Міжнародні правопорушення: види, ознаки

Сьогодні відповідальність за міжнародні правопорушення – це необхідний засіб юридичної природи, яке забезпечує дотримання нормативів міжнародного права і відновлює порушені права і відносини. Що ж являє собою таке правопорушення? Які його ознаки та види? Відповісти на ці та інші не менш цікаві запитання можна після вивчення матеріалів статті.

Сутність поняття та актуальні ознаки

Поняття міжнародного правопорушення співвідноситься з досить складним правовим явищем. Якщо розглядати його в юридичному плані, то правопорушення міжнародного рівня являє собою певне діяння суб’єкта міжнародних правовідносин, яке, як правило, наділяється відповідними ознаками його складу. Саме від конструкції останнього залежить, хто, за що і на підставі яких норм міжнародного характеру відбувається залучення до відповідальності в тому чи іншому випадку.

Правопорушення в міжнародному праві характеризується наступними ознаками:

• Протиправний характер діяння.
• Наявність шкоди (збитків) як результат даного діяння.

Важливо відзначити, що між поданими ознаками існує яскрава причинний взаємозв’язок. Доцільним буде розглянути кожен з них окремо.

Протиправність поведінки

Як зазначалося вище, міжнародні злочини та правопорушення характеризуються противоправностью поведінки. Як правило, вона проявляється безпосередньо в порушенні державних зобов’язань міжнародного рівня у формі бездіяльності або дії. У міжнародному праві під противоправностью необхідно розуміти деяке протиріччя, що виникло між правовим зобов’язанням (певною нормою права) і державним поведінкою.

Міжнародні правопорушення регламентуються за допомогою статті 16 відповідного проекту: «Порушення зобов’язання міжнародного характеру з боку держави очевидна тоді, коли певне діяння цієї держави абсолютно не відповідає необхідному від нього зазначеним зобов’язанням». Так, у будь-якому випадку протиправність буде актуальна тоді, коли держава відмовляється виконувати те чи інше власне зобов’язання міжнародного характеру. У зв’язку з цими положеннями доповідач спеціального рівня Комісії міжнародній галузі права професор Р. Аго підкреслив: «У міжнародній правовій галузі найчастіше термін порушення зобов’язання розглядається як точно відповідної ухвали за нанесення певної шкоди праву іншої сторони».

Природно, що такого роду термін, що описує міжнародні правопорушення, і розглянута вище протиправність у разі міжнародній галузі права принципово відрізняються від аналогічної термінології в інших галузях внутрішнього права: кримінальної і адміністративної. Справа в тому, що в останніх обов’язково фіксується конкретний перелік правопорушень, крім того, відповідна протиправність говорить про те, що в правовій нормі діяння та характеристика правопорушення тісно пов’язані між собою. Так, у міжнародному праві під противоправностью розуміють деяку розбіжність між дією і законодавчо встановленою нормою.

Збиток як наслідок діяння

Як з’ясувалося, ознаки міжнародних правопорушень включають в себе два взаємопов’язаних і взаємозалежних пункту. Так, абсолютно будь-яка поведінка протиправного характеру тягне за собою заподіяння шкоди щодо захищаються за допомогою міжнародного права законних інтересів держав або ж всього міжнародного співтовариства. Так, у результаті такого роду наслідків держава вважається потерпілим. Саме це положення є підставою для постановки питання про відповідальність.

Як правило, міжнародні правопорушення тягнуть за собою збитки, який буває як матеріальним, так і нематеріальним. До першої групи необхідно віднести втрати територіального та майнового характеру, відповідні збитки і, звичайно ж, упущену вигоду. До наслідків нематеріальної природи відноситься обмеження прав, гідності, честі, а також престижу держави. До речі, найчастіше міжнародні правопорушення ведуть до заподіяння сукупного збитку (у змішаному вигляді).

Додаткові відомості

Важливо відзначити, що Комісія міжнародній галузі права безпосередньо в проекті статей не віднесла шкоди до самостійного елементу правопорушення. Дане положення було мотивовано тим, що він покривається за допомогою самого факту поведінки протиправного характеру. Тим не менш практика міжнародного рівня доводить те, що згідно з багатьма ситуаціями ключовою умовою формування відповідальності є не що інше, як нанесення певної шкоди.

