Нефінансові активи. Вироблені і невиробничі активи

Віктор Кузьмін
1 minute

Муніципальне або державне майно відображається як нефінансові активи. В якості основного документа, що регламентує звітність по об’єктах, виступає Інструкцію з бухобліку. Розглянемо, які існують види нефінансових активів.

Класифікація

Склад нефінансових активів включає в себе:

  • Юридичні форми, що утворюються в процесі діяльності підприємства і здатні переходити від одних організацій до інших. В обліку вони іменуються як невиробничі нефінансові нематеріальні активи. До них відносять документацію, що дозволяє власникові здійснювати ту чи іншу діяльність.
  • Економічні засоби натурального походження. Їх іменують як нефінансові вироблені матеріальні активи. Вони можуть бути відновлюваними чи ні. Ці нефінансові активи можуть також включати результати виробничої діяльності підприємства.

До засобів натурального походження відносять корисні копалини, підземні водні джерела, некультивируемые природні біологічні запаси (рослинний і тваринний світ).

Невиробничі нефінансові активи

До них відносять:

  • Договори оренди та інші угоди з правом передачі (отриманий гуд-вілл – умовна оціночна вартість репутації).
  • Патентні об’єкти – інноваційні винаходи, які охороняються законодавством.

Такі нефінансові активи не виступають як результат процесів, пов’язаних з виготовленням продукції. Вони або присутні в природному вигляді в природі (земля, водні та інші ресурси з правом їх володіння), або виникають в ході облікових чи юридичних дій. Вони поділяються на матеріальні і нематеріальні. Показники, за якими характеризуються такі нефінансові активи, введені в статистичну і бухгалтерську звітність. Гудвіл є показником сукупності факторів, що спонукають клієнтів знову і знову звертатися до послуг конкретної операції. У цю категорію відносять постійних клієнтів, репутація, ділові зв’язки, найменування компанії, торгові марки, кваліфікацію персоналу і навички керівника, запатентовані методи та ін.

Нефінансові вироблені активи

Вони виступають як результат процесів, безпосередньо пов’язаних з випуском продукції. Такі нефінансові активи протягом тривалого часу постійно або неодноразово у незмінній натурально-речовій формі застосовуються при виготовленні продукції, надання ринкових і неринкових послуг. В ході їх використання втрачається їх вартість. До складу нефінансових вироблених активів входять:

  • Цінності.
  • Основні засоби. Вони використовуються в галузях, що надають послуги і випускають товари.
  • Оборотні фонди (резерви).

    • Запаси

    Оборотні фонди вважаються важливою складовою національного багатства. Їх неодноразово використовують у процесі випуску продукції. Ці нефінансові активи поступово переносять свою вартість на товар або послугу протягом одного циклу. При цьому їх натурально-речова форма змінюється. До складу нефінансових вироблених активів входять:

  • Паливо, сировину, матеріали (запаси).
  • Незавершене виробництво.
  • Готові вироби та продукція для перепродажу.
  • Матеріальні резерви.

    • Цінності

    В якості них виступають дорогі товари тривалого використання. Вони не піддаються зношуванню з плином часу. Їх не використовують для споживання або у виробництві. Вони купуються переважно як засоби збереження вартості у часі, оскільки вона не повинна знижуватися щодо загального рівня цін. Цінності включають в себе дорогоцінні камені і метали, ювелірні вироби, виконані з них, твори мистецтва і так далі. У системі рахунків їх придбання відображається не як витрати на споживання, а як покупка активів певної категорії.

    Особливості інвестування

    Вклади в нефінансові активи є капиталообразующими, що забезпечують утворення і відтворення оборотних і основних фондів компанії. У цьому зв’язку організація управління такими довгостроковими інвестиціями є однією з найважливіших задач керівництва і менеджерів фірми. Ефективне адміністрування внесків може здійснюватися тільки тоді, коли відповідальні за неї особи володіють всією необхідною інформацією. Статистична інформація про інвестиції та їх потенціал повинна відповідати завданням і вимогам раціональної діяльності, цілям підприємства, можливостей виконання глибокого економічного аналізу. У процесі формування системи показників діяльності слід врахувати особливості ринкових умов, економічні ознаки виробництва. Серед найбільш значимих з них слід відзначити:

  • Взаємозв’язок зі специфікою послуг, робіт, продукції.
  • Орієнтацію на пріоритетні напрямки інвестування.
  • Зв’язок з нематеріальної та матеріальної сферами діяльності.
  • Ставлення до характеру відновлення оборотного та основного капіталів.

    • Структуризація значень обсягів інвестиційних відображає методологію, за допомогою якої визначається будь показник. Це здійснюється шляхом підсумовування первинних нижчих елементів в ієрархії інвестицій.

    Висновок

    Таким чином, підприємство має в розпорядженні не тільки фінансові, а й нефінансові активи. Ці кошти, у свою чергу, класифікуються на кілька типів. В залежності від відношення до виробничого процесу нефінансові активи можуть бути виробничими чи невиробничими. Крім цього, існує поділ на матеріальні і нематеріальні засоби. Особливе значення в діяльності керівництва підприємства має питання інвестування у нефінансові активи. Вкладення повинні проводитися раціонально та обґрунтовано, як, втім, і будь-яке інше цільове витрачання коштів. При обліку нефінансових активів використовуються положення інструкції по веденню бухгалтерської документації.