Обєкт оподаткування: визначення

Податок являє собою найважливішу економічну категорію. Вона має історичну зв’язок з функціонуванням і розвитком будь-якої держави. Розглянемо далі, що таке об’єкт оподаткування.

Загальні відомості

Суть податку полягає у вилученні державою певної частки ВВП на користь бюджету у вигляді обов’язкового платежу. Таке роз’яснення присутній у ст. 8, 1 ч. ПК. Податок – це обов’язковий індивідуальний платіж, який здійснюється безоплатно. Він стягується з суб’єктів у вигляді відчуження грошових сум, що належать їм на праві власності, оперативного управління/господарського ведення. Дані відрахування спрямовуються на фінансове забезпечення діяльності органів муніципальної або державної влади.

Особливості формування

Збір, у відповідності зі ст. 17, 1 ч. ПК, вважається встановленим лише тоді, коли визначені:

Об’єкт та база оподаткування.

Період, протягом якого необхідно здійснити платіж.

Порядок обчислення і сплати.

Ставка.

Суб’єкти.

Під останніми слід розуміти громадян і організації, на яких покладається обов’язок платити податки.

Об’єкти оподаткування

В якості них виступають:

Майно.

Дохід/прибуток.

Вартість проданого товару.

Операції щодо збуту продукції (виконання робіт/послуг).

Інші категорії, що мають вартісну, фізичну або кількісну характеристики.

Даний перелік встановлений у ст. 38 НК. У цілому об’єктом оподаткування є все, стосовно чого виникає обов’язок здійснювати безоплатні бюджетні відрахування.

Інші елементи

Під податковою базою розуміють вартісну, кількісну або іншу характеристику об’єкта оподаткування. Ця категорія встановлюється ст. 53 ПК. Податковим періодом називають календарний рік або інший проміжок часу, по завершенні якого формується база і обчислюється сума платежу. Цей елемент встановлено в ст. 55 НК. Ставка – це величина нарахування на одиницю бази. Порядок і строки виплат встановлені в ст. 57-58 ПК.

Об’єкт оподаткування: визначення

Законодавством встановлені принципи, згідно з якими щодо тієї чи іншої категорії виникає обов’язок здійснювати відрахування до бюджету. Зокрема, НК встановлює податок на майно. Об’єкт оподаткування в даному випадку являє собою різні категорії матеріальних цінностей, що перебувають у володінні суб’єкта (нерухомість, автомобіль та інше). У якості товару виступає будь реалізований або призначений для продажу предмет. При регулюванні відносин, що виникають у рамках справляння митних зборів, об’єктом оподаткування є будь-яка матеріальна цінність, прописана в Митному кодексі. Роботою, стосовно якої виникає обов’язок здійснювати відрахування до бюджету, визнається будь-яка діяльність, результат якої має матеріальне вираження і спрямований на задоволення власних потреб громадян або підприємств. Послуга також виступає як об’єкт оподаткування. Обов’язок здійснювати відрахування до бюджету в цьому разі виникає, якщо результати діяльності, що не мають матеріальної форми, реалізуються і споживаються в ході її здійснення.

Реалізація

Цей елемент також може виступати як об’єкт оподаткування фізичних осіб або підприємств. Під реалізацією продукції, послуги, роботи слід розуміти відповідно:

Передачу права власності на вироби від одного суб’єкта іншому.

Надання послуг однією особою іншій.

Передачу результату виконаної роботи.

Реалізація не буде виступати як об’єкт оподаткування у випадках:

Виконання операцій, які пов’язані з обігом іноземної або російської валюти (крім цілей нумізматики).

Передачі ОЗ, НМА або інших цінностей підприємства його правонаступника в ході його реорганізації.

Внесення інвестицій. До них, зокрема, відносять вклади в капітал товариств і товариств, пайові внески та інше.

Передачі житлових приміщень громадянам у будинках муніципального або державного фонду в ході приватизації.

Конфіскації, успадкування, зверненні у власність кинутих або безхазяйних предметів, тварин, знахідки скарбу, згідно з нормами ЦК.

Передачі майна в якості початкового вкладу учасників господарського товариства/товариства, його правонаступнику/спадкоємцю у процесі:

• вибуття з організації;
• розподілу активів ліквідованого підприємства;
• виділу частки, що знаходиться у спільній власності;
• розділу капіталу.

У ПК можуть бути передбачені й інші випадки, при яких реалізація не буде виступати як операція, яка підлягає оподаткуванню.

Додана вартість

Об’єкт оподаткування ПДВ – це:

Реалізація продукції, послуг та робіт на території РФ, у тому числі предметів застави. У цю категорію входить також передача товарів за угодою про новації або надання відступного.

Продаж виробів для власних потреб, витрати на які до відрахування не приймаються (через амортизаційні розрахунки в тому числі) при нарахуванні ставки на прибуток підприємства.

Ввезення продукції на митну територію.

Виконання будівельних, монтажних робіт для власних потреб.

Всі операції, які не вважаються відповідно до НК реалізацією, не будуть виступати як об’єкт оподаткування ПДВ.

