Електронний носій інформації – це що таке?

В російській мові так багато понять, що часом важко розрізнити два дуже схожих, але все ж різних визначення. Але є такі терміни, які не несуть в собі додаткових смислів, а мають чітке та зрозуміле тлумачення. Наприклад, поняття «електронний носій інформації». Це визначення матеріального носія, який реєструє, зберігає і відтворює дані, які обробляються завдяки обчислювальної техніки.

З чого все почалося?

Більш загальним значенням цього терміна є «носій інформації» або «інформаційний носій». Воно визначає матеріальний об’єкт або середовище, яке використовується людиною. При цьому такий предмет довго зберігає дані, не використовуючи додаткове обладнання.

Якщо для зберігання інформації на електронних носіях потрібен джерело енергії, то простий носій даних може виявитися каменем, деревом, папером, металом і іншими матеріалами.

Носієм інформації може бути будь-який об’єкт, який показує дані, нанесені на нього. Вважається, що інформаційні носії потрібні для запису, зберігання, зчитування, передачі матеріалів.

Особливості

Неважко здогадатися, що електронний носій інформації – це різновид інформаційного носія. Він також має свою класифікацію, яка, хоча і не офіційно встановлена, але використовується багатьма фахівцями.

Наприклад, електронні носії можуть мати одноразову чи багаторазову запис. Тут маються на увазі пристрої:

• оптичні;
• напівпровідникові;
• магнітні.

Кожний з цих механізмів має кілька видів обладнання.

Електронний носій інформації – це, насамперед, ряд переваг перед паперовими варіантами. По-перше, завдяки технологіям обсяг архівованих даних може бути практично необмеженим. По-друге, сам збір та подання актуальної інформації ергономічні і швидкі. По-третє, цифрові дані представлені в зручному вигляді.

Але електронний носій має і свої недоліки. Наприклад, сюди можна віднести ненадійність обладнання, в деяких випадках габарити пристрою, залежність від електроенергії, а також вимоги до постійного наявності апарату, який би міг читати файли з такого цифрового накопичувача.

Тип: оптичні диски

Електронний носій інформації – це пристрій, який може бути оптичним, напівпровідниковим, магнітним. Це єдина класифікація такого обладнання.

У свою чергу, оптичні пристрої також поділяються на види. Сюди відносять лазерний диск, компакт-диск, міні-диски, Blu-ray, HD-DVD і так далі. Оптичний диск названий так завдяки технології зчитування інформації. Читання з диска відбувається за допомогою оптичного випромінювання.

Ідея цього електронного носія зародилася давно. Вчені, які розробляли технологію, були удостоєні Нобелівської премії. Спосіб відтворювати інформацію з оптичного диска з’явився ще в 1958 році.

Зараз оптичний електронний носій має 4 покоління. У першому поколінні були: лазерний диск, компакт-диск і міні-диск. У другому поколінні популярними стали DVD і CD-ROM. У третьому поколінні виділилися Blu-ray і HD-DVD. В четвертому поколінні активно розвиваються Holographic Versatile Disc і SuperRens Disc.

Напівпровідникові носії

Наступний вид електронного носія інформації – це напівпровідниковий. Сюди відносять флеш-накопичувачі SSD-диски.

Флеш-пам’ять – це самий популярний електронний носій, який має напівпровідникову технологію і програмовану пам’ять. Він затребуваний завдяки своїм невеликим розмірам, невисокою ціною, механічної міцності, прийнятного об’єму, швидкості роботи і низькому споживанню енергії.

Недоліками такого варіанту є обмежений строк використання та залежність від електростатичного розряду. Вперше про флеш-накопичувачі заговорили в 1984 році.

SSD-диск – це напівпровідниковий електронний носій, який також називають твердотілим накопичувачем. Він прийшов на зміну жорсткому диску, хоча на даний момент повністю не замінив його, а лише став доповненням до домашнім системам. На відміну від жорсткого диска, твердотільний накопичувач заснований на мікросхемах пам’яті.

Головними перевагами такого носія є його компактні розміри, висока швидкість, зносостійкість. Але разом з цим у нього велика вартість.

