Корупція в правоохоронних органах. Причини корупції. Поняття корупції в російському законодавстві

Віктор Кузьмін

1 minute

Поняття корупції відомо кожному громадянину. Це тяжкий злочин, від якого страждає суспільство і держава. Особливо важлива тема, яку тут варто було б відзначити, – це корупція в правоохоронних органах. Як протистояти такому явищу? Які методи боротьби з корупцією існують? На всі ці та інші питання будуть дані відповіді в статті.

Поняття корупції

Для початку варто було б розібратися з питанням про те, що ж являє собою корупція. Визначення цього поняття, згідно з найбільш поширеному тлумаченню експертів-лінгвістів, виглядає наступним чином: це суспільне явище, при якому дії посадових осіб завдають значних матеріальних і економічних збитків державі, суспільству або окремій компанії.

Найчастіший вид корупції – одержання грошової суми за нанесення шкоди прямим або непрямим шляхом організації або державі. Людина, задіяний у корупційних схемах, майже завжди зацікавлений і в матеріальній вигоді. При цьому він усвідомлює або лише частково розуміє шкідливі наслідки своїх дій. Корупція завжди виходить за рамки законів, норм галузей та громадських устоїв. Деякі люди, наприклад, люблять повторювати про те, що хабарництво – це “усталена в країні традиція”, “непереборний елемент державного менталітету” і т. д. Такі громадяни або самі є корупціонерами, або просто не розуміють, про що говорять.

Що ще можна сказати про таке явище, як корупція? Визначення, прийняте організацією Transparency International, свідчить про те, що хабарництво – це своєрідне зловживання довіреними ресурсами. Ще більш цікаве визначення дає Кримінальний кодекс РФ. Корупція (стаття 290 і ст. 291 КК РФ) – це сукупність варіантів використання громадянином свого робочого положення, як правило, на догоду власній вигоді і в противагу інтересам суспільства.

Про причини корупції

Представити всі можливі причини корупції буде не так вже й просто. Різні дослідники та фахівці складали власні класифікації, які дають уявлення про умови та причини хабарництва. І тим не менш виділити деякі основні джерела корупційної діяльності все-таки можна.

Перше, що тут необхідно зазначити, іменується теорією економічної природи. У неї входять тези про співвідношення витрат і прибутків. Мова йде про ті випадки, коли людина, володіючи деякими ресурсом, приймає рішення присвоїти деяку його частину себе. Робить він це для власної вигоди, причому чудово усвідомлюючи всі наступні ризики. Громадянин розуміє, що якщо він продовжить роботу в штатному режимі, він отримає набагато меншу вигоду, ніж при здійсненні незаконних дій. Звідси випливає друга теорія походження корупції.

Теорія “поведінкової моделі” передбачає, що в основі корупції лежить фактор отримання різних переваг через ренту. Наприклад, людина, що здійснює свої трудові функції на якій-небудь посаді, знає про можливості отримання прибутку за допомогою наданих під його контроль засобів. Усвідомлюючи безвідмовність і величину вигоди, людина просто стає не здатний стримувати себе і свою поведінку. Фахівці кажуть, що поведінкова модель є ще більш небезпечною і поширеною, ніж модель економічної природи.

Які ще причини корупції тут можна окреслити? Експерти говорять про неефективність роботи тієї чи іншої організації як основної причини хабарництва. Тут йдеться про ті випадки, коли людина, займаючи те або інше службове становище, починає усвідомлювати повільність і неміцність штатних механізмів. Працівнику приходить в голову думка про те, що куди швидше було б запустити певний процес за допомогою дачі хабара. Подібні випадки можна охарактеризувати як “корупцію внаслідок професійного прагматизму”. Ось тільки закінчуються вони завжди не найкращим чином.

Корупція в правоохоронних органах: статистика

Система правоохоронних органів досі залишається однією з найбільш корумпованих в країні. Причому шкоду від хабарництва у цій сфері не тільки економічний, але і, що найстрашніше, соціальний. Прокуратура, поліція, Слідчий комітет, ФСБ та інші структури доставляють державі і суспільству величезний шкоду, коли здійснюють корупційні дії. Простий приклад: органи внутрішніх справ за певну суму грошей не звертають уваги, а то і зовсім “кришують” якого-небудь злочинця. Той, у свою чергу, продовжує порушувати закон. Подібні випадки в країні – далеко не рідкість.

