Обєктивна сторона злочину. Обовязкові ознаки обєктивної сторони злочину

У цій статті буде розглянуто об’єктивна сторона злочину. Також буде дано визначення ознак, які характеризують зовнішній прояв злочинного діяння, форм і значенням цього елемента для кваліфікації злочинів.

Загальні положення

Поняття об’єктивної сторони злочину безпосередньо пов’язане з особливостями зовнішнього прояву суспільно небезпечного діяння. Тут зазвичай розглядають такі ознаки, як самі небезпечні дії, їх наслідки, причинно-наслідкові зв’язки, а також місце, спосіб, час, обстановку, знаряддя вчинення злочину.

Дані елементи грають важливу роль для правильної кваліфікації, призначення справедливої санкції, встановлення складу, що є підставою для визначення кримінальної відповідальності. Якщо говорити про те, що таке об’єктивна сторона злочину, КК РФ бачить її не в самій ідеї або думки людини, спрямованої на заподіяння небезпечних дій для суспільства, а передусім в небезпечному діянні, яке за своєю природою порушує встановлені норми кримінального права. Цей елемент вважається головним критерієм для оцінки цілей і намірів злочинця, саме тому при розслідуванні злочинів в першу чергу підлягає встановленню саме об’єктивна сторона.

Кваліфікуючі риси

Ознаки об’єктивної сторони злочину характеризують зовнішню сторону небезпечної поведінки суб’єкта. У групу таких відмінних рис входять:

• причинний зв’язок, що виникла між наслідками і діянням;
• час, місце, обстановка, при якій було вчинено небезпечне діяння;
• небезпечні наслідки, виражені у формі шкоди;
• спосіб здійснення дії, засоби і знаряддя вчинення.

Не всі запропоновані вище ознаки об’єктивної сторони злочину є основними, найчастіше вони грають факультативну роль для кваліфікації. До обов’язкового ознакою законодавство відносить небезпечне діяння.

Роль об’єктивної сторони

Значення об’єктивної сторони злочину випливає із ролі самого складу злочину. Підставою для притягнення до відповідальності вважається вчинення діяння, яке включає в себе основоположні ознаки складу. Отже, щоб залучити суб’єкта до відповідальності, необхідно визначити ознаки конкретного складу злочинного діяння.

Об’єктивна сторона злочину дає можливість провести паралель між кількома суміжними складами, що, в свою чергу, дозволить уповноваженій на те особі зробити правильну оцінку діям злочинця, тим самим визначити справедливу міру покарання. Наприклад, заподіяння шкоди здоров’ю може спричинити за собою широкий спектр санкцій, які накладаються виходячи з наслідків, що наступили.

Таким чином, значення об’єктивної сторони проявляється в тому, що:

• по-перше, вона виражена у формі юридичної підстави кваліфікації злочинного діяння;
• по-друге, входить в підставу для встановлення кримінальної відповідальності;
• по-третє, дозволяє розмежувати схожі елементи складу;
• по-четверте, містить критерій відмежування правопорушення від злочину.

Небезпечне діяння – перший ознака об’єктивної сторони

Обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочину виражені у формі бездіяльності або дії, які носять назву злочинного діяння. У фізичному сенсі дію виражено активною поведінкою особи. Головною особливістю діяння вважається його суспільна небезпека, а також заподіяння шкоди об’єктам, які перебувають під охороною закону. Якщо дії не становлять суспільної небезпеки, вони не можуть вважатися злочинними, а отже, і не тягнуть кримінальної відповідальності.

Об’єктивна сторона злочину, яка виражається в формі діяння, не завжди володіє злочинним ознакою. До таких випадків можна віднести вчинки, які в силу своєї малозначності не несуть небезпеки для суспільства.

Суспільно небезпечне діяння – відмінні риси

Ознаки об’єктивної сторони складу злочину визначаються сукупністю характерних рис і властивостей кримінального характеру. Діяння повинно бути протиправною, суспільно небезпечною, вольовим і усвідомленим. Це поняття вживається в двох значеннях – вузькому і широкому розумінні.

У вузькому сенсі цей елемент являє собою родову форму поведінки людини. У широкому сенсі діяння виражено в абстрактній, невизначеній формі впливу. Протизаконність діяння виражено тим, що конкретне бездіяльність або дія заборонено законом під загрозою покарання, та здійснення такого впливу завжди вважається порушенням норм Кримінального кодексу.

Протиправне і небезпечне діяння може виражатися у вигляді ознаки об’єктивної сторони тільки у разі усвідомленості. Це означає, що свідомість особи повинно охоплювати зміст і характер суспільної небезпеки. Також суб’єкт зобов’язаний усвідомлювати, на що конкретно направлено його злочинне посягання і якої шкоди своїми діями він може завдати навколишнім.

Протиправне діяння – форми

Визначивши, якими ознаками може володіти об’єктивна сторона складу злочину, необхідно звернути увагу на розмежування форм вчинення діяння.

Дія у правовому значенні виражено у формі:

• фізичного впливу на матеріальні предмети або людини (наприклад, розкрадання майна, вбивство);
• словесного або письмового спонукання особи до дії (наприклад, образа, наклеп).