Цікаво доповнити: для того, щоб настала відповідальність, необхідна обов’язкова причинний зв’язок між збитком і протиправною поведінкою. Вона надає можливість досить точно виявити державну причетність до наслідків шкідливого характеру, які були заподіяні конкретними діями чи подіями. Саме таким чином і вирішується проблема відповідальності.

Проблема провини

Цікаво те, що питання вини як самостійної ознаки правопорушення міжнародного рівня породжує різноманітні думки і не має єдиного рішення. У відповідності з міжнародною практикою КМП не внесла в проект статей елемент державної вини як сам собою зрозумілий ознака правопорушення. Важливо зауважити, що прихильники самостійного виділення провини покладаються на те, що так чи інакше держава виявляє власну волю. При вчиненні правопорушення міжнародного рівня реалізація волі характеризується в першу чергу неправомірністю. Таким чином, відповідальність міжнародно-правової спрямованості актуальна при певних фактичних і юридичних підстав, в число яких входить конкретне правове зобов’язання та наявність правопорушення в діяльності суб’єкта.

Поняття та види міжнародних правопорушень

Як з’ясувалося, у міжнародному праві не існує визначеного переліку стосовно правопорушень. Однак вони в жодному разі не можуть бути однаковими за ступенем тяжкості і спрямованості. Тому доцільною є їх класифікація, від якої безпосередньо залежить режим відповідальності.

У відповідності з критерієм ступеня соціальної небезпеки, який був запропонований у вітчизняній літературі, прийнято виділяти такі види міжнародних правопорушень, як прості правопорушення і міжнародні злочини. У наступних розділах дані категорії розглядаються докладним чином.

Злочини проти миру і безпеки

Крім представлених вище, доцільним є згадка про особливу категорії правопорушень – злочинів проти світу і безпеки людства. Важливо відзначити, що дані правопорушення виділяються в деяких актах міжнародного рівня. Серед них Статут Нюрнберзького трибуналу, Конвенція про попередження геноциду та відповідному покарання, Конвенція про виключення застосування терміну давності до злочинів військового характеру, а також злочинів проти людства і так далі.

Делікти і міжнародні злочини

Найважливішим кроком у відношенні міжнародних правопорушень вважається пропозиція КМП про проведення відмінності між злочинами міжнародного рівня і деликтами безпосередньо в процесі кодифікації відповідальності. Представлена класифікація прийнята на підставі аналізу громадою фактичної інформації і доктрини міжнародно-правової природи. Так, в Комісії було відзначено внесення позитивного внеску радянської доктрини безпосередньо в розробку такої важливої проблеми.

Делікт

Під простим міжнародним правопорушенням (деліктом) сьогодні слід розуміти певне діяння, яке не є злочином міжнародного рівня. В деякій мірі делікт співвідноситься із злочином, так як він тягне за собою стягнення на користь потерпілого. Однак на сьогоднішній день відомий цілий ряд злочинів, які не виконують цього правила. Важливо доповнити, що відмінною характеристикою делікту від інших правопорушень міжнародного характеру є наявність наміру заподіяти шкоду.

Висновок

Звичайно ж, перелік стосовно злочинів міжнародного характеру не є вичерпним. Так, в майбутніх періодах будуть сформовані нові різновиди злочинів. Крім того, по відношенню до двох представлених видів правопорушень будуть використовуватися і два режими відповідальності, не схожих один на одного. У відповідності з ними у разі вчинення правопорушень ординарного характеру (деліктів) звертатися в судові органи мають право виключно потерпіла держава. Однак при злочини міжнародного характеру аналогічний хід можуть зробити й інші суб’єкти міжнародного права, іншими словами, вся сукупність міжнародного співтовариства.

Подібне розмежування доброзичливим чином прийняли різні держави безпосередньо на сесіях Генеральної Асамблеї ООН, а також фахівці у сфері міжнародної галузі права. Режим двостороннього типу відповідальності, службовець на сьогоднішній день традиційним, не здатний функціонувати в повну силу, коли справа стосується порушень норм, що захищають основоположні інтереси абсолютно всіх держав. Ця думка підкреслюється і в актуальному проекті Кодексу злочинів проти миру і безпеки людства.