Господарські товариства і суспільства. Особливості, форми, види, правове становище господарських товариств

Господарські товариства, суспільства, виробничі кооперативи являють собою об’єднання суб’єктів та їх майна. Вони створюються для здійснення різної підприємницької діяльності. Розглянемо їх докладніше.

Загальні відомості

Господарське товариство, господарське товариство, кооператив створюються для реалізації певної економічної мети. Управління в будь-якому з об’єднань здійснюється загальними зборами. Воно виступає в якості вищого адміністративного органу. Кооперативи і господарські товариства відрізняються за способом розподілу доходів. У перших воно здійснюється за трудовим вкладом кожного члена, по друге – у залежності від розміру внеску або паю. Господарські товариства і суспільства отримують у власність майно, яке отримано в ході їх діяльності. Загальним для цих об’єднань є те, що складеного (статутний) капітал поділяється на частки. Кожна з них належить учасникові. Від розміру частки залежатиме ступінь участі у розподілі кінцевої прибутку. Господарські товариства і товариства формуються за різними правилами. Порядок утворення об’єднань встановлений ЦК, а також федеральних законах. Розглянемо особливості господарського товариства.

Специфіка ХТ

Господарські товариства – комерційні організації. Вони формуються двома і більше особами для здійснення спільної підприємницької діяльності. Таке об’єднання не може створюватися одним суб’єктом. В якості учасників виступають тільки комерційні організації і підприємці. Не можуть бути членами цих об’єднань державні структури і органи місцевої влади, якщо інше не передбачено в законодавстві. Правове становище господарських товариств встановлюється в ЦК і відповідних ФЗ.

Учасники

Вони володіють певними можливостями і несуть обов’язки. Зокрема, вони вправі:

В тій чи іншій мірі брати участь в адміністративній роботі об’єднання.

Отримувати інформацію про діяльність підприємства.

Брати участь в розподілі доходів.

Отримувати частину майна, що залишилося після розрахунків з кредиторами при ліквідації.

Учасники зобов’язані вносити в статутний капітал внески, у розмірі і порядку, встановлених установчими документами, а також не розголошувати конфіденційні відомості, що стосуються роботи об’єднання.

Форми господарських товариств

Розглянуті об’єднання є договірними. Тобто, вони створюються на основі угоди між учасниками. Законодавство передбачає такі види господарських товариств:

Командитні об’єднання. В них разом з учасниками, які здійснюють підприємницьку діяльність і відповідають власним майном по зобов’язаннях товариства, присутній один або декілька вкладників. Останні несуть ризики, що стосуються діяльності об’єднання, у межах сум внесених ними внесків. Вкладники не беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності підприємства.

Повні господарські товариства. Ведення справ у таких об’єднаннях може здійснюватися або кожним учасником (при цьому згоди решти не потрібно), або всіма членами спільно, або одним чи декількома суб’єктами, уповноваженими установчої документацією.

Відповідальність

Повні господарські товариства відрізняються тим, що в них розподіл збитків і прибутку здійснюється відповідно до частки учасника у капіталі. Незважаючи на забезпечення захисту інтересів кредиторів майнової відповідальністю членів об’єднання, за зобов’язаннями вони відповідають субсидіарно. При цьому кредитор при недостатності майна підприємства може заявити вимогу до всіх учасників одночасно або до одного з них. Субсидіарна відповідальність є, таким чином, солідарної та додаткової до зобов’язаннях самого об’єднання.

Розпорядження частками

Учасник повного товариства може в будь-який момент вийти з нього. При цьому він заявляє відмову від подальшого членства не менше ніж за півроку до фактичної дати виходу. При вибутті учаснику належить виплата вартості частини майна об’єднання, що дорівнює його частці в капіталі. За угодою вона може видаватися в натуральній, а не грошовій формі. Учасник може обміняти, продати, подарувати свою частку в капіталі іншому члену об’єднання або третій особі. Для здійснення цієї операції він повинен отримати згоду інших товаришів.

