Міжнародний трибунал: функції. Міжнародний кримінальний трибунал

Презюмируя переважне застосування національних судових та інших органів у процесі боротьби зі злочинами міжнародного характеру, сучасне світове право передбачає можливість формування відповідних установ для вирішення конфліктів в особливих ситуаціях. Дані інститути функціонують на підставі договорів або, як практика показує, згідно з актом СБ Організації Об’єднаних Націй. Називаються вони Міжнародними трибуналами. В різний час в історії діяло кілька таких організацій. Далі розглянемо, що таке Міжнародний трибунал і яка його діяльність.

Історична довідка

Відомі два світових органу, які виконали свої судові завдання. Їх діяльність здійснювалася безпосередньо після Другої світової. Перший Міжнародний трибунал був сформований за Згодою урядів СРСР, Франції, Великобританії і США. Його діяльність була спрямована проти лідерів фашистської Німеччини. Питання щодо формування, компетенції та юрисдикції регулював Статут Міжнародного військового трибуналу 1945 року.

Друга аналогічна організація була утворена за згодою представників 11 країн: Філіппін, Індії, Нов. Зеландії, Австралії, Канади, Нідерландів, Франції, Великобританії, США, Китаю і СРСР. В якості правової основи діяльності виступав Статут Міжнародного військового трибуналу. Організація була сформована для розгляду по справі головних японських злочинців. Цей Міжнародний трибунал називався Токійським. Поговоримо детальніше про першу організації.

Склад і завдання першої світової організації

Міжнародний трибунал був сформований з чотирьох членів і такої ж кількості заступників. Від кожної держави-учасника був присутній також головний обвинувач і відповідний персонал. Вони діяли як комітет, виконуючи обов’язки як співпраці, так і самостійно. Підсудним надавалися гарантії, в тому числі були виділені захисники. Відповідно з юридичною основою, Міжнародний трибунал наділявся правом на засудження та покарання осіб, дії яких спричинили індивідуальну відповідальність. До таких порушень відносять злочини:

• Проти світу. У цю категорію включені підготовка, планування, розв’язання і подальше ведення агресивних бойових дій або війни, що порушує міжнародні договори.
• Проти людяності. До них відносять вбивства, поневолення, винищування, відправлення у заслання та інші жорстокості щодо цивільного населення.
• Військові злочину – дії, які порушують звичай або закон війни.

Робота органу

1 Міжнародний трибунал був сформований з орієнтацією на невизначене число процесів. Постійним місцезнаходженням організації був Берлін. Тут же відбулося 1 організаційне засідання (9 жовтня 1945 року). На практиці діяльність органу обмежилася проведенням Нюрнберзького процесу. Порядок судового розгляду і засідань фіксувався в регламенті та Статуті. В якості санкцій до злочинців передбачалася смертна кара або інше покарання. Вирок, який ухвалив Міжнародний трибунал, був остаточним і не підлягав перегляду. Виконання покарання здійснювалося відповідно до наказу Контрольної ради у Німеччині. Це єдиний орган, в чию компетенцію входило розгляд клопотання від засуджених про помилування та зміну рішення, яке виніс Міжнародний трибунал. ООН прийняла резолюцію, яка підтверджувала принципи світового права, втілені у вироку і юридичних підставах Нюрнберзького процесу. Смертна кара після відхилення клопотання про помилування було виконано в ніч на 16 жовтня 1946 року.

Токійський процес

Другий Міжнародний трибунал діяв з одним головним і 10 додатковими обвинувачами. В якості першого виступав представник США, назначавшийся головнокомандувачем окупаційної армії Японії. Токійський процес проходив з початку травня 1946-го до середини листопада 1948 року. Підсумком розгляду справи стало винесення обвинувального вироку.

