Кримінально-процесуальні гарантії та форми

В кримінально-правових відносинах завжди одним з учасників є держорган або службовець, який володіє владними повноваженнями. У цьому зв’язку особливого значення в судочинстві набувають кримінально-процесуальні гарантії. Розглянемо, що вони собою представляють.

Поняття кримінально-процесуальних гарантій

Вони являють собою спеціальні способи і засоби, встановлені законодавством, спрямовані на забезпечення досягнень цілей правосуддя, сприяння прийняттю обґрунтованих, законних і мотивованих рішень.

Процесуальні гарантії в кримінальному процесі поширюються на всіх його учасників. Однак у першу чергу, вони стосуються прав особистості. Гарантії спрямовані на захист інтересів суб’єктів, що беруть участь у виробництві у статусі обвинуваченого, підсудного, потерпілого та ін

Кримінально-процесуальні гарантії прав особистості не можуть протиставлятися гарантій правосуддя. Це пов’язано з тим, що встановлення причетності осіб, правильне вирішення справи відповідає інтересам не тільки жертви злочину, але й інтересам держави і суспільства, оскільки боротьба зі злочинною поведінкою є однією з ключових завдань влади.

Юридичний статус сторін

Учасники кримінальних правовідносин набувають певні права і несуть конкретні обов’язки. Вони, власне, формують юридичний статус того чи іншого учасника виробництва.

Активна, реальна реалізація прав суб’єктами сама по собі виступає як кримінально-процесуальна гарантія прийняття правильного, відповідного закону рішення. Разом з тим використання тих чи інших можливостей забезпечує захист інтересів учасників виробництва.

Обов’язки уповноважених осіб

У КПК передбачено різні кримінально-процесуальні форми і гарантії захисту інтересів сторін процесу.

Органи слідства, суд, прокурор, згідно Конституції, мали охороняти права осіб, поважати недоторканність кожної людини. Вони зобов’язані роз’яснювати учасникам провадження їх права, забезпечувати можливість для їх реалізації.

Зі сказаного вище випливає, що обов’язки уповноважених осіб та органів кореспондують з правами громадян, залучених до процесу. Органи слідства, судова інстанція, прокурор не тільки мають владними повноваженнями, але і повинні дотримуватися вимог законодавства у сфері захисту інтересів інших осіб.

Форми вираження

Гарантії кримінально-процесуального права виражаються, насамперед, у встановленому законом порядку ведення діяльності в рамках кримінального судочинства. Важливе значення при цьому має нагляд вищестоящих інстанцій за роботою підвідомчих органів, у тому числі уповноважених вести слідство.

Особливої уваги заслуговує можливість зацікавлених осіб оскаржити те чи інше рішення/дія або бездіяльність службовців або органів. Вона вважається однією з найважливіших кримінально-процесуальних гарантій.

Загальна класифікація

У кримінальному праві передбачено гарантії:

• Забезпечення досягнення істини.
• Законності.
• Забезпечення реалізації свобод і прав учасників провадження.

Розглянемо їх особливості.

Кримінально-процесуальні гарантії законності

Ці юридичні інструменти забезпечують точне виконання конституційних приписів, положень федерального законодавства усіма учасниками виробництва. Вони гарантують справедливе і правильне застосування кримінальних норм, неухильне дотримання процесуальних вимог.

До гарантій законності слід відносити:

• Процесуальні форми.
• Чіткий поділ функцій і завдань між учасниками виробництва.
• Судовий контроль.
• Прокурорський нагляд.
• Можливість оскаржити винесені рішення у вищестоящих судах.

Встановлення істини

Воно забезпечується можливістю застосування заходів примусу, закріплених у законодавстві. Вони передбачають часткове обмеження свобод, прав громадян і організацій.

До заходів примусу, зокрема, слід відносити затримання особи, арешт майна, привід в слідчі органи, приміщення в стаціонар (при призначенні примусового лікування) і ін.

Гарантії свобод і прав учасників провадження

Їх основа формується конституційними положеннями і принципами кримінального процесу.

Однією з ключових гарантій вважається обов’язок уповноважених органів і осіб (слідчих, суду, прокурора тощо) роз’яснювати учасникам провадження їх права, відповідальність та обов’язки. Велике значення також мають:

• Недоторканності особи і житла.
• Можливість оскаржити рішення і дії/бездіяльності компетентних органів і службовців.
• Право обвинуваченого/підозрюваного користуватися послугами захисника.
• Судовий контроль за застосуванням заходів примусу.
• Рівність сторін виробництва.
• Віднесення права визнання особи винною у діянні до виключної компетенції суду.

Приписи закону

Обов’язок щодо забезпечення реалізації учасниками процесу їх прав покладається на суб’єктів, які ведуть судочинство.

Крім того, що ці особи повинні роз’яснювати сторонам їх юридичні можливості, що їм належить приймати всі законні заходи для об’єктивного, повного, всебічного вивчення обставин справи, не перекладати тягар доведення на обвинуваченого. В іншому випадку буде порушена ще одна найважливіша гарантія, виражена в презумпції невинності.

Згідно із законодавством, особа вважається невинною, поки не буде доведено протилежне. Пред’явлення обвинувачення, як і його підтримка і підтвердження здійснюється стороною обвинувачення. Особа, підозрювана у діянні, не має, але має право доводити свою непричетність.

Службовці та органи, уповноважені вести судочинство, повинні дотримувати права громадян, закріплені в Конституції, процесуальних та інших нормах права. Ці суб’єкти повинні проявляти зацікавленість у тому, щоб сторони процесу знали свої можливості і реалізовували їх. Тільки в цьому випадку буде забезпечено всебічне, об’єктивне, повне вивчення всіх обставин справи. Відповідно, у результаті розгляду буде ухвалено законне, обґрунтоване рішення.

Гарантії для органів влади та їх службовців

Держструктурам та їх посадовим особам кримінально-процесуальні гарантії дозволяють належним чином виконувати свої функції, використовувати повноваження, якими вони наділені, для досягнення цілей судочинства.

Права, надані службовцям і держорганам, забезпечуються обов’язком відповідних суб’єктів виконувати вимоги, адресовані їм, нести відповідальність за порушення приписів. Зрозуміло, всі вимоги уповноважених структур і посадових осіб повинні бути законними, доцільними, відповідними обставинами та обґрунтованими.

Спірні моменти

Деякі юристи вважають, що права сторін процесу не можна віднести в повному сенсі до кримінально-процесуальним гарантіям. Обґрунтовують свою думку автори тим, що наявність юридичних можливостей ще нічого не забезпечує. У свою чергу, права виступають самі в якості об’єкта гарантій.

Спірним вважається питання і про процесуальних діях уповноважених структур і службовців. На думку ряду авторів, їх слід вважати не гарантіями, а засобом, що забезпечує їх реалізацію.