Визначення вартості

Для кожного збору передбачається тільки один об’єкт оподаткування. Формування того чи іншого нарахування повинно мати обґрунтування, що відповідають чинному законодавству. В якості вартості цінності приймається величина, зазначена у договорі між сторонами. Передбачається (поки не доведено інше), що вона відповідає ринковим показником аналогічних товарів, робіт, послуг. Облік об’єктів оподаткування здійснюється платником самостійно. Наглядові органи при проведенні перевірки повноти відрахувань до бюджету можуть контролювати правильність формування цін за договорами тільки в тих випадках, якщо операції здійснюються:

Між взаємозалежними суб’єктами.

За бартерними (товарообмінними) операціями.

В рамках зовнішньоекономічної діяльності.

Відхилення у бік збільшення або зменшення більш ніж на двадцять відсотків від цінового рівня, використовуваного платником щодо однорідних (ідентичних) виробів (послуг, робіт) у межах нетривалого періоду.

Специфіка встановлення ціни

У передбачених Податковим кодексом випадках, коли вартість послуг, робіт, товарів, використана сторонами угоди, відхиляються у бік зниження або підвищення більше ніж на 20% від ринкового показника для однорідних категорій, наглядовий орган має право прийняти мотивоване рішення про донарахування. Крім податку, платнику буде поставлено пеня. Розрахунок здійснюється так, як якщо б підсумки операції оцінювались у відповідності з ринковими цінами на однорідні послуги, роботи, вироби. При визначенні ціни до уваги беруть знижки, які викликані:

Сезонним або іншим коливанням споживчого попиту.

Втратою якості або інших властивостей товарами.

Закінченням або наближенням дати закінчення терміну реалізації або придатності продукції.

Маркетинговою політикою, при просуванні на ринок новинок або випуску виробів/робіт/послуг на нові ринки.

Продажем досвідчених екземплярів в ознайомлювальних цілях.

Ціна подальшої реалізації

На ринку може бути відсутнім або однорідна продукція з тих або інших причин, або необхідна інформація для визначення відповідної вартості. У таких випадках використовується метод “майбутнього продажу”. Його суть полягає у визначенні різниці між ціною, за якою об’єкт реалізований покупцеві і згодом буде перепроданий споживачем, і стандартними в таких випадках витратами, понесеними останнім при повторної реалізації.

Витратний метод

Він використовується в разі, якщо описаний вище спосіб застосувати немає можливості. При витратному методі ринкова ціна послуги, товару, роботи, що реалізуються продавцем, представлена в якості суми понесених збитків та звичайного для цієї сфери діяльності прибутку. До уваги приймаються традиційні в таких випадках непрямі і прямі витрати на придбання (виготовлення) або продаж, зберігання, транспортування, страхування та інші витрати.

Додатково

У процесі встановлення ціни використовуються офіційні джерела даних про ринкових показниках для однорідних робіт, послуг, товарів, а також про біржових котируваннях. У разі судового розгляду уповноважена інстанція вправі враховувати будь-які обставини, які можуть бути суттєвими для встановлення результатів угоди, не обмежуючись пунктами, передбаченими в ПК. Положення, встановлені в Кодексі, використовуються при визначенні ринкової вартості фінансових інструментів термінових угодах і ціни акцій у відповідності з особливостями, зафіксованими у розділах 23 і 25.

Дохід

Під ним розуміють економічну вигоду, виражену в грошовій або натуральній формі. Вона враховується при наявності можливості здійснити її оцінку і в тій мірі, в який це можна зробити. У розділах 23 і 25 НК встановлюється розмежування між доходами, які отримані з джерел, що знаходяться всередині та за межами РФ. У разі, якщо положення Кодексу не дозволяють однозначно визначити, до якої саме категорії відносять надходження платника, визначення типу прибутку здійснює федеральний виконавчий орган, уповноважений на проведення нагляду у сфері оподаткування.

Дивіденди

В якості них виступають будь-які доходи, які отримує учасник (акціонер) компанії в процесі розподілу прибутку, що залишається після виплати податків. Дивіденди нараховуються за належать засновнику пропорційно часткам внесків інших власників у статутний капітал. До даного виду прибутку відносять також будь-які надходження з джерел, що перебувають за межами Росії і включених в цю категорію законодавствами зарубіжних країн. Дивідендами не є виплати:

Отримані акціонером при ліквідації підприємства в натуральній або грошовій формі, що не перевищують початкового його внеску до складеного (статутний) капітал.

Учасникам у вигляді передачі цінних паперів цієї компанії у власність.

Некомерційного підприємства на виконання основної діяльності, не пов’язаної з підприємництвом, вироблені господарським товариством, статутний капітал якого повністю сформований з вкладів цієї організації.

Відсотки

Під ними НК РФ визнає будь, встановлений (заявлений) заздалегідь дохід, у тому числі у формі дисконту, отриманий за різними борговими зобов’язаннями (незалежно від методу оформлення). Зокрема, відсотком вважається прибуток, придбана за грошовим вкладом.