Рівень корупції в правоохоронних органах залишається неймовірно високою. Так, результати кримінальних справ показують, що найбільш корумпованими органами є інстанції, як раз-таки покликані вести боротьбу з хабарництвом. Станом на 2015 рік Росія в рейтингу країн за індексом сприйняття корупції посідає 119-е місце із 170 досліджених держав (перше місце у Данії – країни з найменшими показниками корупції).

Причини корупції в органах правоохраны

Корупція в правоохоронних органах має ряд об’єктивних і необ’єктивних причин. До об’єктивних причин слід віднести:

недостатньо добре опрацьований закон про протидію корупції;
відносну терпимість працівників правоохоронних органів до корупції і до її проявів;
вкрай низький рівень правової культури (прививаемой в школах і вищих навчальних закладах);
неякісну наглядово-контрольна діяльність у сфері правоохоронних органів;
низький рівень заробітної плати у працівників зазначених інстанцій.

Остання об’єктивна причина і зовсім являє собою замкнуте коло. З одного боку, корупційні прояви є настільки частими з-за низької зарплати працівників (тим більше в порівнянні з іншими країнами). З іншого боку, саме корупція є основною перешкодою до підвищення мінімальної зарплати, поліпшення добробуту народу і т. д. Варто також визначити суб’єктивні причини, внаслідок яких настільки масштабним представляється сьогодні таке явище, як корупція в правоохоронних органах. Експерти тут виділяють:

Відчуття безкарності за свої вчинки. Безпосередньо пов’язане з неефективною контрольно-наглядовою діяльністю певних органів. Сюди ж варто віднести такий сприяє корупційним діям фактор, як статус недоторканності депутата або суддів, значно підвищує почуття безкарності.
Жадібність і корисливість. Ці суб’єктивні фактори пов’язані з одним об’єктивним – низькою заробітною платою працівників. Коли рівень життя працівників і так високий, мотивація красти стає трохи нижче. Простий приклад – європейський країни. У Данії, Швеції, Фінляндії та багатьох інших західних державах рівень хабарництва гранично низький. А причина проста: строгий контроль і гідні зарплати.
Поганий приклад колег. Принцип “всі крадуть, і я краду” був почутий судами десятки мільйонів разів. Спрацьовує і конформізм, і небажання залишатися білою вороною.

Таким чином, суб’єктивні причини корупції пов’язані в першу чергу з особистістю злочинця, а не з усією системою. Всі представлені джерела хабарництва допомагають скласти програму про протидію корупції. Про неї буде розказано далі.

Законодавство РФ про протидію корупції

Найважливіший джерело, присвячений боротьбі з корупцією, – це Кримінальний кодекс РФ. Саме в ньому закріплюється поняття представленого явища і встановлюється покарання за нього (“Корупція” – стаття 290, а також 291). Крім Кримінального кодексу існує також Федеральний закон від 25.12.2008 року. На даний момент це найбільший нормативно-правовий акт, присвячений розглядуваного злочину. У ньому закріплюються основні терміни і поняття, профілактичні заходи, методи міжнародного співробітництва, основні принципи боротьби і т. д. До появи поданого законопроекту органи влади керувалися “Національною стратегією протидії корупційним явищам”.

У 2014 році держава взялася за розробку національного антикорупційного плану, що передбачає роботу державних інститутів у сфері протидії розглядуваного явища. Національний план був схвалений указом президента РФ. На думку фахівців, це програмний джерело, метою якого є ліквідація ключових джерел і чинників, за яких формується база для виникнення такого явища, як корупція.

У системі правоохоронних органів розглянута проблема особливо актуальна. Саме тому національний план регламентує окремі положення, присвячені боротьбі з корупційними зв’язками в системі охорони права. Далі буде розказано про основні методи такої боротьби.

