Хто такий інституційний інвестор? Особливості діяльності

При бажанні здійснювати інвестиційну діяльність варто вивчити найбільш поширені і невідомі поняття. Багато з нас знайомі з особливостями інституційних інвесторів, тому з ними варто ознайомитися детальніше.

Хто такі інституційні інвестори

Інституційними інвесторами є великі кредитно-фінансові компанії, які відіграють роль посередників між вкладниками і об’єктами інвестиційної діяльності. В основному ними виступають колективні власники цінних паперів. Діяльність даних інвесторів полягає в акумулюванні вільного капіталу громадян або компаній для виконання в подальшому інвестування у виробництво послуг і товарів. Варто відзначити, що інвестор залишається власником заощаджень.

До категорії інституційних інвесторів можна віднести пенсійні та страхові фонди, а також різні інвестиційні компанії. Фонди, які надають послуги зі страхування, що створюються за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і приватних фірм. Тимчасово вільні грошові кошти вкладаються в першокласні цінні папери, серед яких можуть бути державні зобов’язання.

Розглянутий механізм застосовується також і недержавними пенсійними фондами, що створюються за рахунок добровільних внесків працівників і підприємців.

Особливості діяльності інституційних інвесторів

Інституціональний інвестор розпоряджається великим капіталом, так як управляє не тільки власними, але й чужими коштами. З цієї причини на фінансових ринках вони є найбільш великими гравцями. Прийнято вважати, що інвестори даного типу мають високу здатність керувати грошима на відміну від звичайних людей. Це обумовлено тим, що вони мають доступ до актуальної інформації. В основному вони мають можливість безпосередньо вести переговори з керівництвом компаній, цінні папери яких знаходяться в обігу на біржі. Інституціональний інвестор здатний найняти фінансових аналітиків для виконання оптимізації фінансових вкладень і прогнозування ринків.

Варто відзначити, що зважаючи інвестування великих сум ці інвестори мають менше свободи, ніж роздрібні вкладники. Це обумовлено тим, що вони орієнтуються лише на довгострокові тенденції, не вловлюючи всі коливання ринку.

Великі інвестиційні фонди можуть витратити кілька місяців на формування позиції, не надто розганяючи її котирування. Таке ж час може піти на вихід з позиції, не обрушивши вартість цінного паперу. З цієї причини фонд враховує всі тренди і фактори, які впливають на ціну, за певним фінансовим інструментам.

На яких умовах фізична особа може бути інституційним інвестором

Законодавством встановлено, що інституційний інвестор, який є фізичною особою, має відповідати принаймні двом умовам в обов’язковому порядку:

• Інвестор повинен здійснити не менше десяти операцій на ринку цінних паперів зі значним обсягом впродовж чотирьох попередніх кварталів.
• Інвестор володіє інвестиційним портфелем, обсяг якого більше п’ятисот тисяч євро.
• Інвестор має досвід роботи не менше одного року на посаді, яка належить до фінансової галузі і вимагає знань по інвестуванню в цінні папери.

При дотриманні даних умов фізична особа має можливість вийти на ринок інституціональних інвесторів та здійснювати діяльність цього типу.

Інституційні інвестори на ринку цінних паперів

Інституційні інвестори на відміну від стратегічних не мають мети повністю контролювати акціонерне товариство. На фондовому ринку вони застосовують методи фундаментального аналізу, створюють інвестиційний портфель, а також керують їм для отримання доходу.

Роль інституційних інвесторів в управлінні інвестиційним портфелем полягає у здійсненні угод купівлі/продажу цінних паперів, а також прийняття рішень на зборах учасників діяльності, що сприяє збільшенню їх курсової вартості.

Формування інвестиційного портфеля

У процесі інвестування інституційний інвестор повинен забезпечити ліквідність портфеля акцій і облігацій, а також його рентабельності і надійність. Найбільша увага приділяється надійності, яка передбачає досягнення мінімальних ризиків втрат вкладених фінансових коштів і запланованого прибутку. При цьому безпека забезпечується на шкоду прибутковості.

Для фіксації прибутку з допомогою продажу цінних паперів без значних втрат досягається ліквідність інвестицій. Щоб ефективно управляти інвестиційним портфелем, слід знайти і використовувати оптимальне співвідношення між розглянутими параметрами. Для цього необхідно проводити диверсифікацію вкладень, що передбачає купівлю акцій і облігацій у емітентів з різних секторів економіки.