Оборотні фонди – це… Показники оборотних фондів

Оборотні фонди – це маневрена і відновлювальна складова матеріальних засобів підприємства.

Визначення поняття

Оборотні фонди – це вартість всіх коштів підприємства, які числяться в якості матеріальних запасів або ж вже пущені в виробничий процес. Достатня кількість і оптимальна структура цінностей даної категорії – це одне з основних умов успішної та ефективної діяльності будь-якої організації.

Важливим моментом є те, що оборотні фонди – це та частина засобів, яка безпосередньо бере участь у виробництві. При цьому вони повністю або частково змінюють свою матеріально-речову форму. Варто чітко розділяти ресурси, які забезпечують безперервні виробничий процес (наприклад, електроенергія), і ті, які безпосередньо входять до складу готового виробу (сировина).

Варто зазначити, що оборотні фонди – це важлива складова не лише економіки, окремого підприємства, але й держави в цілому. Важливо, що дана категорія включає не тільки ресурси і матеріали, але також і фінансові кошти і нематеріальні активи (дозволу, права і так далі).

Оборотні виробничі фонди

Деякі засоби використовуються для безпосереднього обслуговування процесу виготовлення продуктів. Вони мають конкретну назву – оборотні виробничі фонди. Їх особливість полягає в тому, що вони повністю витрачаються і переносять свою вартість на готовий продукт. Крім того, ця цифра може значно збільшуватися через те, що ті чи інші засоби піддаються переробці і повністю змінюють свою форму.

До ВПФ можна віднести сировина, знаряддя праці, які використовуються не довше, ніж протягом одного виробничого циклу, а також напівфабрикати, незавершене виробництво і запаси. Ще одна невід’ємна складова – це витрати майбутніх періодів, які являють собою певний запас міцності, пов’язаний з необхідністю оновлення обладнання, придбання матеріалів і так далі.

Для того щоб ефективно розпоряджатися ОВФ, необхідно проведення наступних організаційних заходів:

• чітко визначити склад фондів і їх структуру в чисельному вираженні;
• виявити потреби в необхідних фондах;
• визначення пріоритетних джерел, з яких у виробництво будуть регулярно надходити оборотні фонди;
• раціональне використання фондів (повне виключення перевитрати або нестачі).

Оборотні фонди підприємства

Обов’язковий елемент будь-якого виробництва – це певні ресурси, з яких складається собівартість продукції. Їх грошовий вираз являє собою оборотні фонди підприємства. Для нормальної роботи організації потрібно завжди мати необхідний запас даних ресурсів. Тим не менш, будь-яке виробництво прагне до економії коштів, що дозволяє значно знизити собівартість, а отже – збільшити прибуток. Тим не менш, це не повинно наносити шкоду якості.

До складу оборотних фондів включають наступні структурні елементи:

• запаси – це певні ресурси, які призначені та підготовлено для впровадження у виробничий процес (це і матеріали, сировину, та напівфабрикати, запасні частини, та енергетичні ресурси, та інше);
• незавершене виробництво – це певні елементи, які вже запущені в робочий процес, але ще не досягли стану готового виробу (сюди ж належать і власні напівфабрикати, передбачені для внутрішнього використання);
• витрати майбутніх періодів – це суми коштів, включені у вартість виробу, але відносяться до майбутніх розробок і проектів (вони не мають матеріально-речової форми).

Різниця між основними і оборотними фондами

Виробничі фонди на підприємстві визначаються як сума вартості основних, а також оборотних фондів. Ці категорії мають принципові відмінності, які полягають не тільки в способі, але і в часі використання.

Основні і оборотні фонди відрізняються один від одного в першу чергу тривалістю використання. Так, ОбФ повністю змінюють свою матеріальну форму. Вони не можуть застосовуватись довше одного виробничого циклу (виняток можуть становити тільки деякі інструменти). Говорячи про ОФ, варто зазначити, що вони використовуються тривало. Це можуть бути будівлі, споруди, обладнання, машини та інше, що має високу вартість і бере участь в кількох виробничих циклів.

Основні і оборотні фонди також відрізняються тим, яким чином вони переносять свою вартість на продукт. Так, перші передбачають поступове нарахування амортизації, сума якої пізніше йде на реконструкцію та оновлення. Вартість оборотних фондів відразу включається до складу собівартості готового товару.