Юридична обґрунтованість організацій

Передумови до того, щоб створювати нові Міжнародні трибунали, Міжнародний кримінальний суд та інші установи світового масштабу, зафіксовані в конвенціях про глобальні злочинах проти людства. Так, згідно з однією з них, справи підозрюваних у скоєнні геноциду повинні розглядатися компетентними органами тієї країни, на території якої було скоєно даний злочин, або таким світовим виконавчим органом, який може мати юрисдикцію щодо сторін Конвенції, якими були визнані межі компетенції даного інституту. Сьогодні розробляються різні офіційні проекти, і існує кілька наукових пропозицій про те, щоб сформувати постійний Міжнародний військовий трибунал для розгляду справ, а також переслідування осіб, обвинувачених у вчиненні злочину проти світового права. На відміну від попередніх і діючих організацій, він не повинен обмежуватися просторовими і часовими рамками.

Проблема здійснення юрисдикції на світовому рівні

Протягом кількох останніх років цим питанням займалася відповідна Комісія ООН. Перед нею дану проблему поставила, у свою чергу, Генеральна Асамблея. Комісія підготувала свої рекомендації щодо формування Міжнародного компетентного органу на підставі багатосторонньої угоди у формі Статуту. Передбачається, що діяльність такого роду організацій буде спрямована у відношенні фізичних осіб, а не країн в цілому. Тим не менше, в перспективі допускається поширення компетенції і на держави. Юрисдикція Суду повинна охопити злочини, які визначені в Кодексі: проти безпеки людства та світу, а також інші порушення, які відносяться до категорії “транснаціональні та міжнародні”. У зв’язку з цим вона повинна мати зв’язок з відповідними Світовими Конвенціями. На думку деяких фахівців, Міжнародні кримінальні трибунали повинні розглядати справи, пов’язані тільки з певними злочинами проти світового права. Зокрема це: геноцид, агресія, злочини проти людяності, пов’язані з бойовими діями світового масштабу.

Структура організацій

Єдино прийнятним визнано включення до Статутів Міжнародних трибуналів точних формулювань щодо злочинів, які підлягають розгляду, а також покарань, призначуваних за них. В якості основної міри приймається довічне ув’язнення або позбавлення волі на певний період. Питання про можливості використовувати смертну кару залишається предметом дискусій. Якщо говорити про формування єдиного органу, то його структура, імовірно, повинна включати в себе голови, заступників і президію.

Останній повинен виконувати як адміністративні, так і безпосередньо процесуальні завдання. Розгляд справ і подальше виголошення вироку виконують відповідні палати: судова та апеляційна. Тісна взаємодія з органом повинна здійснювати Незалежна прокуратура. На обговоренні знаходяться два варіанти її діяльності. Прокуратура може виконувати розслідування у відповідних країнах від імені Міжнародного співтовариства самостійно або за допомогою компетентних національних органів у рамках співробітництва. При цьому передбачається дотримання відповідних процесуальних гарантій у межах ст. 14, 15 Світової пакту про політичні та громадянські права як мінімум.

Резолюція РБ Організації Об’єднаних Націй від 25 травня 1993 р.

Її можна вважати унікальною в своєму роді. Резолюція була складена з заснування Міжнародного трибуналу для переслідування осіб, винних у серйозних порушеннях світового гуманітарного права на території колишньої Югославії. На цій території мав місце трагічний великомасштабний конфлікт. Разом з прийняттям Резолюції було затверджено і Статут. Він визначає юрисдикцію органу по відношенню до осіб, які скоюють порушення положень Женевських конвенцій 1949 року та інших норм. До розглянутих злочинів відносять: умисні вбивства чи заподіяння тяжких страждань, нелюдське поводження і катування, взяття мирного населення в заручники або їх неправомірне депортирование, використання особливих видів озброєння, геноцид та інше. В Трибуналі присутні 11 незалежних суддів, які виділяються державами і обираються з наданого СБ списку Генеральною Асамблеєю на чотири роки. Крім того, у складі Міжнародного трибуналу присутній обвинувач. Його призначає за рекомендацією Генсекретаря ООН Рада Безпеки. У травні 1997 року був обраний новий склад суддів. Ними стали представники Гайани, Колумбії, Данії, Єгипту, КНР, США, Португалії, Франції, Італії, Великобританії. У складі організації виділено дві судові камери (по 3 судді у кожній) і 1 апеляційна (5 суддів). Місцезнаходження організації – р. Гаага.

