Довічне увязнення. Засуджені до довічного увязнення

“Чорний дельфін”, “Острів Вогненна”, “Білий лебідь”, “Полярна сова”… За дивною іронією долі, суворі в’язниці довічного ув’язнення в Росії носять найкрасивіші і навіть поетичні назви. Тут містяться засуджені до смерті і ті, чий вирок не встигли привести у виконання з-за заборони на смертну кару, і засуджені на строк довічного ув’язнення. Їм не прийнято подавати руки, вони не беруть участі в перепису населення, вирок викреслив їх зі списків живих, але вони живуть.

Вища кара в світі

У багатьох країнах світу вищою мірою покарання є довічне ув’язнення. Тим не менш, близько 70 держав вирішують за засудженого – жити йому чи не жити. Хоча зі стратою не згодні багато міжнародні організації, вона все ж залишається широко поширеним видом покарання.

Високі показники страти традиційно припадають на кілька країн. У Китаї щорічно позбавляють життя близько 1800-8000 людина. На другій позиції Іран, близько 150 злочинців. На третьому місці Саудівська Аравія – від 80 до 100 страчених. І останні в такому списку США, там до вищої міри засуджують в середньому 60 чоловік в рік. Всього ж у світі числиться 20 тисяч в’язнів, які очікують виконання смертної кари.

Вища міра покарання в Росії

У Російській Федерації смертна кара була скасована, а точніше замінена довічним ув’язненням.

Востаннє смертна кара в Росії проводилася в 1996 році, тоді був виконаний вирок над серійним маніяком. Засуджених до вищої міри покарання у 1990-х роках стали переводити до колонії довічного ув’язнення і забезпечувати їм відповідні умови. До скасування страти злочинці-смертники містилися у відділеннях деяких в’язниць – Новочеркаської, Бутирці, Хрестах.

Хто вони, довічно ув’язнені Росії?

У всіх колоніях Росії, призначених для засуджених до довічного ув’язнення, відбувають покарання не тільки категорії громадян, яким була відведена дана міра. Велика частина цих людей заслуговує розстрілу, але за відсутністю смертної кари в нашій країні довелося замінити її на довічне ув’язнення.

• Більшістю довічно ув’язнених скоєно більше одного вбивства. За статистикою, жертвами вбивць стає близько 30% неповнолітніх.
• Обвинувачені злочинці в 40% випадків є алкоголіками і наркоманами, з психічними розладами на грунті вживання алкоголю та наркотичних речовин.
• Середній вік засуджених до вищої міри покарання – близько 33 років, на момент засудження в основному не мали родин або перебували в розлученні.
• Рівень освіти зазвичай не найгірший, близько 60% злочинців мають середню спеціальну освіту, 10% з вищою освітою і лише інша маса має неповну середню або зовсім не має навіть 7 класів загальноосвітньої школи.
• Не зайняті ніякої трудовою діяльністю – 65%, мають нестабільний дохід – 18%, решта мали оплачувану роботу, або студенти.
• Серед загального числа засуджених довічно 10% – серійні вбивці.
• Супутні хвороби злочинців: хворі на туберкульоз 40%; шлунково-кишковими захворюваннями – 38%. Також серед карних поширені ВІЛ-інфекції, венеричні та інші, не менш “приємні” захворювання.

Ізоляція від суспільства

Як показує статистика, злочинні особистості представляють неоднозначну небезпеку для суспільства, а також і для інших категорій засуджених. Тому довічно ув’язнені громадяни утримуються в ізоляції від інших і окремо між собою в спеціально призначених колоніях. Після прибуття в тюрму їх розміщують по окремих камерах, розрахованих на одного, рідше двох. В останньому випадку сусід по камері підбирається за особистісним особливостям, цим займаються психологи, які працюють у кожному тюремній установі. У разі, коли злочинець особливо небезпечний і не йде на контакт з іншими ув’язненими, він до кінця своїх днів просиджує в одиночній камері, яка вимірюється кількома кроками.

Колонії, де відбувають довічне ув’язнення

У Росії зараз існує кілька закладів, де утримуються злочинці, засуджені до довічного ув’язнення. З цих колоній не було зафіксовано жодного втечі, в даний час в подібних місцях міститься кілька тисяч небезпечних злочинців. В’язниці довічного ув’язнення в Росії відомі в злочинних колах під назвами “Вологодський п’ятак”, “Полярна сова”, “Чорний дельфін”, “Білий лебідь” та інші. Це особливі місця, де доживає свої дні справжнє зло.

Навіть найзапекліші злочинці і рецидивісти молять бога, щоб ніколи не потрапити в таке місце. Суворий режим, так і контингент відповідний – вбивці, маніяки і терористи. В умовах повної ізоляції, тут рік за роком вважають години до кінця своїх днів ті, чиї долі написані кров’ю.

Харчування в колоніях

Роботою в колонії практично нікого не обтяжують, зате за умовами життя і харчування стежать суворо. Обід ув’язненого, як у піонерському таборі: перше, друге і компот. Куряче м’ясо, не менше 100 грамів – окремо, щоб засуджений зміг відразу оцінити: чи відповідає шматок нормі.

