зовнішні джерела фінансування інвестиційної детальності підприємства, був би неповним без кредитування. В цьому випадку фінансові засоби на умовах зворотності, матеріальної забезпеченості (тобто наявність об’єкта, який, в разі невиплати по кредиту можна буде конфіскувати на сплату боргів) та платності (повернення боргу з відсотками) даються підприємству банківською установою. Кредити поділяються на коротко- (терміном до року) і довгострокові.

Варто зазначити, що це джерело зовнішнього фінансування не є кращим. З-за високого ризику інвестиційних проектів банки воліють давати позики під великі відсотки, які підприємства не завжди можуть виплатити. Тому набирає популярність взаємне кредитування: підприємства обмінюються товарами і послугами, отримуючи за них не фінансові кошти, а кредити.

Ще одним відштовхуючим від кредитування фактором є зобов’язання позичальника профінансувати не менше 30% всього проекту – далеко не всі підприємства можуть собі це дозволити.

Як вибрати спосіб фінансування?

Впливає на джерела фінансування склад і структура інвестиційної діяльності. Кожне підприємство вирішує для себе, звідки ж залучити додаткові ресурси або як правильно розпорядитися власними накопиченнями. Якщо компанія робить вибір на користь зовнішніх джерел інвестування, то їй доведеться зважити всі плюси і мінуси того або іншого способу.

Плюси і мінуси зовнішнього фінансування

Наприклад, кредитування добре тим, що банки не контролюють, як саме використовуються видані підприємству кошти, крім того, розплатитися за боргами у будь-який час, погасивши кредит достроково; з іншого боку, банкам необхідний заставу на випадок того, що його позичальник не зможе виконувати свої зобов’язання, так і підприємству постійно жити з додатковими витратами на кредитні виплати теж непросто.

Що стосується державного інвестування, то можна сказати, що воно стане порятунком для того, кому відмовили комерційні організації; розплачуватися за зобов’язаннями можна меншими сумами з-за того, що позички видаються на великий період часу. Разом з тим держава постійно стежитиме за тим, як саме витрачаються його кошти, виділяючи при цьому не настільки великі суми, щоб вони могли щось суттєво змінити.

Останній варіант, який припускають зовнішні джерела фінансування інвестиційної діяльності, – акціонерне фінансування. Тут компанія збереже свою відносну незалежність і не буде обтяжена постійними виплатами за своїми зобов’язаннями. У той же час доведеться витратити певну кількість коштів на випуск цінних паперів, які можна продати, та й не факт, що ці папери все ж продадуться на ринку. Так що тут ризиків найбільше.

Як оптимізувати кошти?

Чи можлива оптимізація джерел фінансування інвестиційної діяльності? Звичайно. При появі у підприємства вільних коштів, краще направляти їх на виплати за борговими зобов’язаннями, а не на особисті потреби – чим швидше бізнес позбудеться залежності від банків, тим швидше він зможе повноцінно розвиватися. В ідеалі згодом компанія повинна відмовитися від зовнішніх джерел інвестування, що обмежують в більшості випадків її фінансову свободу, і перейти до самофінансування, при якому не потрібно буде звітувати за витрачені кошти.

Висновок

Не можна назвати однозначно хороші або однозначно погані джерела фінансування інвестиційної діяльності. Кожен з них має свої переваги і недоліки. У випадку з самофінансуванням можна сказати, що воно доступне далеко не всім компаніям. Але з іншого боку, зовнішнє фінансування практично напевно обмежить свободу підприємства. Завжди можна знайти баланс між цими двома варіантами і від того, яким він буде, багато в чому залежить успіх на ринку.