Також варто відзначити і той факт, що виробничі фонди, які відносяться до основних, не змінюють своєї форми. Знос і псування їх не може бути віднесено до даної категорії. А ось оборотні кошти змінюються повністю: паливо перетворюється в енергію, сировину – в готові вироби і так далі.

Раціональне використання оборотних коштів

Одна з основних завдань будь-якого підприємства – це зниження собівартості готового продукту, що досягається в тому випадку, коли використання оборотних фондів буде раціональним. Це може бути виражено в наступних основних положеннях:

• значна економія сировини і матеріалів дає можливість скоротити витрати на виробництво або ж збільшити кількість виготовленої продукції;
• скорочення витрат сировини може бути досягнуто за рахунок використання інноваційних матеріалів, що дозволяє удосконалити характеристики і підвищити якість виробленої продукції;
• на шляху економії оборотних коштів може бути прийнято рішення про раціоналізації виробничого процесу і впровадження нових технологій, які дозволять значно скоротити витрату матеріалів;
• економія оборотних коштів нерозривно пов’язана з економією праці, що дозволить удосконалити структуру та кількісний склад робітників підприємства;
• скорочуючи частку оборотних коштів у вартості продукції, з’являється можливість приділити більше уваги і коштів технологічної складової, що значно підвищує якість і кінцеву ціну продукції;
• якщо підприємство не має амбіцій щодо розширення масштабів виробництва або ж оновлення технологічної складової, то економія оборотних коштів може слугувати підмогою для поліпшення економічного становища, а також виходу з кризи.

Основні показники

Показники оборотних фондів відображають, по-перше, кількість витрачених ресурсів, а по-друге, їх корисність. Говорячи про перше даних, варто виділити наступні основні значення:

• Витрата оборотних фондів розраховується як сума всіх задіяних у виробництві матеріальних ресурсів у грошовому еквіваленті (може визначатися як за окремими видами виробів, так і по всій програмі).
• Матеріаломісткість дозволяє оцінити, скільки ресурсів у натуральному або грошовому вираженні було використано на виробництво однієї одиниці товару (необхідно загальний витрата розділити на кількість отриманих виробів конкретного найменування). Це справедливо, коли мова йде про штучних товари. В іншому випадку розраховується витрата матеріалів на фізичну одиницю (кілограм, літр, тонну і так далі).

Якщо оборотні засоби вимагають попередньої переробки перед запуском у виробництво, то для їх оцінки використовуються наступні показники:

• залишок корисної речовини після первинної обробки сировини;
• відсоток втрат (мається на увазі співвідношення корисної складової і відходів);
• вихід продукції – визначається відношенням кількості придатних виробів на початковий обсяг сировини до переробки.

Досить важливим показником, який характеризує оборотні фонди, є їх оборотність. Це швидкість їх руху на підприємстві. Час одного обороту дорівнює повним циклом, починаючи з запуску сировини у виробництво до одержання готового продукту. Чим вище ця швидкість, тим більш ефективним є організація роботи на підприємстві.

Показники оборотності оборотних фондів

Виділяють такі основні показники:

• Коефіцієнт оборотності – розраховується як відношення реалізованої продукції до залишку оборотних коштів у грошовому вираженні за певний період. Він показує кількість повних оборотів за період, а також вважається порівняно з показником фондовіддачі.
• Тривалість обороту – визначається шляхом ділення тривалості звітного періоду на коефіцієнт оборотності оборотних фондів.
• Коефіцієнт закріплення – є показником, оберненим коефіцієнту оборотності. Він може бути визначений діленням залишку капіталу на вартість виробленої продукції. Характеризує кількість оборотних коштів, що припадають на кожну одиницю вартості продукції.

Як прискорити оборотність

Прискорити оборотність оборотних фондів можна за рахунок впровадження ряду заходів, які використовуються на різних етапах виробничого процесу. Це дозволяє значно скоротити витрату матеріалів, а також більш точно організувати їх рух під час роботи.

Оборотні фонди включають виробничі запаси, а тому на стадії їх формування варто вдатися до таких заходів:

• встановлення економічно обґрунтованих норм формування сировинних запасів;
• вибір постачальників з найбільш вигідним географічним розташуванням, що скоротить час і вартість поставок;
• розробка системи автоматизації завантаження матеріалів на склад, а також видачі їх у виробництво.

