Класифікація угод у цивільному праві

Фінансова значимість цивільних угод

Класифікація угод за обсягом матеріальних витрат і вкладень вкрай необхідна для виконання її приписів. Розрізняють, як відомо, дрібні побутові угоди і великі фінансові угоди. Перші дії дозволено самостійно укладати навіть тим особам, які не мають суб’єктної правоздатність у повному обсязі. До таких відносять:

• малолітніх дітей у віці від 6 до 14 років;
• підлітків, які не досягли повноліття;
• фізичних осіб, які мають часткової дієздатністю за рішенням суду.

Що ж стосується великих фінансових угод, то тут мова йде про кредитних, заставних, поручительских, позикових та інших договорах. До речі, вперше про даної категорії угод згадується в законодавчих актах, що регулюють діяльність акціонерних товариств. Зокрема, в ст. 79 ФЗ «Про акціонерні товариства» встановлено порядок проведення великих фінансових операцій – договір може бути укладено тільки після прийняття відповідного рішення зборів акціонерів.

Як розрізняють договори з предметів?

Поняття і класифікація угод багато в чому залежать від їх предмета. Так умовно розділити цивільно-правові договори можна, в залежності від того, яка річ стає підставою для набуття прав і обов’язків сторін. В окремі категорії виділяють:

• угоди з нерухомістю (купівля-продаж, оренда, безоплатне користування, заставу тощо);
• укладання договорів з цінними паперами (у т. ч. векселя за видачу, авалювання та акцепту, индоссированию і оплаті);
• строкові операції на фондовому ринку (маржинальні угоди, ф’ючерсні договори, купівля і продаж опціонів поставного і розрахункового типу).

Говорячи про даної класифікації зовнішньоторговельних угод, важливо звернути увагу на те, що багато з них знайшли своє законодавче закріплення не так давно. Наприклад, визначення маржинальних угод закріплено в нормативно-правових актах з регулювання брокерської діяльності на ринку цінних паперів з метою здійснення контролю над незаконними фінансовими потоками.