Методи розрахунку ВВП. Методи визначення валового внутрішнього продукту

Способи визначення

ВВП можна визначити трьома методами. Кожен з них повинен давати однаковий результат. Виділяють виробничий метод розрахунку ВВП (за доданою вартістю), за доходами і за видатками. Найпростішим є перший спосіб. Він логічно випливає з визначення. Але його застосування пов’язане з проблемами збору даних, на яких ми зупинимося пізніше. Розрахунок ВВП за витратами грунтується на тому, що всі випущені продукти повинні бути куплені ким-то. Це означає, що сума доданих вартостей повинна бути дорівнює розтрат суб’єктів. Розрахунок ВВП за доходами працює на принципі, що кожен фактор привносить свій внесок у створення готових товарів. Враховуватися повинен і чистий імпорт. Тому ВВП повинен бути дорівнює сумі доходів всіх виробників.

За доданим вартостям

Друга назва цього способу – це виробничий метод розрахунку ВВП. Даний підхід відображає визначення терміна, дане ОЕСР. Оскільки сума доданих вартостей, створених усіма резидентами та інституційними одиницями на території країни – це ВВП, формула розрахунку виглядає наступним чином: різниця між сукупною вартістю випуску та проміжним споживанням. Для вимірювання валового внутрішнього продукту вся економічна діяльність класифікується по різних секторах. Після цього продуктивність кожного з них оцінюється з допомогою одного з методів:

• Множення випуску в кожному з секторів на ринкові ціни в ньому та додавання одержаних результатів.
• Збір статистики по сукупних продажів і запасів з балансів підприємств і їх підсумовування.

Відрахування проміжного споживання дає ВВП за факторної вартості. При цьому потрібно врахувати кожен сектор. Додана вартість плюс податки мінус субсидії – це ВВП за цінами виробників.