Міжнародний національний стандарт РФ ГОСТ, система і особливості

Національні стандарти (Гости) мають велике практичне значення у господарській діяльності економічних суб’єктів. Вони встановлюють основні нормативи і вимоги до продукції і процесів виробництва. Розглянемо, які існують національні стандарти РФ.

Класифікація

У Росії діють такі стандарти:

  • основоположні;
  • на продукцію;
  • на послуги;
  • на процеси;
  • на визначення і терміни.

Розглянемо кожен з них детальніше.

Основоположний національний стандарт Російської Федерації

Він може мати широку сферу дії або містити загальні вимоги для конкретної області. Основоположний національний російський стандарт може використовуватися безпосередньо як нормативне положення або виступати в якості основи для розробки інших положень, технічних документів тощо

Структура

Розглядати основоположний національний стандарт можна як у вузькому, так і широкому розумінні. В останньому випадку в нього включені об’єкти міжгалузевого характеру. До них відносять:

  • Систему стандартизації в РФ.
  • Одиниці вимірювання.
  • Єдину систему конструкторської документації.
  • Поняття міжгалузевого значення (упаковка, надійність виробу, управління якістю тощо).
  • У вузькому сенсі національний стандарт є системоутворюючим нормативом. Він визначає загальні положення серед вимог у конкретній сфері. Такий розділ, зокрема, включається до СНиП 10.01-94, ГОСТ Р 50779.0-95 і т. д.

    Підвиди

    Основоположний національний стандарт може ставитися до організаційно-методичним або загальнотехнічних об’єктів. У цих випадках норматив встановлює положення, що забезпечують єдність під час розробки, виробництва, використання продукції, надання послуг. До них, зокрема, відносять нормативи:

    • Організації робіт з стандартизації.
    • Розробку і постановку продукції у виробничий цикл.
    • Правила складання технічної, інформаційно-бібліографічної, управлінської документації.
    • Загальний порядок забезпечення якості виробів тощо

    Організаційно-методичний національний стандарт визначає вимоги до провадження робіт у конкретній сфері. Загальнотехнічні нормативи можуть встановлювати:

    • Умовні позначення для різних об’єктів (підписи, символи, коди).
    • Науково-технічні поняття, що багаторазово використовуються в тій чи іншій області.
    • Вимоги, що забезпечують єдність вимірювань і так далі.

    Норматив для продукції

    В якості підстави для його створення може виступати міжнародний стандарт. Національний стандарт на продукцію встановлює вимоги, яким повинні задовольняти вироби або група однорідних товарів. Це необхідно для забезпечення їх відповідності своєму призначенню. На вироби розробляють стандарти загальних і спеціальних технічних умов. У першому випадку визначаються основні вимоги, єдині для всієї однорідної продукції. У стандарт включаються такі розділи, як:

  • Класифікація.
  • Основні розміри (параметри).
  • Технічні вимоги.
  • Порядок приймання.
  • Правила зберігання, транспортування, пакування, маркування.
  • Стандарт спеціальних техумов встановлює аналогічні нормативи для конкретних виробів.

    Вимоги до процесів

    Вони встановлюються щодо різних робіт на конкретних стадіях життєвого циклу виробів (послуг): при розробці, виготовленні, транспортуванні, зберіганні, використанні, утилізації. Ці вимоги забезпечують єдність і оптимальність процесів. У сфері торгівлі особливе значення мають стандарти методів зберігання харчової продукції, а також її передпродажної підготовки. В нормативи встановлюються вимоги забезпечення безпеки здоров’я і життя населення, навколишнього середовища в ході проведення технологічних операцій. Останнім часом особливої актуальності набули стандарти на процеси управління, зокрема, на системи менеджменту якості виробів.

    Вимоги до методів контролю

    Такі стандарти повинні в першу чергу забезпечити повну та всебічну перевірку якості послуг і продукції. Методи контролю, які встановлюються нормативи, які повинні бути точними, об’єктивними. Реалізація цих завдань багато в чому буде залежати від наявності в стандарті інформації про похибки вимірювань та інших характеристик. У разі відсутності таких відомостей існує ймовірність складання помилкових висновків щодо придатності ваших послуг чи виробів. Для кожного методу у відповідності зі специфікою проведення вимірювання визначаються:

  • Випробувальні засоби та допоміжні пристрої.
  • Правила підготовки об’єктів до перевірки.
  • Порядок виконання випробувань.
  • Правила узагальнення результатів.
  • Порядок оформлення отриманих при перевірці даних.
  • Допустима ступінь похибки.
  • Ідентифікація продукції

    В даний час досить актуальна проблема виявлення фальсифікованих товарів на світовому і внутрішньому ринках. У зв’язку з цим був введений стандарт, що дозволяє ідентифікувати продукцію. Так, з 2002 р. діють нормативи для молочних і молоковмісних виробів, товарів цукрової промисловості та ін

    Інші нормативи

    У стандартах на послуги встановлюються вимоги як до якоїсь обслуговуючій сфері (транспортної, туристичної тощо), так і до конкретного процесу (класифікації готелів, правила перевезень тощо). Нормативи на визначення і терміни, необхідні для забезпечення взаєморозуміння між учасниками економічних відносин.

    Схема розробки

    Порядок, згідно з яким здійснюється створення стандартів, визначається ФЗ “ПРО технічному регулюванні”. Розробка нормативів проводиться за наступною схемою:

  • Створення і затвердження проекту.
  • Доробка стандарту з урахуванням зауважень, отриманих від зацікавлених суб’єктів, публічне обговорення.
  • Напрямок проекту в Технічний комітет.
  • Проведення експертизи.
  • Затвердження та публікація стандарту.
  • У процесі розробки автор повинен забезпечити доступ до проекту всіх зацікавлених осіб. Вони публічно обговорюють стандарт, направляють свої пропозиції та зауваження щодо його змісту. Технічний комітет за результатами експертизи готує мотивоване подання про прийняття або відхилення проекту. Пропозиція адресується державному органу з стандартизації. У разі прийняття позитивного рішення повідомлення про затвердження стандарту публікується в офіційному друкованому виданні та в електронній формі в інформаційній базі загального користування не пізніше 30 дн. з дати затвердження.