Якщо мова йде про незавершеному виробництві, то доцільним буде прийняття наступних рішень:

• впровадження нових прогресивних технологій виробництва;
• розробка типових процесів і шаблонів;
• мотивація та матеріальне стимулювання працівників цеху до економного і раціонального використання сировинних ресурсів.

Збут продукції вимагає впровадження наступних заходів:

• пошук каналів збуту, які забезпечують найкоротший шлях від постачальника до покупця;
• прямі контакти з кінцевим споживачем, минаючи посередників (наприклад, власні збутові мережі).

Що входить до складу

До оборотних фондів належать виробничі запаси, структуру яких можна описати наступним чином:

• сировина і матеріали;
• напівфабрикати і вузли виробів, придбані у сторонніх постачальників;
• паливні ресурси;
• пакувальні матеріали і тара;
• запасні деталі для поточного ремонту обладнання та виробничих ліній;
• дешеві інструменти і предмети, які зношуються менше ніж за календарний рік.

Говорячи про незавершеному виробництві, варто зазначити, що це можуть бути матеріали, напівфабрикати та інші запаси, які відпущені у виробничий процес, але ще не досягли стану готового виробу.

Витрати майбутніх періодів не мають матеріального та речовинного виразу. Незважаючи на те, що вони здійснюються в даний момент, ефект від них настане тільки в майбутньому періоді. Так, до даної категорії варто віднести:

• розробку та освоєння нових технологій, а також проектування продуктів;
• попередню оплату замовлених матеріалів, а також підписку на друковані видання, авансові платежі за послуги зв’язку тощо;
• плату за оренду приміщення або обладнання;
• попереднє внесення податкових та інших обов’язкових платежів.

Також на підприємствах можна виділити таку категорію, як фонди обігу. Це:

• готова продукція, що зберігається на складі і ще не відвантажена для відправки споживачеві;
• надіслані покупцеві вироби, оплата за які ще не надійшла на рахунки підприємства;
• грошові кошти в касі або на розрахунковому рахунку організації, які призначаються для оплати послуг або поставлених матеріалів;
• дебіторська заборгованість.

Оборотні фонди і кошти

Оборотні фонди і оборотні кошти часто ототожнюються, однак це не одне і те ж. Так, перші являють собою частину ресурсів підприємства, які повністю вичерпуються в ході одного виробничого циклу. Якщо говорити про такий категорії, як оборотні кошти, то варто зазначити, що вони являють собою сукупність першої категорії, а також наявних фондів обігу.

Нормування оборотних фондів

Нормування оборотних фондів проводиться з метою їх економії, а також раціоналізації виробничого процесу. Воно включає в себе чотири послідовних етапи:

• На підготовчій стадії відбувається збір повної інформації про виробничому процесі і матеріальних витратах. Також вивчається стан запасів і вартість кожного виду матеріалів.
• Організаційний етап передбачає розробку та планування заходів, які покликані зробити використання оборотних фондів більш раціональним.
• На наступному етапі відбувається економічно обґрунтований розрахунок нормативів. Він проводиться як по окремих видах найменувань матеріалів, так і по кожному з видів виробництва.
• На заключному етапі інформація про прийняті рішення та встановлених нормах доноситься до керівників всіх підрозділів підприємства.

Нормування оборотних фондів проводиться з використанням ряду основоположних принципів, серед яких варто виділити наступні:

• економія сировини і матеріалів не повинна здійснюватися на шкоду виробничому процесу, а також своєчасним розрахункам з постачальниками і замовниками продукції (також не варто забувати і про якість готових товарів, яка не повинна постраждати від кількості використовуваних матеріалів);
• при визначенні нормативів повинні бути враховані графіки поставок матеріалів, а також їх можливі втрати, пов’язані з недосконалістю виробничого процесу (на складі завжди повинен бути певний запас понад норм, який забезпечить роботу в разі перебоїв з сировиною);
• встановлення норм і нормативів щодо використання виробничих запасів повинно супроводжуватися вдосконаленням технології (щоб матеріали витрачалися більш економно, варто вдатися до встановлення нової техніки, яка мінімізує несанкціонований витрата сировини);
• на підприємстві повинна бути розроблена система відповідальності співробітників за недотримання норм і перевитрата матеріалів (порушення правил повинно супроводжуватися стягненням штрафів).

Оборотні фонди – це один з основних елементів виробництва, від якого залежить ефективна робота підприємства.