Формування і розподіл прибутку підприємства. Формула прибутку

Будь-яка організація в ринковій економіці працює з метою отримання прибутку. Це її фінансовий результат, який характеризує ефективність діяльності компанії. Від його значення залежать показники рентабельності, фінансової стійкості.

Формування і розподіл прибутку підприємства відбувається за певною схемою. Вона встановлюється на законодавчому рівні і залежить від особливостей організації роботи. Щоб мати можливість керувати показником прибутку, необхідно розуміти механізм її утворення, а також розподілу.

Загальне поняття

Прибуток являє собою фінансовий показник, який формується в результаті діяльності компанії. Це частина виручки, що залишається на підприємстві після врахування всіх витрат. У загальному вигляді формула прибутку виглядає так:

П = Д – З, де Д – доходи в операційному періоді, З – витрати операційного періоду.

Якщо в результаті розрахунків показник має позитивне значення, отже компанія спрацювала в розглянутому періоді ефективно. Негативний показник говорить про те, що діяльність організації була збитковою. В поточному періоді видатки перевищили дохід. Це говорить про помилки в процесі планування і управління. У деяких випадках доходи можуть бути дорівнюють витратам. У цьому випадку можна вважати, що підприємство беззбитково.

Формування і розподіл прибутку підприємства є одним з найважливіших показників ефективності та доцільності діяльності компанії. Це першочергова мета підприємства в ринковій економіці.

За рахунок прибутку організація фінансує свій розвиток. З цих коштів оплачується придбання нового обладнання, ведуться наукові розробки і т. д. В процесі управління організацією всі показники оптимізують таким чином, щоб прибуток був максимальним.

Представлений показник виконує кілька важливих функцій. Він характеризує економічний ефект підприємства, стимулює всі види діяльності організації. На основі прибутку формуються всі види бюджетів. Цей показник також узагальнює результат діяльності підприємства.

Типи прибутку

Кожна компанія веде облік формування та розподілу прибутку. Щоб розуміти механізм її виникнення, розуміти ступінь впливу кожного фактора на її формування, виділяють кілька типів показників ефективності діяльності компанії.

В першу чергу слід відзначити такі різновиди, як загальний прибуток і показник після сплати податків. Другий вид ще називають чистим прибутком. Загальний показник називають балансовими. Це сума фінансового результату компанії, отримана від усіх видів його діяльності (виробнича, інвестиційна, фінансова) до розподілу і оподаткування.

Після сплати всіх податків у компанії залишається сума коштів, якої вона має право розпоряджатися на свій розсуд. Це чистий прибуток. Саме її згодом підприємство розподіляє між власниками або направляє на свій подальший розвиток.

Виділяються також поняття операційної, валовий і маржинального прибутку. Розгляд кожного показника дозволяє визначити стримують розвиток чинники, спланувати ефективну роботу компанії в майбутньому періоді.

Поняття валового прибутку застосовується фінансовими аналітиками як у зарубіжних, так і вітчизняних компаніях. Формула прибутку валовий буде мати наступний вигляд:

ВП = В – ЗВ, де В – виручка від реалізації, ПЗ – витрати на виробництво.

Під показником виробничих витрат розуміється собівартість реалізованої продукції. Вона розраховується методом калькулювання неповних витрат. Іншими словами, показник валового доходу формується за рахунок власного прибутку організації. Для цього з неї віднімають адміністративні і комерційні витрати.

Операційний прибуток формується при відніманні з попереднього показника невиробничих витрат. Це наступний етап розрахунку.

Щоб розрахувати маржинальний прибуток, аналітики віднімають від суми реалізації продукції змінні витрати. Цей показник збігатиметься з валовим прибутком, якщо компанія виробляє калькуляцію тільки за змінними витратами.

Методи формування

Схема формування та розподілу прибутку може складатися у відповідності з одним з існуючих методів. Кожен з них має свої переваги і недоліки. При виборі методу необхідно це враховувати.

Спосіб прямого рахунку передбачає розраховувати показник прибутку відповідно з обсягом реалізованої в розглянутому періоді продукції і товарів. Перевагою цього підходу є висока точність. Недоліком є необхідність проводити складні, тривалі розрахунки. У деяких випадках застосовувати його просто немає можливості.

Нормативний метод застосовується при обґрунтуванні економічних планів різного масштабу. Це також досить точний підхід. Однак застосовувати його доцільно тільки при стабільній роботі підприємства.

Аналітичний спосіб підходить для встановлення розміру прибутку в плановому періоді. При його застосуванні аналізується вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на результативність роботи компанії. До внутрішнім чинникам ставляться тенденції, здійснювані через обсяг випуску готової продукції, а також підвищення її якості. До зовнішніх факторів відносяться причини зміни показників фінансової результативності компанії, які не залежать від особливостей її діяльності.

Розподіл

Процес формування та розподілу прибутку займає важливе місце у фінансовій політиці організації. Він дозволяє організувати інвестування діяльності компанії, задовольнити економічні інтереси всіх власників.

Компанія отримує дохід від своєї діяльності. З цієї суми сплачуються податки в бюджетні фонди держави. Ця процедура встановлюється на законодавчому рівні. Після цього на підприємстві формується сума чистого прибутку. Її також необхідно правильно розподілити.

Механізм формування та розподілу прибутку підприємства передбачає поділ отриманої суми коштів (за умови її позитивного значення) на дві частини. Перша з них виводиться за межі підприємства. Це розподілена прибуток. З неї виплачуються дивіденди, забезпечується соціальна підтримка, задовольняються фінансові інтереси власників і т. д. Також з цих коштів оплачуються штрафи.

