Міжнародна угода: поняття, види, порядок укладання. Міжнародне право

Зв’язку із зовнішнім світом вкрай важливі для будь-якого відкритого і цивілізованої держави. Подібні відносини регламентуються рядом спеціальних документів, серед яких особливе місце приділяється міжнародної угоди. Що являє собою даний юридичний джерело? Якими особливостями він володіє? У цій статті буде докладно розказано про поняття, види, форми і значення джерел міжнародного права.

Поняття міжнародного договору

Договір є найбільш популярною формою політичної угоди. Він може набувати статус міжнародного, якщо укладається між різними державами. Юридична сила договору залежить від того, яку форму має приймається угода: наприклад, це може бути конвенція, пакт, статут, протокол і т. д.

Всі міжнародні угоди мають чітку мету: це спільне досягнення країнами певних результатів з того чи іншого питання. Об’єктом договору можуть бути будь-які матеріальні або нематеріальні блага, а також дії або бездіяльності. Як правило, об’єкт угоди відображається в найменуванні прийнятого документа.

Можливістю укладати договори мають всі країни. Така правоздатність була закріплена в 1969 році Віденської конвенції, яка, до речі, також є міжнародною угодою. Згідно з цим документом, будь-яка держава має прагнути до укладення та досягнення визначених цілей, спрямованих на розвиток окремих країн або всього світу в цілому.

Існує в розглянутій сфері і ряд спеціальних обмежень. Наприклад, одна держава не може обтяжити яку-небудь країну зобов’язаннями, без її згоди на це. Все укладаються в міжнародних угодах норми повинні строго відповідати нормам світового права, яке забороняє створювати незручності або проблеми для кого б то не було.

Джерело міжнародного права – міжнародний договір

Договір, що укладається між різними державами, що є базовим джерелом міжнародного права. Це закріплено юридично – Статутом ООН та Регламентом Суду ООН. Саме договір являє собою найбільш зрозумілу і конкретну форму погоджувальної вираження. Полягає він суб’єктами міждержавних юридичних відносин. В результаті прийняття міжнародної угоди встановлюються особливі правила, які мають переважно імперативним характером. Вони стосуються формування, зміни або ліквідації взаємних обов’язків і повноважень різних суб’єктів права.

У більшості випадків норми, сформовані міждержавною угодою, призначені для багаторазового застосування. Такі договори іменуються універсальними. Вони відображають інтереси всіх країн, а також відкриті для внесення змін. Прикладом такої угоди є Статут Організації Об’єднаних Націй – найважливіше джерело міжнародного права. Відповідно до статті 103 цього документа, будь міждержавну угоду, що суперечить Статуту ООН, не може володіти повноцінною юридичною силою.

Всі міждержавні угоди є фундаментом для міжнародного права. При цьому визначити основні особливості даної галузі не так вже й просто. Це по-справжньому величезна юридична область, однаково значима для всіх визнаних світових держав. Трохи докладніше про неї варто розповісти далі.

Міжнародне право

Юридичні відносини, в яких присутній іноземний елемент, об’єднуються в галузь міжнародного права. Дана сфера регулюється спеціальними нормативними актами, які іменуються міждержавними угодами.

Розглянутої правової галузі притаманні деякі особливості. По-перше, міжнародна юридична сфера являє собою сукупність норм і принципів, що володіють переважно імперативним характером. Це означає, що виконання всіх правових установок забезпечується примусово. По-друге, міжнародне і внутрішньодержавне (національне) право володіють схожою структурою. Тут є галузі, інститути, норми та інші важливі елементи. Причому жодне національне право не може суперечити міжнародним нормам і принципам.

Міжнародне право поділяється на публічне, приватне і наднаціональне. Публічне право являє собою систему, яка регулює міждержавні відносини шляхом прийняття певних рішень світовими організаціями. На сьогоднішній день провідною міжнародною організацією є ООН.

Приватне право регулює внутрішньодержавне законодавство, ускладнене іноземним елементом. Найпоширеніший спосіб застосування такого права – це регулювання колізійних норм (національних юридичних елементів, ускладнених іноземним правом).

Нарешті, існує наднаціональна правова група. У деяких країнах влада делегує частину своїх повноважень міжнародним органам. Шляхом укладення міжнародних угод, світові організації беруть на себе обов’язок по управлінню внутрішніми справами окремої держави.

Кількість суб’єктів, що укладають угоду

Фахівці в галузі юриспруденції розробили безліч різних класифікацій міжнародних угод. Так, договори можуть поділятися залежно від числа суб’єктів права.

