Наказ громадського піклування: особливості, історія створення та цікаві факти

Фінансові проблеми

На все перераховане вище наказами потрібні були гроші, і пожертвувань на все не вистачало. В 1775 році, відразу після свого указу, Катерина пожертвувала кожному губернському наказом 15 тисяч рублів – велика сума для того часу. Для порівняння: розмір подушної податі (аналог сьогоднішніх податків) становив для селян від 1 до 2 рублів в рік. Але навіть таких величезних коштів надовго не вистачило. Зіграла свою роль і корупція. Для утримання наказів їм було дозволено вести фінансову діяльність. Гроші наказам приходили:

• з приватних пожертвувань;
• штрафів, зборів та інших дрібних грошових надходжень;
• повернення позичок (кожен чоловік міг взяти в борг до 500 рублів);
• дохід від робітних будинків і фабрик, які належали наказам;
• дохід від продажу позик.

З часом фінансова діяльність наказів витіснила їх первісну функцію як органів соціального захисту. Так, Ярославський наказ громадського піклування усі кошти, отримані в 1777-1784 роках, роздав під відсотки в якості позик! Накази почали відкривати свої ощадкаси по всій країні і незабаром могли перетворитися в перші банки.