Особливості ліквідації

Правове становище господарських товариств передбачає наявність в об’єднанні понад одного члена. Якщо в ньому залишається один учасник, воно підлягає ліквідації. При цьому йому надається термін у півроку для перетворення об’єднання. Воно може бути реорганізовано у будь-яке господарське товариство. В законодавстві передбачені також і загальні підстави для ліквідації об’єднання. Вона здійснюється за встановленим порядком із створенням комісії, складанням балансу, розрахунків з кредиторами і членами суспільства.

Управління

Особливості адміністрування визначаються в ЦК. У законодавстві встановлено, що прийняття тих чи інших управлінських рішень здійснюється за згодою всіх учасників об’єднання. Господарські товариства відрізняються тим, що незалежно від величини внеску, кожен член має лише одним голосом. Разом з цим засновницьким договором можуть встановлюватися винятки з цього правила.

Обов’язкові вимоги

Вони стосуються установчого договору та найменування об’єднання, а також участі суб’єкта в інших товариствах. В угоді має бути інформація про величину і склад капіталу, порядку та розмірі зміни часток членів. У договорі прописуються термін, правила, сума внесків, а також обумовлюються випадки притягнення до відповідальності за порушення обов’язків по внесенню внесків. Господарські товариства повинні мати фірмове найменування. Законодавство встановлює правила, згідно з якими вибирається назва об’єднання. Для індивідуалізації підприємства і його членів у ньому повинні бути імена або назви всіх учасників або одного або кількох членів з додаванням словосполучення “і компанія”. Крім цього, в обов’язковому порядку найменування повинно бути “господарське товариство”. Індивідуальна майнова відповідальність кожного члена об’єднання обумовлює заборону на участь його у інших таких же юросіб.

Висновки

Враховуючи наведену вище інформацію, можна сформулювати основні ознаки, якими володіють комерційні господарські товариства:

В якості підстави для формування і здійснення діяльності об’єднання виступає установчий договір.

Господарські товариства не мають статуту.

Підприємницька діяльність здійснюється учасниками. Це положення визначає специфіку суб’єктного складу. В товаристві можуть бути лише комерційні підприємства і підприємці.

Відповідальність за зобов’язаннями об’єднання, крім нього самого, і несуть його учасники.

Повне товариство – це комерційне підприємство. Це означає, що воно формується для здійснення підприємницької діяльності.

Командитні об’єднання

Вони також називаються товариствами на вірі. Ці об’єднання створюються і працюють також на підставі установчого договору. Його підписують тільки повні товариші. У договорі не вказується величина внеску кожного вкладника, але встановлюється загальна сума їхніх вкладів. Правовий статус повних товаришів, їх повноваження щодо ведення справ і управління командитним об’єднанням аналогічні тим, що встановлені для учасників повного господарського товариства.

Можливості командитистів

Вкладник може:

Отримувати частину доходів товариства, яка припадає на його частку в капіталі.

Знайомитися з балансами та звітними документами.

Виходити з товариства, отримавши свій внесок або передавши свою частку третій особі або іншому коммандитисту.

В останньому випадку передбачаються певні обмеження. Зокрема, при виході вкладника з товариства він не отримує частку в майні, а тільки внесений ним внесок. При цьому у разі ліквідації об’єднання коммандитист володіє перевагою перед учасниками. Він отримує свою частку першим після розрахунку з кредиторами. Крім цього, вкладник допускається до розподілу ліквідаційної квоти разом з повними товаришами. Об’єднання такого типу може існувати тільки в тому випадку, якщо в ньому є хоча б один коммандитист. Відповідно, у разі вибуття всіх вкладників із товариства воно має бути ліквідовано або перетворено.

ТОВ, ТДВ, АТ

Такі об’єднання є формами господарського товариства. ТОВ засновується одним або кількома суб’єктами. Статутний капітал поділяється на частки певного розміру. Їх величина встановлюється установчої документацією. Обов’язки і права учасників ТОВ формулюються у статуті та договорі. Товариство з додатковою відповідальністю також може створюватися одним або кількома особами. Його статутний капітал поділяється на частини за розміром, передбаченим у установчої документації. Учасники ТДВ несуть субсидіарну відповідальність солідарно.

