Федеральні правила (стандарти) аудиторської діяльності. Загальні принципи аудиту

Аудиторська діяльність є найважливішим елементом на будь-якому підприємстві. У Російській Федерації діють федеральні правила та стандарти аудиторської діяльності, про які буде розказано в цій статті.

Поняття аудиторської діяльності

Аудитом називають незалежну бухгалтерську перевірку наявної на підприємстві звітності. Перед початком перевірки збираються всі необхідні документи, які пізніше піддаються експертизі. Аудит потрібен для здійснення чесної і неупередженої перевірочної діяльності. Незалежні особи перевіряють документацію підприємства і роблять висновки про стан організації.

Аудиторські послуги можуть бути приватними та державними. У першому випадку керівництво самостійно наймає аудиторську групу, яка займається незалежною перевіркою. У випадку ж з державною експертною групою перевірка проводиться для винесення рішення: залишити або забрати ліцензію у підприємства.

Аудит не може підміняти бухгалтерський контроль. Програма аудиту складається таким чином, щоб обидва види перевірочної діяльності можна було порівняти.

Державні стандарти

Урядом Росії був розроблений ряд федеральних правил та стандартів аудиторської діяльності. Такі документи необхідні для визначення точних вимог до аудиту. Національні стандарти не повинні суперечити міжнародним, інакше це буде порушенням конституційної норми. Всі правила носять обов’язковий характер. В той же час вони не повинні створювати перешкод здійсненню діяльності аудиторського характеру.

Які стандарти в галузі аудиторської діяльності, що діють на даний момент? Необхідно звернути увагу на постанову Уряду РФ № 696, в якому містяться 34 стандарту, деяка частина яких втратила чинність. Останні зміни в документ були внесені в 2011 році. Тоді припинили свою дію певні положення. Найближчим часом список, можливо, буде змінено.

Цілі та загальні принципи аудиту

У стандарті № 1 наведено основні задачі будь-якої аудиторської діяльності. Основною метою є висловлення об’єктивної думки щодо достовірності фінансової документації. В обов’язки аудитора входить доказ достовірності наявної на підприємстві звітності.

В цьому ж стандарті наведені основні принципи аудиту. Тут варто виділити незалежність, чесність, об’єктивність, чесність, конфіденційність, професійність і компетентність.

У другому стандарті розповідається про зміст та форму робочої документації. Аудитор зобов’язаний складати робочу документацію об’ємною, докладної і достатньо повною формою. В документах повинна бути відображена інформація про тимчасових рамках, відомостях, характері й обсязі всіх проведених процедур.

У третьому стандарті розповідається про планування аудиторської діяльності. Закріплюються норми часу, масштабів діяльності, розглядаються потенційні проблеми і труднощі.

Контроль якості

Федеральні правила та стандарти аудиторської діяльності містять у собі інформацію про принцип суттєвості при проведенні аудиту. Що це означає? Відповідно до закону, аудитор має право на суб’єктивну точку зору, але дещо обмежену. Так, фахівець має можливість оцінювати те, що має суттєвий характер, по своєму професійному судженню.

У Стандарті 7 розповідається про контроль за якістю аудиту. Розкриваються обов’язки аудиторської перевірки, надається характеристика ряду етичних вимог. Окремо розповідається і про те, як саме формується аудиторська група.

Про програму аудиту розповідається в стандарті № 8. Особлива увага приділяється оцінці джерел інформації та ризиків при її складанні. Згідно із законом, фахівець в області аудиту зобов’язаний розуміти діяльність аудируемого особи і стан того середовища, в якій вона реалізується. Повинна швидко і якісно здійснюватися оціночна діяльність фінансових результатів особи, яка піддається перевірці.

Взаємодія з об’єктом аудиту

Стандарт № 12 розповідає про те, як саме має відбуватися узгодження аудиторської діяльності. Обов’язковий до складання договір надання аудиторських послуг, у якому повинні бути прописані:

• мети аудиту;
• обсяги роботи;
• ціна проведення робіт;
• вимоги вільного доступу до фінансової документації і т. д.

У стандарті 11 закріплюється норма, згідно з якою аудируемое особа має можливість реалізовувати свою діяльність у повному обсязі під час проведення аудиторських робіт. Та ж норма закріплюється і у Федеральному законі “Про аудиторську діяльність”.

Вибірка

Особливу увагу потрібно приділити стандарту № 16, в якому розповідається про аудиторську вибірку. Згідно із законом, вибіркою називають процедуру щодо застосування до елементів звітності однотипних операцій. Простіше кажучи, вибірка дозволяє аудитору визначити справжність і правильність наявної на підприємстві документації.

Особливу увагу в стандарті приділяється помилок, які можуть бути знайдені в документації. Закон вводить поняття екстраполяції – поширення та класифікації помилок для їх точного визначення.

В останній десятці федеральних правил і стандартів аудиторської діяльності розповідається про повноваження та обов’язки самих аудиторів. Згідно з правилом № 18, фахівці мають можливість звертатися до інформації із зовнішніх джерел. Вводяться поняття негативних і позитивних зовнішніх підтверджень. У випадку з позитивним підтвердженням міститься прохання відповісти аудитору. Відповідь на запит про підтвердження позитивного типу є досить надійним доказом, а у випадку з негативним підтвердженням – навпаки.

Про роботу аудитора

В Ухвалі про затвердження федеральних правил і стандартів аудиторської діяльності розповідається про особливості перевірки аудируемого особи, яка відбувається вперше. Проводиться облікова політика, розглядаються особливості ведення бухгалтерської перевірки. Як правило, перший аудит завжди найважливіший.

У стандарті № 20 розповідається про ряд аналітичних процедур при перевірці, а у правилі № 21 – про аудит знань оцінного характеру. Нарешті, в стандарті № 26 містяться зразки зіставлення даних аудиторської і бухгалтерської звітності.

У Федеральному законі “Про аудиторську діяльність” зазначається можливість залучення аудитором експертів. Експерти можуть бути з самих різних областей. Важливо лише, щоб аудитор зміг перевірити обсяг роботи залучених фахівців, їх кваліфікацію та компетентність.

Найважливішим для самих аудиторів буде стандарт № 34, в якому розповідається про державний контроль за аудиторськими організаціями. Важливу роль тут грають моніторинг, кадрова робота і ряд етичних вимог.