Мораторные проценти і їх розрахунок

Дати і теорія

Вище це питання вже було порушено: терміни нарахування мораторных відсотків – це аспект нового закону, для багатьох довгий час незрозумілий. З одного боку, дата, з якої починають нараховувати відсотки, досить ясна – це той день, коли стартувала стосовно до банкрута деяка розглянута процедура. Але ось до якого моменту кредитор може розраховувати на нарахування на його користь грошових сум?

Варіантів три:

• день, коли боржник названий банкрутом, запущено конкурсне виробництво;
• день, коли боржник погасив свої борги перед кредиторами;
• день, коли арбітражний суд прийняв рішення про те, що необхідно розрахуватися з кредиторами, і визначив порядок проведення розрахунків.

Якщо два перших варіанти застосовні для процедури фінансового оздоровлення, третій можливий тільки в ситуації зовнішнього управління, для якої, якщо розглядати всі можливі варіанти положення справ, допускаються кожна з трьох методик визначення часового проміжку нарахування мораторных відсотків.

Особливості питання

Аж до 2013 року не було ясно, яким чином нарахування мораторных відсотків відбувається, якщо була введена процедура спостереження. Нове проставлення досить ясно продемонструвала думку влади на цей рахунок. При спостереженні, як постановив ВАС, вимоги кредиторів поділяються на ті, які мали місце ще до старту справи про банкрутство, а також ті, які виникли вже після цього моменту. При цьому не враховується, заявлені вимоги кредитного закладу у процедурі спостереження. Суд провів аналогії з іншими подібними ситуаціями і вивів: санкції неможливі, але нараховують відсотки, грунтуючись на встановленою Центробанків ставкою рефінансування. Відповідно, розрахунки ведуться, виходячи з значень, властивих дату встановлення спостереження.

Коли формується реєстр вимог кредиторів, у нього в умовах спостереження мораторные відсотки включати не потрібно. Відповідно, не враховують їх і тоді, коли обчислюють кількість голосів кредиторів в рамках зборів. Особливе значення у цьому питанні набуває 12-й пункт постанови, який свідчить, що положення справедливі лише для таких справ, які розглядають банкрутство, для яких виконується умова: спершу була опублікована інформація, після цього почала перша процедура, пов’язана з банкрутством.