Вони відповідають за зобов’язаннями об’єднання власним майном в однаковому розмірі. Він кратний вартості їх вкладів. Статутний капітал ТДВ не може бути менше стократного розміру МРОТ. У цьому зв’язку таке суспільство володіє великими можливостями для забезпечення гарантій інтересів кредиторів. АТ є об’єднанням, статутний капітал якого поділяється на певну кількість акцій. Цінні папери засвідчують обов’язкові права його учасників. Створення АКЦІОНЕРНОГО товариства здійснюється за установчим порядку. Однак ФЗ “Про акціонерні товариства” передбачає спеціальні та загальні правила їх формування. Особливу увагу у зазначеному нормативному акті приділяється створенню АКЦІОНЕРНОГО товариства шляхом реорганізації і перетворення.

Засновники

В якості них можуть виступати як громадяни, так і юридичні особи. Кількість засновників АКЦІОНЕРНОГО товариства не може бути більше 50. Не можуть ними бути держоргани, а також структури місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено в законодавстві. Придбання прав юридичної особи збігається з моментом реєстрації АТ.

Ключові положення

Мінімальний розмір капіталу встановлюється в законодавстві. Для відкритих АТ становить не менше 1000-кратної, а для закритих – не менше стократної величини МРОТ, визначеної ФЗ на момент реєстрації об’єднання. ЗАТ і ВАТ відрізняються не тільки за величиною статутного капіталу. У цих суспільствах різний суб’єктний склад і статус учасників. Закритим визнається АКЦІОНЕРНОГО товариства, цінні папери якого розподіляються тільки між засновниками і серед осіб, що входять в зазначений заздалегідь коло. Учасники ЗАТ мають переважне право придбання акцій, які продаються іншими акціонерами. Дане положення встановлено в ст. 997 у ч. 2 ЦК.

Компетенція органів управління

Для АТ характерна триланкова структура управління. У неї входять:

Загальні збори.

Спостережна рада (рада директорів). Він формується в обов’язковому порядку в товариствах з кількістю учасників більше 50.

Виконавчий орган. Він може бути колективним або одноосібним.

Загальні збори вирішують питання про:

Ліквідації/реорганізації товариства.

Зменшення/збільшення статутного капіталу.

Формування виконавчого апарату.

Затвердження бухгалтерських балансів, річних звітів, рахунків збитків і прибутку, розподілі доходів та витрат і так далі.

До компетенції ради директорів входить загальне управління діяльністю об’єднання. Винятком виступають лише питання, які належать до відання загальних зборів. Виконавчий орган керує поточною діяльністю підприємства. Учасники не відповідають за зобов’язаннями АТ і несуть ризики, пов’язані з їх діяльністю у межах наявних у них акцій.

Інші об’єднання

Крім зазначених вище компаній, існують залежні і дочірні підприємства. До останніх відносять такі об’єднання, рішення якого визначаються іншим основним товариством або товариством. Таке явище має місце силу переважної участі останніх у статутному капіталі дочірнього підприємства, на підставі договору, укладеного між ними або в силу інших причин. Основне суспільство має право давати обов’язкові вказівки. При цьому дочірнє об’єднання не відповідає за його заборгованості. Основне суспільство несе солідарну відповідальність за угодами, укладеними підзвітним підприємством на виконання отриманих вказівок. При неспроможності дочірньої компанії з вини вищестоящої, остання відповідає субсидіарно за боргами першої. Залежним вважається таке об’єднання, в якому 20% від голосуючих акцій АКЦІОНЕРНОГО товариства або 20% статутного капіталу ТОВ належить іншому товариству. Межі взаємної участі, кількість голосів, яка юрособа може використовувати на загальних зборах, встановлюються законодавством.