Кримінально-процесуальні акти та їх види

Нормативні акти як джерела процесуального права наділені особливою юридичною силою. В таких документах виражаються юрисдикційні повноваження прокуратури, органів слідства/дізнання, інстанцій, які безпосередньо здійснюють розгляду. Розглянемо далі поняття і значення кримінально-процесуальних актів.

Загальні відомості

Процесуальні акти кримінального судочинства закріплюють рішення, винесені в рамках розгляду, фіксують дії уповноважених службовців. Ці документи обумовлюють припинення, виникнення, зміна правовідносин. У зв’язку з цим значення кримінально-процесуальних актів досить велике. Законодавство висуває підвищені вимоги до їх змісту і оформлення. Процесуальні акти кримінальної справи забезпечують перехід розгляду з однієї стадії на іншу. Виключним правом на видання таких документів мають лише суб’єкти, перелік яких прямо встановлений законодавством.

Поняття кримінально-процесуальних актів

Беручи до уваги вищесказане, можна сформулювати наступне визначення. Процесуальний акт у кримінальному процесі – документ, виданий уповноваженим суб’єктом, що володіє юрисдикційним державно-владним характером. Він обумовлює зміна, припинення, виникнення правовідносин, що регламентуються КПК.

Кримінально-процесуальні акти та їх види

Основна класифікація проводиться в залежності від змісту. За цим критерієм кримінально-процесуальні акти та їх види об’єднуються у дві великі групи. У першу входять документи, які фіксують дії. Вони називаються протоколами. У другу групу об’єднані кримінально-процесуальні акти, які фіксують рішення, прийняті уповноваженими органами і службовцями.

Протоколи

Ці кримінально-процесуальні акти відображають хід і результати слідчих заходів. Протоколи оформляються на різних етапах розгляду. У ході попереднього слідства кожен захід фіксується в окремому документі. Всі дії, здійснювані в рамках судочинства, відображаються в одному акті. У КПК передбачено різні протоколи:

Прийняття усного повідомлення про злочин.

Огляду.

Ознайомлення обвинуваченого (його захисника) з зібраними матеріалами.

Допиту.

Особливості заповнення

КПК встановлена сувора форма кримінально-процесуальних актів. Протокол включає в себе вступну, описову, а також заключну частини. В першому розділі вказують:

Назва документа.

Місце, дату, час оформлення.

Посада уповноваженої службовця, його Ф. В. О.

Процесуальний статус, Ф. В. О., відомості про особу учасника слідчої заходи. Тут наводиться інформація про підозрюваного, понятих, свідків та інших осіб, залучених до дії.

Норми КПК, згідно з якими проводиться захід.

Відмітка про те, що учасникам були роз’яснені їх обов’язки і права.

Описова частина розкриває суть проведеного слідчого заходу. В ній відображається результат виконаної дії, інші обставини, що мають значення для кримінального процесу. Наприклад, в описовій частині в протоколі огляду місця події вказують всі виявлені сліди та інші об’єкти, що відносяться до злочину. У документі повинна бути інформація про всіх вилучених предметах. У заключній частині ставиться позначка про факт ознайомлення учасників заходу з протоколом. Тут же наводяться їх зауваження і заяви щодо виконаної дії або ходу фіксації його результатів. Підписання документа здійснюється всіма учасниками заходу. Протоколи засідання підписуються толь головуючим та секретарем.

Документи, що закріплюють рішення

Ці кримінально-процесуальні акти, досить різноманітні. В першу чергу, до них відносять постанови. Ці документи фіксують будь-які рішення:

Прокурорів, слідчих, дізнавачів, прийняті в рамках досудового провадження. Виняток складає обвинувальний висновок.

Суду, крім вироків, винесених одноосібно.

Президією наглядової інстанції.

До документів, що закріплює рішення, відносять визначення. Вони виносяться при колегіальному розгляді справ про злочин. До визначень не відносять вироки, а також рішення президії наглядової інстанції. Обвинувальні висновки – це підсумкові кримінально-процесуальні акти, що оформляються в рамках попереднього слідства. В таких документах уповноважений службовець або орган дає юридичну кваліфікацію дії/бездіяльності особи, підозрюваного у злочині, на підставі аналізу зібраних доказів. До документів-рішень відносять також вироки. Вони розглядаються як акти правосуддя, встановлює невинуватість або винуватість особи. У них визначається покарання або звільнення від відповідальності громадянина. Обвинувальні акти – підсумкові процесуальні документи, які оформляються органами дізнання. У ньому відображається та ж інформація, що і в обвинувальному висновку.

Додатково

До процесуальних актів-рішень відносять також:

Висновок прокурора. Воно являє собою підсумковий акт перевірки або розслідування на етапі відновлення кримінального провадження на підставі нововиявлених фактів.

Висновок судової колегії. Такий процесуальний акт виноситься за фактом розгляду питань, що стосуються порушення справи щодо низки категорій суб’єктів і залучення їх у статусі обвинувачених.

Протоколи затримання. У цих процесуальних актах фіксується рішення дізнавача/слідчого щодо осіб, підозрюваних у злочинах.

Структура документів-рішень

Велика частина таких актів включає в себе наступні частини:

Ввідну.

Описово-мотивувальну.

