Галузі невиробничої сфери: опис, особливості та характеристики

Всі види діяльності, які не виробляють матеріальні товари, згрупували в галузі невиробничої сфери, яку також називають третинним сектором економіки, перші два – це видобуток і переробка. До середини 90-х років у світі, а в Росії і перехід до капіталізму в середині 90-х, сектор вважався допоміжним, оскільки не справляв суттєвого суспільного продукту. Тепер це повноправний і все більш значимий сектор економіки. Вважається, що розвиток галузі невиробничої сфери є основним каталізатором економічного зростання.

Головна відмінність

Основною відмінністю товарів галузі виробничої сфери від галузі невиробничої сфери вважається те, що товари першої можуть здійснюватися в одному місці, а споживатися в іншому, тоді як товари другої виробляються і споживаються в одному місці. Якщо ті ж споживчі товари з Китаю купують по всьому світу, то взяти участь у чайній церемонії можна тільки безпосередньо в китайської або японської чайної. І важко уявити, де, крім як на пожежу, може знадобитися робота пожежників, у деяких країнах пожежна охорона надавала платні послуги, за які треба було розплачуватися безпосередньо, а не через податки.

Щоправда, з розвитком галузей невиробничої сфери, особливо пов’язаних з інформаційними послугами, вже не все так однозначно, і деякі послуги виявляються вже незалежно від відстаней.

Далі від природи

Для простоти перші дослідники в галузі невиробничої сфери економіки включили все, що не відноситься до видобутку і переробки природних ресурсів. Це всі види діяльності людини, що виробляють нематеріальні товари і послуги, спрямовані на безпосереднє задоволення матеріальних, духовних, соціальних та інших потреб. Тобто невиробнича сфера не має прямого зв’язку з природою і служить для організації споживання людиною та підтримання його середовища проживання і в основному перерозподіляє те, що здобуто і перероблено в перших двох секторах економіки.

Які ще особливості

Спрощення не завжди допомагає, тому визначення, що всі галузі, які виробляють щось нематеріальне, відносяться до невиробничої сфери, довелося доповнити. Виділили ряд особливостей, характерних для галузі господарства невиробничої сфери. Найочевидніше – повинна бути безпосередня зв’язок між виробником і споживачем продукції, що також часто передбачає індивідуальний підхід. Важко уявити, що ті ж перукарні або перекладацькі послуги можна надавати по-іншому. Але з розвитком інформаційних технологій все вже не так однозначно, той же переклад може відбуватися без безпосереднього контакту між споживачем і виробником послуг, а до 2024 році за прогнозом ООН це зможе робити штучний інтелект.

Іншою особливістю невиробничої сфери є те, що кінцевий продукт часто носить не уречевлений характер. Коли ви послухали музику, проїхали на громадському транспорті, то на цьому ваше споживання закінчиться, хоча наслідки можуть довго відчуватиметься. Зараз сміливо можна назвати особливістю галузі значну частку інтелектуального і творчої праці, що пов’язано з цифровою революцією, появою великої кількості нових видів послуг з використанням наукомістких технологій і штучного інтелекту. Навіть у найбільшій галузі невиробничої сфери – торгівлі, де використовується багато низькокваліфікованої праці, усе велику роль грають онлайн-платформи і автономні магазини. У Китаї, Японії, Кореї почали працювати цілі мережі магазинів, в яких не працюють люди.

Які галузі входять

З початку часів, коли у людей з’явилися зачатки суспільної свідомості, з’явилися і окремі види діяльності, які згодом були віднесені до галузі невиробничої сфери. Перші вожді, воїни, шамани, якщо провести аналогію з нинішньою термінологією – це правління, безпека, соціальні служби і, почасти, охорону здоров’я, які затребувані і в сучасних умовах.

До галузей невиробничої сфери належать: усі види торгівлі, управління і безпека, охорона здоров’я та освіта, наука і консультування, транспорт і комунальне обслуговування, побутові та готельні послуги, фінансові та інформаційні послуги, мистецтво і культура.

Продукція невиробничої сфери

Для початку, коли економісти зрозуміли, що невиробничі галузі – це серйозна і самостійна галузь економіки, всю продукцію сектора поділили на матеріальні і нематеріальні послуги. До матеріальних послуг віднесли всі галузі, які забезпечують споживання матеріальних благ: готельні послуги або, якщо ширше, то сервіс гостинності, торгівлю, зараз додали і електронну комерцію, побутові і транспортні послуги. До нематеріальних послуг віднесли всі види, пов’язані з задоволенням культурних, релігійних, духовних потреб і видів діяльності, що відносяться до створення зовнішнього середовища для життєдіяльності людини, від безпеки, охорони навколишнього середовища до релігійних культів, охорони здоров’я, освіти і мистецтва.

Продукцію галузей невиробничої сфери останнім часом почали також ділити на послуги та інтелектуальні продукти. Продукція творчої та інтелектуальної діяльності цінувалися у всі часи, але в постіндустріальному суспільстві, де практично вся діяльність ґрунтується на знаннях, цінність інтелектуальної продукції зростає лавиноподібно, як і її частка у невиробничій галузі. З-за цього тепер пропонують всю діяльність по виробництву знань виділити в четвертинний сектор – інтелектуальний.

Далі буде більше

У розвинених країнах галузі невиробничої сфери займають вже до 80 відсотків економіки, і там працює більше двох третин зайнятого населення. У країнах, в тому числі Росії, близько 50 відсотків. Збільшується не тільки частка сектора в економіці, але й з’являються нові види послуг, особливо в галузях, пов’язаних з цифровими технологіями. Продукція набуває і нові якісні характеристики, такі як здатність зберігатися, накопичуватися і передаватися на відстані. Дуже скоро доведеться давати нові визначення невиробничій сфері, її особливостями і характеристиками.