КК РФ: ст. 66 з коментарями

Правила, за якими здійснюється притягнення винних до відповідальності за незакінчені злочини, встановлює стаття 66. Кримінальний кодекс наказує дотримання певних термінів і розмірів санкцій за такі посягання. Вони обчислюються від максимально встановлених для закінчених злочинів. На практиці досить часто виникають складності при визначенні строків або розмірів покарання. Відповідно, мають місце ситуації необґрунтованого засудження суб’єктів на більш тривалі періоди.

Ст. 66 КК РФ

Покарання за незавершене посягання встановлюється з урахуванням обставин, які завадили винному довести злочин до кінця. Розмір або строк застосовуються до суб’єкта санкцій при приготуванні до посягання не можуть бути більше 1/2 максимальних або найбільш суворих, встановлених в Особливій частині за закінчений злочин. У разі замаху на неправомірне діяння вони не можуть перевищувати 3/4 від найбільш суворої або максимальної міри відповідальності, передбаченої для аналогічного завершеної дії. Висновок на довічний термін і страта при незавершеному злочин не призначаються.

Роз’яснення до ст. 66

У цій нормі законодавець диференційовано вирішує питання про призначення санкцій за незакінчені злочини. Крім цього, в ній відокремлена стадія приготування (ст. 66 ч. 2 КК РФ) від замаху на вчинення неправомірного діяння. Вищі заходи при цьому в нормі не передбачаються.

Приготування

Воно вважається першою стадією злочину. Приготування розглядається як найменш небезпечне діяння навіть щодо замаху. У зв’язку з цим стаття 66 КК РФ передбачає найбільш м’які санкції в порівнянні. Розмір або строк обчислюється згідно з умовами, встановленими за таке ж, але закінчене посягання, визначеного у відповідній нормі Особливої частини.

Замах

Воно вважається більш небезпечною стадією посягання. Тим не менше сам злочин є незавершеним. Розмір і термін санкції за ст. 66 обмежується 3/4 від максимальної або найбільш суворої, передбаченої за аналогічне, але закінчене діяння. Відповідно, суд керується належної нормою Особливої частини і виробляє обчислення. Разом з цим уповноважена на розгляд справи інстанція повинна виявити всі обставини, які сприяли скоєння замаху, взяти до уваги обтяжуючі і пом’якшувальні факторів.

Важливий момент

У практиці судів мають місце особливі випадки, коли санкція, призначена відповідно до ст. 66, виявилася менш суворою, ніж нижня межа, передбачений відповідною нормою Особливої частини. У цих ситуаціях посилання на норму 64 не потрібно. Приміром, за готування до діянню, який потрапляє під частину третю ст. 162, може призначатися не більше 6 л. ув’язнення. При цьому мінімальне покарання за закінчений злочин по даній нормі – 7 років.

Коментарі за розмірами санкцій

Встановлені покарання за готування або замаху на злочин є для цих стадій максимальними. У зв’язку з цим при призначенні санкції за незакінчене діяння за ст. 66 за наявності підстав, передбачених у частині першій ст. 62, треба обчислювати за певними правилами. Зокрема, встановлюється 2/3 від половини максимального розміру або строку – при приготуванні, і 2/3 3/4 – за скоєний замах. При виявленні ряду обставин, передбачених у частині другій норми 62, розмір і вид покарання за незавершене злочин не можуть перевищувати 1/2 максимально встановлених за ст. 66, якщо особа уклала до суду угоду про співпрацю. Аналогічним чином повинні застосовуватися правила, визначені в нормах 65 і 316 (ч. 7) КПК.

Приклад

Суб’єкт визнаний винним у відповідності з частиною першою статті 228.1 і частиною третьою статті 30. Йому було поставлено покарання у формі тюремного ув’язнення на 4.5 роки. Розгляд справи проходило в особливому порядку судового розгляду не було. За правилами, встановленими ст. 316 (у частині сьомій) КПК, покарання злочинів, вирок щодо яких виносився в особливому виробництві, не може бути більше 2/3 від максимального розміру або строку найбільш суворої санкції за вчинене посягання.

Крім цього, була визнана вина особи за незакінчене діяння – замах на збут наркотичних засобів. За положеннями частини третьої ст. 66, санкція не може бути більше 3/4 максимально встановлених за аналогічне, але закінчений злочин. У цій ситуації суду належало взяти до уваги обидва принципу встановлення санкції до обвинуваченого. Ця вимога, зокрема, вказується в п. 14 пленарного Постанови ВС № 60 від 5 груд. 2006 р. При виявленні обставин, які передбачаються за ст. 66, покарання до винного повинно застосовуватися у відповідності з правилами як цієї норми, так і ст. 316 (ч. 7) КПК.

Висновок по справі

Із зазначеного вище випливає, що при незакінченому злочині суду слід спочатку визначити максимальне покарання за незавершене посягання. Потім встановлений термін необхідно скоротити, оскільки справа розглядалася в особливому порядку. Таким чином, суб’єкт повинен понести покарання у розмірі 2/3 від 3/4 максимального, передбаченого у статті Особливої частини. Беручи до уваги встановлену у частині першій ст. 228.1 санкцію, максимальний термін для винної особи не повинен бути більше 4 років ув’язнення у в’язниці. У відповідності з цим, вирок повинен бути змінений. Покарання, призначене при першому слуханні у частині третій ст. 30 та частині першій ст. 228.1, повинно бути зменшено до зазначених вище меж.