Розвиток правової культури як основний спосіб боротьби з корупцією

Проблема корупції в правоохоронних органах не може бути вирішена якимось особливим, оригінальним методом. Тут застосовні ті ж способи боротьби, що і в інших випадках. Про одному з таких методів буде розказано далі.

За останні 30 років суттєво зросла кількість корупційних дій. Це стало наслідком негативних соціокультурних процесів. Можна довго сперечатися про те, чи пов’язані якось ці процеси з руйнуванням радянської парадигми права. Однозначно тут можна сказати тільки одне: саме відсутність чіткої ідеології, спрямованої на виховання у громадян ненависті до корупційних проявів, змогло б значно поліпшити ситуацію.

Яким чином розвиток певних ідеалів і прикладів для наслідування зможе допомогти системі охорони права? По-перше, потрібно намагатися викорінювати в співробітниках правоохоронних органів почуття терпимості до різних економічних правопорушень. Саме терпимість, байдужість до корупції є найбільш небезпечним елементом всієї системи. Від терпимості відбувається почуття якоїсь загальності, всеохопності порушень. Тут же з’являється і конформізм: коли крадуть майже всі співробітники, чому б не зробити щось подібне і іншим? Це, в свою чергу, породжує почуття безкарності.

Яким чином необхідно розвивати у співробітників розглянутої системи, відповідають, що не приймають корупцію ідеали? Найдієвіший метод – це спеціальні курси, лекції та семінари. Даний підхід може виявитися дещо застарілим і надто формальним. Однак подібна політика досі залишається найефективнішим методом боротьби. Не варто недооцінювати роль освіти. Грамотне побудова лекцій, підбір прикладів і статистики – все це допоможе побороти таке небезпечне явище, як корупція в органах внутрішніх справ.

Нагляд і контроль

Своєчасне проведення перевірок у різних державних інстанціях – напевно, найбільш оптимальна і найефективніша профілактика. Корупція в правоохоронних органах навряд чи може бути переможена без якісної роботи контрольно-наглядових органів. Органи прокуратури, Слідчий комітет – це всі ті органи правоохраны, які повинні здійснювати нагляд за іншими, такими ж органами. Тут виникає істотна проблема: виходить, правоохоронні органи перевіряють самі себе? По суті, все так і є. Інші варіанти за чинним законодавством поки що не передбачено, а тому залишається працювати з тим, що є.

Найкращим виходом із ситуації буде сувора підзвітність. В принципі, вона існує і сьогодні, проте потребує значних доопрацювань. Доходи і видатки усіх осіб повинні бути відкриті. Всі фінансові ходи співробітників повинні “просвічувати” абсолютно для всіх російських громадян. Не повинно створюватися ситуацій, коли яка-небудь особа не може пояснити походження у нього дорогих предметів або великих матеріальних коштів.

Корупція в поліції, прокуратурі, Слідчому комітеті та інших органах правоохраны не може бути видалена без проведення кадрових “чисток”. Мова тут йде не тільки про звільнення співробітників, що не можуть пояснити походження у них якої-небудь матеріальної цінності, але і про банальну переатестації, необхідності своєчасно підвищувати свій кваліфікаційний рівень і т. д. Кадровий склад зобов’язаний постійно змінюватися, працівники не повинні “засиджуватися” на одній посаді за кілька років. Це простий, але в той же час дуже дієвий спосіб.

Критерії відбору працівників

Окремо варто розповісти і про ще одному чудовому метод боротьби з корупцією. Йдеться про ретельний відбір громадян, які бажають здійснювати трудову діяльність в органах правоохраны. Комісії по набору співробітників повинні проводити якісну перевірку всіх вступників на службу людей. У жодного співробітника не повинно бути кримінального минулого, а ряд ділових і особистих якостей необхідно звіряти зі стандартами. Безумовно, не варто проводити оцінювання вірогідною схильності того чи іншого співробітника корупції. Відмова в прийомі на роботу з отриманими в ході такого оцінювання формулюваннями буде вкрай необ’єктивним. Діяти потрібно дещо іншими способами.