Не так давно одному укладеним одній з колоній здалося, що йому м’ясо в тарілку не доповідають, і він поскаржився, причому відразу прокурору. З тих пір кожен ув’язнений може і на вигляд оцінити, а якщо засумнівається, і на вагу. Багато із засуджених кажуть, що їм немає чого звільнятися, коли умови дозволяють безтурботно жити і в колонії. Мовляв, тут нагодують, напоять, а якщо б вийшов на волю – довелося б самому думати.

«Чорний дельфін»

На зоні під назвою « Чорний дельфін», знаходиться найбільша кількість людей, засуджених до довічного позбавлення волі. Близько 800 людожерів, серійних вбивць, педофілів… Майже у половини вирок – розстріл.

Андрій Волинець здійснив три вбивства з особливою жорстокістю. У 1996 році його засудили до виняткової міри покарання, а в 1999 році суд засудив до довічного ув’язнення. За проведені роки тут не проходить і дня, щоб у пам’яті спливали жертви його злочинів. Як пояснив начальник колонії, після введення мораторію на смертну кару всі ув’язнені сподіваються на звільнення, немає жодного, хто б не мріяв знову вийти на волю, повернутися в суспільство, яке від них відмовився.

Колонія «Чорний дельфін» – одна з найстаріших в’язниць Росії, веде свою історію з часів правління Катерини Другої. Ці місця пам’ятають ще повстання Омеляна Пугачова. За всю історію в’язниці в Соль-Илецке не було жодного замаху на втечу, що вже говорити про втечу, бунт або про будь-яке соціальне змові.

Умови укладання

Камери розраховані на одне або два місця, обладнані унітазами, раковинами для дотримання гігієни. У тому ж коридорі є банно-пральне приміщення з цілодобовою подачею гарячої води. Залізні двері і решітки обладнані новітніми електронними системами безпеки і механічними замками. На всій території ведеться цілодобове відеоспостереження. Пересування з камери в камеру або в прогулянковий дворик на даху відбувається в зігнутому вигляді, коли очі засудженого впираються в підлогу. Руки скуті у спини наручниками і підняті вгору.

За правилами, кожен вихід супроводжує група охоронців зі спеціально навченими собаками, що повною мірою забезпечує безпеку працівників в’язниці і не наштовхує самих ув’язнених на обставини, що сприяють втечі або вчинення нового злочину. Але навіть у таких коридорах трапляються пропащі негідники. Справжній людожер Володимир Миколаїв, коли в перший раз вбивав товариша по чарці, навіть не підозрював, що м’ясо піде на пельмені… Йому дали довічне ув’язнення.

Медичне обслуговування

Близько сімдесяти довічно ув’язнених перебувають на обліку у психіатра. В основному у них відзначається розлад поведінки, психопатії. Злочинці, при довічному утриманні, кілька разів на рік проходять профілактичний огляд, включаючи і лабораторні обстеження, аналізів. Щодня 7-8 укладених відвідують стоматологічний кабінет, в тому числі протезируются. При хірургічних ускладненнях викликаються лікарі з міської поліклініки, і в разі необхідності проводиться оперативне втручання. У «Чорному дельфіні» практично перемогли страшне захворювання – туберкульоз. Перш за все, за рахунок контрольованого прийому медикаментів, харчування та стерильної чистоти у всіх приміщеннях. За останній час різко скоротилася смертність ув’язнених. Тривалість життя – майже як на волі, якої прагнуть всі ув’язнені.

Дозвілля і робота

Проповідь священика – ще одна психологічна віддушина. Є на зоні і бібліотека, майже 10000 томів, особливим успіхом користується російська класика. Читають Достоєвського, Толстого, Єсеніна, Булгакова, але це у вільний час.

Умови праці та відпочинку тут досить жорсткі. Спати і відпочивати або навіть сидіти на ліжку можна тільки під час відведений для відпочинку. Крім віри, в стінах в’язниці ще одне спасіння – це робота. Однак навіть у таких місцях трапляються люди зі справами, як кажуть самі тюремники, вельми заплутаними. Від суми та від тюрми не зарікайся – ця істина була відома і колишньому начальнику УДО, підполковнику міліції, який вже десять років тягне лямку в найжорстокішій в’язниці, відбуваючи довічне ув’язнення в Росії.

Висновок

На харчування одного злочинця в місяць йде близько 2000 рублів, плюс лазневі приналежності, постільна білизна та одяг – разом 5000 рублів. Багато законослухняні мешканці віддалених сіл Росії про такі гроші навіть і не мріють, більшість із них безробітні. Працівники колоній в полеміці щодо скасування мораторію на смертну кару виступають проти. Хоч вони і впевнені, що 99% відбувають покарання отримали по заслугах, поки є зона – є робота.

Чи потрібна вища міра покарання в сучасній Росії? Одні вважають, що для тих, хто вчинив вбивства та тяжкі злочини, смертна кара потрібна. Вона є стримуючим фактором для кримінальних злочинців. Інші стверджують, що вбивати людину, навіть самого поганого – не можна. Чорне й біле, як дві сторони життя. З одного, довічне ув’язнення – благо. З іншого боку, багато хто вважає, що злочинці просто йдуть від покарання. Їх не позбавляють життя, дозволяючи існувати у відносно стерпних умовах.