Зміст Статуту

Крім повноважень обвинувача щодо розгляду справи та формування висновку, обумовлюються і права підозрюваного. До них, зокрема, відносяться послуги адвоката. У Статуті сформульовані права обвинуваченого в процесі розгляду його справи. Вони відповідають цивільним і політичним світовим нормам. Статут регламентує процедуру судового розгляду, порядок винесення рішення (вироку), призначення покарання у формі позбавлення волі.

Термін тюремного ув’язнення визначається з урахуванням судової практики у справах колишньої Югославії. У відповідності зі ст. 20, забезпечується оперативний і справедливий розгляд, здійснення обвинувального виробництва на підставі правил процедури і доказування при абсолютній повазі прав підслідного і забезпечення належного рівня захисту свідків і потерпілих. Підозрюваний укладається під варту. Його інформують про обвинувачення, які йому висуваються, і направляють на територію, де розташований Трибунал. Ст. 21 регламентує права обвинуваченого. У числі інших, вказується на публічне і справедливий розгляд справи, можливість захистити себе самостійно або з допомогою обраного адвоката. Обвинувачений може безкоштовно скористатися послугами перекладача та іншими процесуальними гарантіями.

МТМП

Міжнародні трибунали і Суди розглядають не тільки злочини на суші. Конфлікти мають місце і в акваторіях різних країн. Для їх вирішення був сформований Міжнародний трибунал ООН по морському праву. Розташовується він у Німеччині, місті Гамбурзі. Скликаний він був у 1994 році. На підставі відповідної Резолюції Генеральної Асамблеї орган має статус спостерігача. Трибунал складається з 21 представника держав-членів. Обирається орган на дев’ятирічний термін з правом переобрання. Виконуючи свої обов’язки, представники володіють дипломатичною недоторканністю. З суддів обирається голова, а також заступники на трирічний термін з правом переобрання.

Компетенція

Міжнародний трибунал з морського права вирішує спори сторін відповідних правових відносин. Зокрема, він розглядає справи фізичних і юридичних осіб країн-учасниць Конвенції, які здійснюють діяльність у світовому районі дна, держав-сторін інших угод, що стосуються проблем, охоплюваних нею або передбачають звернення у даний орган.

Звернення, пов’язані з Росією

У 2002 році Міжнародний морський трибунал розглядав вимога РФ до Австралії про негайне звільнення судна “Волга” під банківську гарантію. Воно було захоплене владою у виключній зоні за незаконну ловлю риби. Цю вимогу було задоволено. Японія у 2007 році два рази зверталася до МТМП з вимогами до РФ з питання затримання та конфіскації двох судів – Tomimaru і Hoshinmaru. І в першому, і другому випадку у слуханнях брала участь російська делегація. Був призначений також спеціальний представник РФ – Загайнов, співробітник постійного представництва Росії в ООН. Нідерланди в 2013 році звернулися з вимогою до нашої країни щодо ситуації з судном “Арктик Санрайз”.

У зв’язку з даною справою Міністерством закордонних справ РФ був опублікований коментар про те, що Росія виходила з того, що ця справа не підпадає під юрисдикцію МТМП. У ньому Уряд країни звертало увагу також на обмовку, яка була зроблена в процесі ратифікації Конвенції 1982 року. Відповідно до неї, крім іншого, країна не приймає процедури, що ведуть до прийняття обов’язкових рішень для сторін щодо спорів, які стосуються діяльності, що забезпечує дотримання законів, пов’язаних з суверенними правами і юрисдикцією. По дипломатичних каналах аналогічна заява надійшла і в Трибунал. Організація врахувала думку Росії і при прийнятті рішення зазначила, що ті винятки, на які РФ посилалася, застосовуються лише до частини, яка стосується ст. 297, абз. 2 і 3 Конвенції. Мова, зокрема, йшла про морських наукових дослідженнях і рибальстві. В результаті розгляду справи організація зобов’язала Росію негайно звільнити судно з екіпажем і вивести його у води поза російської юрисдикції з заставою в 3,6 млн євро.