Джерела кримінального процесу: поняття і види. Принципи кримінального судочинства

А тільки закони?

Якщо розглядати всі відомі зараз галузі права, можна зробити висновки, що крім законів також джерелами права називають різноманітні нормативні документи, прийняті розпорядчими, адміністративними, виконавчими органами, відомствами – словом, всіма тими інстанціями, які на це за законом мають дозвіл. Але за КПК саме закон – це те, що понад усе. Які б не приймалися правові акти інстанціями рівнем нижче, ніж верховний законодавчий орган, вони завжди будуть враховуватися як другорядні після КПК.

Існують такі нормативні акти, які класифікуються як підзаконні. Вписувати в них кримінально-процесуальні норми неприпустимо за законом. Отже, класифікувати таку документацію в якості джерела права неможливо. Між іншим, навіть видаються президентом країни укази і накази не володіють достатньою юрисдикцією, щоб змінювати КПК.

Найскладніша ситуація, мабуть, йде з рішеннями Конституційного суду. Такий орган має право приймати ухвали, постанови. В документації можуть триматися питання, пов’язані з перевіркою конституційності. Можна класифікувати ці документи як джерела права? Це питання і донині викликає досить активні дебати. Суд має право перевірити дотримання Конституції, коли до нього надходить претензія від громадянина, впевненого в обмеженні своїх свобод у кримінальній справі. Суд опиняється у складній ситуації: нерідко конфлікти виникають із-за прогалин у чинних законах. Намагаючись вирішити протиріччя, Конституційний суд формулює такі документи, які стають джерелами правових норм для самих різних галузей.