Магнітні диски

І останнім видом електронного носія вважаються магнітні пристрої. До них відносять магнітні стрічки, дискети, жорсткі диски. Оскільки перше та друге обладнання зараз не використовується, мова піде про ЗАЛІЗНИЧНИЙ.

Жорсткий диск – це пристрій, який має довільний доступ і засноване на технології магнітного запису. На даний момент це основний накопичувач більшості сучасних комп’ютерних систем.

Його головною відмінністю від попереднього виду, дискети, є те, що запис здійснюється на алюмінієві чи скляні пластини, які покривають шаром феромагнітного матеріалу.

Інші варіанти

Незважаючи на те що, говорячи про електронних носіях, ми часто згадуємо пристрої, що підключаються до комп’ютера, це не означає, що дане поняття застосовується тільки в комп’ютерній технології.

Поширення електронного носія пов’язано із зручністю його використання, високою швидкістю запису і читання. Тому це обладнання витісняє паперові носії.

Документи

Що таке паспорт з електронним носієм інформації? Спочатку це питання може загнати людину в глухий кут. Але якщо гарненько поміркувати, то згадується таке поняття, як «біометричний паспорт».

Це державний документ, який засвідчує особу і громадянство мандрівника в момент його переїзду за кордон держави та перебування в іншій країні. По суті, перед нами той же паспорт, але з деякими нюансами.

Різниця між біометричним документом і традиційним паспортом в тому, що перший є носієм спеціально вмонтованою мікросхеми, яка зберігає фотокартку власника і його особисті дані.

Завдяки невеликій мікросхемі можна отримати прізвище, ім’я та по батькові власника документу, його дату народження, номер закордонного паспорта, час видачі і кінець періоду дії. За зразком, в мікросхемі повинні перебувати біометричні дані людини. Сюди відносять малюнок райдужної оболонки ока або відбиток пальця.

Введення документа: переваги та недоліки

Паспорт, що містить електронний носій інформації, був введений в 2002 році. На його поширення вплинув теракт 11 вересня 2001 року в США. Тоді багато держав світу підписали Нову Орлеанское угода, яку пропонував використовувати біометрію особи в якості базової технології ідентифікації.

Незважаючи на те, що біометричний паспорт давно введений багатьма державами, деякі громадяни негативно до нього ставляться. Але у цього документа є як переваги, так і недоліки.

До переваг можна віднести те, що проходження прикордонного пункту тепер не займає багато часу. Якщо в таких місцях є спеціальне обладнання, яке може зчитувати мікрочіп, то проходження кордону стає безпечним і швидким.

Але біометричний паспорт подобається далеко не всім громадянам. Багато хто вважає, що введення подібного документа є проявом тотального контролю, за яким стоїть уряд США.

Кримінальну справу

Розвиток електронних носіїв інформації торкнулося багатьох сфер. Сюди ж можна віднести і кримінальну справу. У 2012 році в Кримінально-процесуальний кодекс РФ ввели термін електронного носія інформації. Таким чином, подібні пристрої могли стати речовими доказами.

Електронні носії інформації стали важливою деталлю при розслідуванні кримінальної справи, при дотриманні деяких умов. Наприклад, дані з носія повинні мати пряме відношення до розслідування. Крім того, передачу їх має здійснювати достовірне джерело, який можна було б перевірити. Дані повинні мати особливий вид, приміром, представлені відеозаписом, фотографіями, скріншотами і так далі. При вилученні цифрової інформації потрібно дотримуватися встановлені закони.

В ході розслідування кримінальної справи необхідно вести облік електронних носіїв інформації. У цьому випадку заводиться журнал, в якому прописуються всі пристрої. Кожному присвоюється ідентифікаційний номер.

Важливість електронних носіїв у розслідуванні кримінальної справи є спірним питанням донині. Законодавчо подібні пристрої не віднесені до якого-небудь джерела доказів. Звідси можуть виникати розбіжності.

Висновки

Електронні носії інформації для сучасної людини – справжня знахідка. З розвитком технологій обсяги архівів, що зберігають дані, стають все більше. З кожним роком з’являються нові можливості передачі і читання інформації.