Фактичне прийняття спадщини: порядок, нюанси, особливості

Віктор Кузьмін
1 minute

У судовій інстанції розглядаються різні спори про визнання спадщини. У їх числі справи про об’єкти спадкоємства, розділі майна у разі відсутності заповіту, посвідченого нотаріусом. Розбираються справи та про відновлення законних прав на отримання визначеного майна, коли минули строки (фактичне прийняття спадщини може здійснюватися протягом 6 місяців з дати його відкриття). Бувають випадки, коли спадкоємці вчиняють неправомірні дії відносно заповідача. У цих випадках вони можуть бути позбавлені свого права на частку в майні. Одним із спірних питань у нотаріальній та судовій практиці вважається фактичне прийняття спадщини.

Закон

Порядок спадкоємства встановлений в ЦК. Фактичне прийняття спадщини, яке належить за заповітом або законом, як вище було сказано, може здійснюватися протягом півроку з дати смерті власника. Для цього необхідно відвідати нотаріуса. Йому слід передати заяву про фактичне прийняття спадщини та пакет документів, якими підтверджується спадкоємство. Нотаріальну контору зазвичай відвідують особисто. Однак закон допускає фактичне прийняття спадщини через представника. У цьому випадку у довіреності повинен міститися відповідний пункт, який вказує на повноваження особи на вчинення даних дій.

Визнання спадкоємства

У відповідності з законом фактичне прийняття спадщини передбачає певні дії. Їх перелік не вважається вичерпним. У зв’язку з цим у ряді випадків підсумок справи буде залежати від винахідливості юриста. Фактичне прийняття спадщини на практиці вважається сложнодоказуемым фактом. Особливо часто виникають труднощі, якщо доведення здійснюється в ході вирішення спору між спадкоємцями.

Перелік дій

За ст. 1153 ЦК вважається, що спадщину прийнято (поки інше не доведено), якщо спадкоємець не вчинив дії, які вказують на цей факт. До них відносять:

  • Вступ у користування або управління перехідним майном.
  • Вжиття заходів для збереження власності, захисту її від домагань небудь зазіхань третіх осіб. Цими заходами можуть бути:
    • установка нового замку в двері або обладнання житлового приміщення охоронною сигналізацією;
    • перенесення деяких речей власника до себе для забезпечення їх схоронності;
    • звернення до посадовій особі (нотаріусу в тому числі) про вжиття заходів щодо захисту майна;
    • пред’явлення позовної вимоги щодо осіб, які незаконно заволоділи власністю померлого, і так далі.

    3. Здійснення за свій рахунок витрат, що стосуються змісту переходить майна.

    4. Погашення боргів померлого або отримання від третіх осіб причитавшихся йому грошових коштів.

    Нюанси

    В п. 2 ст. 1153 зафіксована презумпція прийняття спадкоємцем спадщини у випадку, якщо він скоїв які-небудь дії, що вказують на фактичне прийняття ним спадщини. Як вище було сказано, список цих заходів не вважається вичерпним. Це обумовлено наявністю застереження “зокрема”. У зв’язку з цим багато судді дотримуються думки, що в якості одного з дій, що свідчать про прийняття спадщини, виступає організація похорону.

    Необхідні папери

    Прийняття спадщини повинно підтверджуватися відповідними документами:

  • Довідки ЖЕУ або територіальних органів самоврядування, ОВС про спільне проживання спадкоємця зі спадкодавцем на дату смерті останнього або в його житловому приміщенні.
  • Квитанції про сплату комунальних, податкових, страхових зборів, внесків у кооперативи та інших відрахуваннях щодо переходить майна або інші папери від відповідних органів, в яких містяться вказівки на отримання останніми грошових коштів.
  • Довідки з органів місцевої адміністрації, управління дачних, житлових, гаражних товариств про використання спадкоємцем майна. Наприклад, це можуть бути документи про ремонт дачі, обробці землі, користуванні гаражем і так далі.
  • Копія позову спадкоємця до осіб, необгрунтовано завладевшим майном померлого, з відміткою суду про порушення провадження, а також визначення інстанції про призупинення видачі свідоцтва про право на спадщину.
  • Договори з юридичними особами про здійснення поліпшення майна, здачу його в оренду, обладнанні охоронною сигналізацією.
  • Квитанції про погашення кредиту, який був отриманий спадкодавцем, або іншого позики, виданої банком або іншою організацією.
  • Інші документи, які вказують на вчинення спадкоємцем дій, спрямованих на отримання майна померлого.

    • Зазначені папери повинні свідчити про те, що заходи були проведені спадкоємцем протягом строку, який встановлено для прийняття.

    Особливості оформлення підтверджуючих документів

    Довідки та інші папери від держорганів або інстанцій місцевого самоврядування, а також інших організацій незалежно від їх форми власності повинні складатися згідно з правилами загального діловодства. Відомості повинні надаватися на відповідному бланку або мати печатку, штамп, вихідний номер та дату написання. Документи завіряються підписами посадових осіб з розшифровкою.

    Фактичне прийняття спадщини: позовну заяву

    Загальний обсяг майна померлого має бути поділений порівну між усіма спадкоємцями. Якщо в осіб, які претендують на частину власності згідно з заповітом, є підстави вимагати зменшення обов’язкової частки або відмовити в її присудження, вони можуть звернутися з цією вимогою до суду.

    У разі якщо будь-хто із спадкоємців за довільною причини пропустив час, встановлений для одержання прав на майно, нотаріус не може самостійно видати йому відповідний документ на перехід власності до нього. У цьому випадку подається заява (позовну) про фактичне прийняття спадщини суд. В якості істотних доказів поважності причин невчинення необхідних дій у встановлений законом період можуть виступати різні свідчення і документи. Вони можуть вказувати на те, що наступник не отримав відомостей про смерть чи не зміг прибути вчасно з інших причин. Позов про фактичне прийняття спадщини має супроводжуватися документованими доказами: довідками про спорідненість позивача з померлим, свідоцтвом про право власності на майно, яке належить наступникові, та іншими паперами.

    Складання позову

    Вимога оформляється у відповідності з загальними правилами звернення до суду. У заяві повинно бути зазначено найменування інстанції, в яку воно подається, реквізити, Ф. І. О. та адресу проживання позивача. Якщо звернення пов’язано з претензіями до третьої особи з приводу вчинення ним неправомірних дій щодо переданого майна, то в документі повинні бути реквізити відповідача (також зазначаються Ф. В. О., місце проживання). У змісті вказуються обставини справи. Рекомендується перераховувати факти у хронологічній послідовності.

    Почати найдоцільніше з характеристики відносин, в яких складалися спадкоємець і спадкодавець до своєї смерті, вказати ступінь споріднення, дату смерті, склад майна. Далі слід привести докази та аргументи. Якщо спір йде про неправомірність дій третьої особи, то повинні бути підтвердження цього факту. Бажано мати свідків, які змогли б безпосередньо в суді, щоб дати свідчення. Якщо розглядається справа про фактичне прийняття, вказуються обставини, та наводяться докази вчинення спадкоємцем дій, перелічених у законі, що вказують на цей факт. Подавати вимога випливає за місцем проживання відповідача або власника. В процесі судочинства нотаріусом призупиняється видача свідоцтв про право на спадщину до закінчення розгляду справи.