Друга частина фінансового результату залишається на підприємстві. Вона фінансує розвиток компанії. Цю частину коштів направляють у фонд нерозподіленого прибутку. З неї формуються резервний та інвестиційний фонд. Перший з них дозволяє компенсувати деякі відхилення обороту коштів від встановленого значення. Він покриває певну частину потреби в фінансових джерелах. Резервний фонд обов’язково формується в кооперативах, господарських товариствах, а також орендних компаніях.

Розподіл прибутку у ТОВ

Політика формування і розподілу прибутку може дещо відрізнятися для різних фінансових суб’єктів. Для кожного з них цей процес конкретизується.

Для ТОВ порядок розподілу передбачає проведення в обов’язковому порядку оподаткування. Ця процедура передбачена законодавчо і застосовується для юридичних осіб.

Розподілу підлягає та частина прибутку, яка залишилася на підприємстві після сплати податків і розрахунків з кредиторами. Перед проведенням цієї процедури готується відповідна бухгалтерська звітність за минулий період. Рішення про розподіл приймаються шляхом голосування.

У деяких випадках прибуток не можна розподілити. Якщо нове підприємство не сплатило свій статутний капітал у повному обсязі, цей процес виробляти не можна. Законодавством встановлено, що процес розподілу можливий виключно для підприємств, які повністю оплатили свій статутний капітал при створенні організації. Також розподіл прибутку неможливо для компаній-банкрутів чи підприємств, які перебувають на грані банкрутства.

Процедура розподілу в ТОВ

Якщо ж для ТОВ процедуру розподілу прибутку виробляти допускається, її зазвичай розподіляють пропорційно частці учасника в статутному капіталі. У деяких випадках, прописаних в статуті ТОВ, фінансовий результат ділиться між власниками непропорційно.

Формування і розподіл прибутку підприємства, де власником є одна людина, що відбувається за певною схемою. Для цього не потрібно проводити збори. Рішення власник ТОВ в цьому випадку приймає самостійно. Цю процедуру необхідно зафіксувати документально. Засновник запевняє своє рішення підписом.

Процедура для акціонерного товариства

Розподіл прибутку між учасниками акціонерного товариства відбувається за самою складною схемою. Цей механізм докладно обговорюється в статуті. Законодавчо встановлено, що подібна організація зобов’язана формувати резервний фонд у розмірі 10 % від усієї суми статутного капіталу.

Так як багато акціонерні товариства торгують своїми цінними паперами на фондовому ринку, вартість їх капіталу постійно змінюється. Якщо ж різниця між номінальною і реальною ціною власних активів значна, розмір статутного фонду необхідно коригувати. При його збільшенні частина чистого прибутку направляється на ці потреби.

Власники привілейованих акцій отримують свої дивіденди за конкретними ставками. Власники звичайних цінних паперів беруть участь у голосуванні і встановлюють суму, яка буде розподілена між ними. Цей фонд відповідно до частки кожного учасника спрямовується на сплату дивідендів по простим акціям.

Якщо винагорода власників цінних паперів буде завищений, компанія не буде розвиватися. Нове обладнання, технологічні цикли або наукові проекти не будуть фінансуватися. Якщо ж дивіденди будуть дуже низькими, вартість акцій компанії на ринку впаде (як і вартість власного капіталу). Це загрожує виникненням негативних наслідків для організації.

Виробничий кооператив

Проблеми формування і розподілу прибутку виробничих кооперативів пов’язані з рідкістю такої форми організації в нашій країні. Це комерційне підприємство об’єднує людей для здійснення господарської діяльності шляхом їх спільної праці. При цьому основою функціонування таких організацій не є фінансовий внесок учасників. Члени кооперативу вносять в нього свою працю, а не грошові кошти. Наявність субсидіарної відповідальності в цьому випадку не додає популярності кооперативам.

Прибуток, що розподіляється між учасниками, також попередньо оподатковується. З неї віднімають штрафи, заборгованості та інші необхідні платежі. Залишок прибутку розподіляється між членами кооперативу відповідно до їх трудовим або пайовим внеском у діяльність організації. У статуті ця процедура повинна бути чітко прописана. Якщо учасник не вносив у звітному періоді трудового внеску в розвиток кооперативу, прибуток нараховується згідно з його паєм.

Унітарне підприємство

Аналіз формування прибутку, а також її розподіл мають деякі особливості в унітарній підприємстві. Така організація не має права володіння майном компанії. Воно тільки закріплюється за цією організацією. Власником у цьому випадку є держава. За його згодою керівництво компанії може розпоряджатися довіреним йому майном.

Чистий прибуток унітарного підприємства утворюється після надання послуг або проведення робіт, а також в результаті реалізації готової продукції. Ця сума спрямовується на подальший розвиток організації, соціальні потреби, а також обслуговування. Норми встановлені законодавчо. Їх розробляє Міністерство фінансів РФ.

Залишок прибутку вилучається державою і направляється на користь федерального бюджету.

Управління фінансовими результатами

Підвищення ефективності формування та розподілу прибутку досягається шляхом грамотного управління і планування. Для цього керівництво організації зобов’язане підходити до прийняття будь-якого рішення щодо фінансового результату комплексно і обґрунтовано. В процесі управління організацією управлінці повинні застосовувати різні підходи.

Також необхідно дотримуватися інтересів не лише власників підприємства, але і держави. В процесі планування необхідно ретельно аналізувати рівень ризику. Щоб поступово збільшувати суму фінансового результату, потрібно підвищувати конкурентоспроможність продукції.

Розглянувши, як відбувається формування та розподіл прибутку підприємства можна правильно керувати цим процесом, усувати негативні, що стримують розвиток чинники.