Народні звички: відмінність традиції від звичаю

У житті кожної людини є сформовані типи поведінки, застосовні до тієї чи іншої ситуації – звички. Якщо звички стають надбанням соціальної групи, їх називають звичаями. Звичаї, що закріпилися в історії, передані від одного покоління іншому, перетворюються в традиції. Традиції, наповнені сакральним змістом, стають обрядами, а дії за допомогою якого вони виконуються – це ритуали. Між такими знайомими кожному спорідненими поняттями дуже багато спільного, але при детальному розгляді можна побачити, що відмінність традиції від звичаю полягає не тільки в тривалості існування.

Що таке традиція

Спочатку слово «традиція» означало «переказ». Зараз традицією називають соціальне явище, що відбиває суспільний досвід, систему стандартних дій і поведінкових стереотипів, що передаються від покоління до покоління впродовж тривалого часу.

Традиції складаються на основі життєвих потреб у конкретних історичних умовах і зберігаються до того часу, поки відповідають потребам певної групи людей. Важлива особливість цього феномена – загальність. Традиції належать всім відразу і нікому одночасно. Їх можна дотримуватися або не надавати ніякого значення. Тим не менш, вони є потужним засобом впливу на людей – на формування способу їх думок, типу поведінки. Збереження традицій забезпечується силою громадської думки.

Виділяють три типи традицій в залежності від підходу до їх дослідження – етнічні (фольклор), соціальні й національні. Перша група пов’язана з народною творчістю, насамперед – з ремеслами. Національні традиції спрямовані на формування і вкорінення у свідомості людей упевненості у величі свого народу, його світової значимості і славної історії. Соціальні не прив’язані до конкретної народності – вони можуть бути результатом змішання різних світових культур.