Бездіяльність — пасивна форма людської поведінки, яка має володіти протиправним, вольовим, усвідомленим і суспільно небезпечним характером. Цей елемент складу набуває значення кримінально-правового тільки при наявності певних ознак, для яких слід визначити:

• реальну можливість здійснення конкретної дії;
• у чому конкретно проявляється бездіяльність, яка саме дія не було вчинено особою;
• що особа була зобов’язана вчинити яку-небудь дію для того, щоб запобігти настанню негативних наслідків.

Обов’язок діяти певним чином виникає за наявності наступних обставин:

• посадового становища чи здійснюваної професії (наприклад, коли лікар зобов’язаний надати допомогу хворому, та внаслідок невиконання прямих посадових зобов’язань здоров’ю пацієнта було завдано шкоди);
• прямої вказівки підзаконного акту чи закону;
• норм закону і моральності;
• зобов’язань, які були прийняті за договором;
• обов’язку вчиняти певні дії стосовно конкретної особи.

Небезпечні наслідки – другий ознака

Об’єктивна сторона злочину включає в свій склад небезпечні для суспільства наслідки, під якими прийнято розуміти шкоду, завдану відносинам, охоронюваним кримінальним законом.

Наслідки класифіковані наступним чином:

• моральні;
• майнові;
• фізичні.

Кримінальне законодавство передбачає злочини з формальними та матеріальними складами. Таке їх поділ дає передумову для визначення моменту закінчення конкретного злочинного діяння. У першому випадку воно вважається закінченим після вчинення фактичної дії незалежно від наслідків, що наступили. У другому випадку наявність кінченого складу взаємопов’язане з настанням конкретних негативних наслідків.

Наприклад, вбивство кваліфікується як закінчений дію тільки після смерті потерпілого. Якщо смерть особи не настала, злочин розцінюється як замах на життя.

Види наслідків

Існують дві групи наслідків:

Нематеріальні.

Матеріальні.

Останній елемент виражений у вигляді майнової шкоди та шкоди здоров’ю і життю громадянина. Нематеріальні наслідки можуть бути пов’язані з порушенням діяльності підприємств, громадського порядку, достоїнств і честі громадян.

Причинний зв’язок

Об’єктивною стороною злочину є причинний зв’язок, яка проявляється у стосунках між наслідками і діянням. Причинний зв’язок виражається в процесі, який протікає в часі. Перший критерій причинного зв’язку — тимчасова послідовність вчиненого діяння і наслідки. Для того щоб бездіяльність або дія визнавалося причиною небезпечного наслідки, потрібно визначити, передувало діяння наступило наслідку і створювало загрозу її настання.

Розрізняють такі види причинного зв’язку:

Опосередковані та безпосередні.

Складні і прості.

Відгалужені і прямі.

Правила встановлення зв’язку між наслідком і дією

Необхідно визначити, чи було умовою і причиною настання наслідки бездіяльність або дія суб’єкта.

Об’єктивність зв’язку передбачає її дослідження незалежно від форми вини.

Для початку констатується наявність об’єктивного зв’язку між наслідком і дією, а тільки потім встановлюється вина.

Необхідно встановити правомірність чи аморальність в якості основної умови для настання наслідків.

Дія суб’єкта повинно носити антисоціальний характер.

Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину

До таких умов слід відносити:

Час.

Місце.

Спосіб.

Обставини.

Засоби і знаряддя.

Запропоновані елементи включаються не в усі склади. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину мають своїми індивідуальними рисами і характеристиками, в яких потрібно розібратися окремо.

• Час – це певний період, протягом якого було здійснено злочин. КК РФ досить рідко вказує на такий конструктивний ознака. Зазвичай він присутній, коли мова йде про злочини, вчинені під час відбування покарання або проходження служби.
• Місце злочину – певна територія, на якій відбулося протиправне діяння. Кримінально-правовим значенням володіє територія держави, оскільки з урахуванням цього факту вирішується питання про підсудність.
• Засоби і знаряддя – речовини, предмети, з допомогою яких було здійснено злочин. До них відносяться відмички, зброю, отрути, документи. Необхідно встановити межу між засобом і знаряддям для здійснення кваліфікації.
• Обстановка – певні умови, в яких здійснюється злочин. Цей ознака пов’язаний з обставинами, що обтяжують і пом’якшують покарання.
• Спосіб – методи і прийоми, які використовують винні для здійснення злочину. Також спосіб може розмежовувати подібні склади злочинів (наприклад, форми розкрадання: грабіж і крадіжка).

Таким чином, факультативні ознаки можуть виступати в якості:

• кваліфікуючих ознак для складу злочину;
• обов’язкових ознак;
• обтяжуючих або пом’якшуючих покарання обставин.

Висновок

Кримінальну законодавство Російської Федерації визнає злочином той вид діяння, який порушує встановлені норми права. При судовому розгляді або розслідуванні справи для початку підлягає встановленню об’єктивна сторона і тільки після цього на її основі суб’єктивна.

До ознак об’єктивної сторони відносяться діяння, причинний зв’язок і наслідки між цими двома елементами. Факультативні ознаки виражаються у формі часу, місця, способу, обставини, засоби і знаряддя.