Перша група юридичних актів іменується односторонньою. В даному випадку є лише один суб’єкт, який володіє правом волевиявлення. Саме цей суб’єкт накладає на себе ряд повноважень чи обов’язків, за реалізацію яких він повною мірою відповідальний. До групи односторонніх актів належать:

• Нотифікації. Це задокументовані факти, які володіють певними правовими наслідками. Укладають такі угоди країни, які покладають на себе зобов’язання щось виконати (наприклад, вивести або ввести війська, усунути або відшкодувати збитки тощо).
• Визнання. Це документ, що являє собою факт закріплення державної волі. По суті, визнання є видом угоди, що переводить фактичне становище в юридичне.
• Протест. В даному випадку одна держава висловлює свою незгоду або невдоволення з певного приводу. Схожим документом є відмова – угода, згідно з якою держава відмовляється від певних прав. Відмова від зобов’язань не допустимо.

Друга група видів міжнародних угод має двосторонній або багатосторонній характер. В даному випадку дві або більше держави приходять до згоди щодо того чи іншого питання. Класифікувати такі договори можна в залежності від області їх дії. Тут слід виділити універсальні договори. Їх укладають абсолютно всі держави, які є членами світового співтовариства (наприклад, ООН або НАТО).

Що таке регіональні договори? Як вже ясно з назви, угода відбувається між державами певного регіону (це, наприклад, Європа, пострадянський простір, Південна Америка тощо). Тут же слід виділити субрегіональні договори – їх учасниками є країни, які знаходяться всередині певної держави (або, наприклад Єврорегіону).

Групи міждержавних договорів

Всі міжнародні конвенції, угоди та договори поділяються на кілька груп. За рівнем відкритості слід виділити закриті і відкриті документи. Закриті не розголошують кількість суб’єктів, які уклали договір. Відкриті документи передбачають можливість приєднання будь-якої держави до формованому або працює договором.

Є також класифікація, пов’язана з суб’єктом, що укладають договір. Так, суб’єктами можуть виступати країни як єдині і неподільні елементи. В даному випадку укладаються угоди будуть іменуватися міждержавними. Також суб’єктами можуть виступати уряду або різні виконавчі відомства. Наприклад, медичні організації з різних держав уклали між собою договір, який буде називатися відомчим.

За критерієм форми міжнародні угоди, конвенції і договори поділяються на письмові та усні. Останні укладаються вкрай рідко. Відомий приклад усного договору – “джентльменська угода” представників морського права, укладена в 1973 році в Генасамблеї ООН.

Нарешті, міждержавні угоди класифікуються в залежності від об’єкта. Метою укладених договорів може бути дозвіл прикордонних, транспортних, освітніх, військових або будь-яких інших питань.

Форма міжнародного договору

Міжнародна угода має повну юридичну силу лише в тому випадку, якщо воно правильно складено. Перший важливий момент – це мова документа. Довгий час всі міждержавні угоди укладались на латині. Пізніше офіційною мовою була французька. Сьогодні укладена угода має дві або більш копії – в залежності від того, між якими країнами воно полягає. Якщо ж документ однобічний, то складається він англійською та відповідному національному мовами.

Структура договору повинна відповідати положенням Віденської конвенції. Необхідними частинами є преамбула, основна частина і висновок. Якихось особливих правил в даному випадку немає.

Норми міжнародних угод повинні відображати цілі створення акта, правові суб’єкти, що вводяться права або обов’язки, договірні умови і багато іншого. Залежно від прописаних норм угода може мати наступні форми:

• Трактат. Це багатосторонню угоду, яка встановлює взаємовідносини суб’єктів у сфері тієї чи іншої політичної сфери. Трактат регулює куди більш серйозні питання, ніж договір. Наприклад, Берлінський трактат 1878 року стверджував незалежність ряду європейських держав.
• Договір. Це найпоширеніший вид нормативного акта, що укладається між державами. Договір спрямований на регулювання питань економіки, культури, політики і т. д.
• Пакт. Дана угода укладається в цілях вирішення конкретного питання (приклад – пакт про ненапад між країнами).
• Декларація. Найчастіше це односторонній документ, що укладається з певного питання (наприклад, Декларація про права людини 1948 року).

Існує також безліч інших документів, що регулюють питання міжнародного характеру. Всі вони володіють різною юридичною силою.