Резолютивну (заключну).

В першому розділі містяться відомості про:

Найменування документа.

Місце, час, дату складання.

Званні (класному чині) посади, Ф. В. О. уповноваженого службовця, що оформляє документ.

Номер справи.

Описово-мотивувальна частина

У ній описуються обставини, що зумовили винесення відповідного рішення. У цій частині повинні зазначатися процесуальні підстави та чіткі мотиви. Крім того, тут повинні бути присутніми посилання на статті, які регулюють порядок прийняття фіксованої рішення. Наявність описово-мотивувальній частині дає можливість уповноваженій службовця продемонструвати зміст його аналітичної діяльності, яка передувала оформлення документа. Через цей розділ акта виражаються вимоги обґрунтованості та законності, що пред’являються до будь-яких процесуальних рішень.

Резолютивна частина

У ній, власне, міститься саме процесуальне рішення. У резолютивній частині відображається волевиявлення уповноваженої особи, винесене у відповідності з обставинами справи на підставі приписів законодавства. У висновку документа має бути чітке і ясне рішення, що не передбачає подвійного тлумачення. Акт повинен бути підписаний дізнавачем, суддею, слідчим або прокурором. У деяких випадках ставлять свій підпис і інші учасники, якщо документ зачіпає їхні інтереси. Якщо рішення повинно бути погоджено або затверджено вищестоящим органом або посадовою особою, на акті проставляється відповідна резолюція.

Інші документи

У цю категорію відносять папери, що не володіють ознаками кримінально-процесуального акту. Ці документи не пов’язані з якимось з державно-владним волевиявленням. Більше того, вони далеко не у всіх випадках обумовлюють припинення, виникнення, зміна кримінально-процесуальних правовідносин. Такі документи складаються багатьма учасниками розгляду на різних його стадіях. Основна їх класифікація проводиться в залежності від суб’єктів, їх оформляють. За цим критерієм виділяють наступні групи інших кримінально-процесуальних документів:

Уповноважених органів і службовців.

Учасників розгляду.

Документи органів і службовців

Вони мають публічно-правовим характером, так як виходять від держструктур і посадових осіб. Разом з тим, як зазначалося вище, вони не обумовлені державно-владним волевиявленням. Такі документи можуть адресуватися як іншим уповноваженим службовцям та органам, так і іншим учасникам судочинства. До цієї категорії паперів відносять, в першу чергу, уявлення. Це акти реагування:

• прокурора на судові постанови або ініціюють розгляд питань про порушення провадження щодо ряду категорій осіб і притягнення їх в якості обвинувачених;
• НД на рішення КС і ЄСПЛ;
• слідчого або дізнавача на факти, що сприяють скоєння протиправного діяння.

До числа інших документів відносять також клопотання. Воно являє собою:

Документ, в якому присутня звернення до суду слідчого/дізнавача з офіційним проханням про виконання процесуального заходу або прийняття рішення. Клопотання направляється для отримання схвалення інстанції у вчиненні дій, що зачіпають конституційні свободи осіб.

Звернення прокурора (державного обвинувача) у засіданні з питання виконання певних заходів або прийняття рішень. Зазначений суб’єкт має право заявити клопотання щодо будь-яких аспектів судочинства поряд з іншими учасниками.

Інші типи

До процесуальних документів відносять також:

Повідомлення. Воно являє собою письмове повідомлення, спрямоване зацікавленим суб’єктам дізнавачем/слідчим про виконання певних дій або винесенні рішень. Приміром, зазначені службовці повинні протягом доби повідомити суд і прокурора про обшук в оселі без постанови інстанції, разбирающей справу.

Письмова вказівка. Воно адресується слідчого/дізнавачу вищестоящою посадовою особою, а також прокурором.

Окреме доручення. В таких документах слідчий дає розпорядження на виконання окремих слідчих або інших дій іншими правоохоронними структурами або службовцями, які ведуть попереднє розслідування. Окреме доручення може направлятися органу дізнання або іншому слідчому.

Порядку. Вона являє собою письмове повідомлення учасника судочинства про його обов’язок з’явитися до слідчого, дізнавачу, в судову інстанцію, для виконання процесуальних дій. Найчастіше порядком громадяни викликаються на допит.

Особлива думка суддів. Цей документ відображає незгоду посадової особи з висновками інших службовців з питань, розв’язуваних при винесенні вироку. Особлива думка повинна бути вмотивованою.

Вопросный лист. У цьому процесуальному документі фіксуються питання, які суд ставить перед присяжними, а також відповіді на них.

Заперечення

Вони також відносяться до інших процесуальних документів. Заперечення можуть подаватися слідчим/дізнавачем на вказівки керівника або прокурора. В таких документах відображається незгоду з необґрунтованим, на думку службовців, розпорядженням. У запереченні повинна бути чітка мотивація, посилання на відповідні статті закону. Фактично цей документ є специфічним підтипом скарги, що виходить від уповноваженої особи. Заперечення можуть також подаватися на вимоги прокурора усунути порушення положень федерального законодавства. Вони також повинні бути мотивованими. Такий документ надсилається керівнику органу слідства. Заперечення подаються і скарги. Наприклад, таким правом володіє прокурор. Він може направити заперечення на касаційну/апеляційну скаргу.