Виховання правової культури серед вже існуючих співробітників явно буде недостатньо. Все-таки пріоритет необхідно віддавати кадрового апарату, набирає нових співробітників. Злиття криміналу і правоохоронних органів – дуже небезпечна тенденція. Уникнути її можна тільки якісним відбором нових співробітників.

Зарубіжний досвід та взаємодія зі ЗМІ

Не можна заперечувати той факт, що останнім часом російські ЗМІ намагаються ретельно замовчувати відомості про деяких економічних махінаціях тих чи інших посадових осіб. Такі справи висвітлюються вкрай неохоче. Чи варто говорити і про можливих корупційних діях багатьох інших осіб, до цих пір займають високі посади?

Як повинні працювати ЗМІ? По-перше, інформація повинна подаватися в незалежній формі, в повній відповідності з усіма достовірними даними. Мова повинна йти і про таке явище, як попередження корупції: все-таки боротьба повинні бути спрямована на джерело, а не на результат. По-друге, ЗМІ повинні звертати увагу на зарубіжний досвід. Слід враховувати політику тих країн, що на даний момент, згідно з складеним рейтингів, є найменш корумпованими державами Данія, Нова Зеландія, Фінляндія, Ісландія і т. д. В цих країнах і зовсім відсутнє таке явище, як корупція в правоохоронних органах. Статистика показує, що такого результату представлені країни змогли досягти не шляхом репресій і жорстоких покарань, а шляхом руйнування самих факторів, що сприяють корупції. Що це за чинники? Це бідність серед населення, погане якість послуг, відсутність соціальних ліфтів і т. д. Ефективність представленого методу легко підтверджується порівнянням заробітних плат в Росії і, наприклад, у Данії. Середній дохід поліцейського в Данії складає близько 5 тис. євро, в Росії ж – максимум 500 євро. Тут варто відзначити один простий факт: той же рейтинг корумпованих країн наочно ілюструє, що чим нижче рівень добробуту громадян в державі, тим більше відбувається економічних злочинів.

Таким чином, влада Російської Федерації в боротьбі з корупцією повинні звертати увагу в першу чергу на закордонний досвід успішних країн. Роль ЗМІ тут також дуже важлива. Громадяни Росії мають спостерігати за тим, як основні форми корупції у діяльності правоохоронних органів перемагаються шляхом якісної та ефективної політики держави. Народ повинен знати причину корупції, то, з-за чого це явище в принципі існує і набуває все більший об’єм.

Критерії ефективності антикорупційної політики

Реалізація антикорупційної політики можлива в першу чергу завдяки існуючій політичній еліті. Тільки завдяки вольовим діям владних структур фінансових злочинів може стати менше. У держави є ряд спеціальних технологій, що дозволяють визначити як невдачі, так і значні успіхи в галузі протидії корупції.

Експерти виділяють ряд етапів, що входять у “вольовий алгоритм протидії корупції. Сюди відносяться:

боротьба мотивів (можливих цілей і організаційних функцій, економічної доцільності та обґрунтованості з точки зору права тощо);
розробка остаточного рішення;
ініціювання певних дій органами влади;
підтримка рішень соціальними верствами, ЗМІ та іншими громадськими інстанціями;
коригування завдань і цілей;
оцінювання результатів (порівняння бажаного і досягнутого).

Проводити критерії ефективності можливо вже за допомогою названих кроків. При цьому деякі експерти виділяють і інші оціночні елементи. До них відносяться, наприклад, технології реалізації антикорупційної політики:

схвалення нових політичних і правових цінностей;
розробка спеціальних стратегій;
консолідація інститутів громадянського суспільства і владних структур;
усунення помилок і збоїв у системі функціонування антикорупційних інстанцій та інше.

Саме поняття корупції в російському законодавстві має оцінюватися не тільки за допомогою об’єктивних показників, але і в контексті соціальних, духовних і економічних наслідків. Повинно створюватися два підходу до оцінювання рівня корупції в країні: один – державний, а інший – незалежний (мова йде про моніторинги, ЗМІ тощо). Тільки багатофакторний підхід дозволить якісно оцінити всю ситуацію, а також грамотно визначити критерії ефективності політики з протидії корупційним зв’язкам.