Договори про співпрацю

Укладаються між країнами угоди в більшості випадків спрямовані на реалізацію співпраці. Причому міждержавна взаємодія може мати самі різні цілі. Тут варто відзначити розвиток освітньої сфери, культурної, наукової, виробничої або будь-якої іншої. Якихось особливих вимог до міжнародних угод про співробітництво не існує. Важливо лише правильне оформлення документа, переклад на кілька мов, а також ратифікація міжнародним співтовариством.

Про співпрацю між різними країнами слід розповісти на прикладі міжнародного митного угоди. Договір такого роду укладається на підставі Конвенції з тарифів і торгівлі 1947 року. Основними цілями митного співробітництва є обмін інформацією про переміщувані товари, уніфікація митного законодавства, дослідження митних систем і багато іншого. Реалізація даних цілей потрібна для підвищення рівня життя у відповідних державах.

Міжнародні торгові угоди

Міждержавні торговельні відносини регламентуються в даний час за “типовим” договорами. Такі документи складаються професійною командою фахівців. Причому укладачі можуть ставитися до неурядової або міжнародній групі.

Незалежно від того, до якої організації зараховують себе суб’єкти міжнародного права, що складаються торговельні договори повинні відповідати положенням міжнародної торгової палати (ICC). Це велике багатогалузеве об’єднання, однією з цілей якого є укладання та ратифікація міждержавних угод.

Найважливішою галуззю ICC є Центр міжнародної торгівлі (ЦМТ). Це агентство, контрольоване ООН, спрямоване на розвиток економічних відносин у світі. ЦМТ розробляє стандарти договорів, яких повинні дотримуватися всі торгові організації. Один з найбільш поширених договорів ICC – міжнародне економічне угоду купівлі-продажу. Цей документ регламентує здійснення операцій у сфері промислового виробництва. Однак тут виключені угоди про імпорт та експорт сировини, а також домовленості про продажі довгострокового типу.

Міжнародні комерційні угоди ICC можуть мати найрізноманітнішу спрямованість. Варто виділити будівельні договори, а також франчайзингові, дистриб’юторські, транспортні та багато інших. До речі, транспортні договори посідають особливе місце. Міждержавні перевезення здійснюються постійно, а тому їх необхідно строго регламентувати. Велику роль сьогодні відіграє угода про міжнародні перевезення вантажу. Договір класифікує види перевезених речей, встановлює норми складання накладної, закріплює права і відповідальність транспортерів. Окремим договором регламентується перевезення небезпечних вантажів. Таку угоду було укладено в Женеві в 1957 році.

Укладення міжнародного договору

Формування і укладення міждержавних угод включають в себе декілька стадій. Першим етапом є висунення договірної ініціативи. Ініціатором може бути як одна держава, так і ціла група країн. Якщо ініціатива схвалюється, то починається підготовка тексту документа. Це довгий і ретельний процес, що вимагає постійного узгодження з міжнародними інстанціями. Варто пам’ятати, що жодна міжнародна угода не повинна суперечити Статуту ООН. Це такий же верховний документ, як, наприклад, Конституція в Росії.

Сформований текст договору повинен бути схвалений і переведений на відповідні мови. Далі договір підписується суб’єктами права. Особливу роль тут відіграє процес парафування – попереднього схвалення та погодження документа. Це часта практика в міжнародному праві. Уповноважені суб’єкти не ставлять підпис і печатку, а лише параф – невеликий розчерк. Тим самим документ вважається схваленим укладачами, але не перевіреним представниками міжнародних правових структур.

За підсумком документ узгоджується одним з декількох шляхів: підписанням, ратифікацією, схваленням, підтвердженням, приєднанням (іншого документа) або затвердженням.

Виконання міжнародного договору

Міждержавний договір вступає в силу в той момент, коли його ратифікують шляхом підписання. Після ратифікації документ передається до депозитарію на зберігання. Будь-який договір може бути терміновим і безстроковим. Строкова угода діє певна кількість часу. Безстроковий документ укладається для постійного дії.

Всі прийняті міжнародні договори публікуються в офіційних урядових ЗМІ різних держав. За виконанням норм угоди стежить відповідна міжнародна організація. Це може бути ООН, Міжнародна організація охорони здоров’я, наукові комітети і багато іншого. Припинення дії документа настає лише у зв’язку із закінченням його строку або шляхом анулювання. В останньому випадку суб’єкти права приймають рішення про денонсацію або ревізії (перегляду) документа. За підсумками цих процедур може бути винесено рішення про припинення дії договору.