Фінансові відносини
Вони включають в себе:
Учасників розрахунків. Ними виступають, зокрема, покупці, постачальники.
Об’єкти операцій. Ними є продукція, роботи, валюта, фінансові вимоги.
Установи, що здійснюють платежі. До них відносять банки, у тому числі ЦБ, клірингові центри та ін
Посередники – гаранти, факторингові компанії та ін.
У розрахункових відносинах є два учасника, якщо одержувач коштів і постачальник, платник-покупець збігаються в одній особі. Якщо ні, то можуть бути різні варіанти. Наприклад:
Постачальник одержувачем коштів не є.
Вантажоодержувач виступає як платник, однак кошти йдуть на користь сторонніх суб’єктів.
Платник не є одержувачем вантажу і третьою особою.
Класифікація операцій
Вона здійснюється за різними ознаками:
Залежно від учасників. За цим критерієм виділяють фінансовий (банки) і нефінансовий сектори. У першому операції іменують міжбанківськими, у другому – міжгосподарськими.
Залежно від об’єктів. За цією ознакою операції можуть бути товарними або нетоварными (податки, платежі за векселями, кредитами).
Залежно від часу оплати. Операції можуть бути плановими, довгостроковими, строковими, простроченими, відстроченими, авансовими і пр. В останньому випадку виникають кредитні відносини. Вони обслуговуються векселями. Це досить зручна форма короткострокового кредитування, особливо в торгівлі при тимчасовій відсутності грошей.
За способом платежу. Може здійснюватися списання повної суми з рахунку (валова операція), залік вимог – кліринг, списання сальдо.
За формою платежів. Можуть здійснюватися перекази, акредитив, інкасо тощо
Операції розрізняються і по платіжних інструментів, використовуваних для їх здійснення. На практиці використовуються засоби:
Кредитних переказів. Ними є платіжні доручення про перерахування (або вимоги-доручення).
Дебетових переказів. В їх число входять чеки, інкасові доручення про списання, векселі.
Проміжні інструменти. При розрахунках можуть застосовуватися кредитові і дебетові перекази (пластикові картки, акредитиви).
