Договірний режим майна подружжя. Шлюбний договір. Майнові права та обовязки подружжя

Шлюбним договором називають певної форми угода, укладена між особами, які вступають у шлюб або вже в ньому складаються. Він визначає обов’язки і права подружжя на майно у шлюбі і після розлучення. Укладення такого документа сприяє встановлення договірного режиму майна, здатного мати відмінності від законного режиму. Розглянемо, у чому суть законного і договірного режиму майна подружжя.

Сутність поняття

Сутність цього документа полягає в тому, що завдяки йому майбутні або вже відбулися подружжя може самостійно визначати свої шлюбні майнові відносини, а також дії у разі розлучення. Вони конкретизують правила і зобов’язуються їм підкорятися.

Основна мета, до якої прагнуть подружжя – це прагнення позбавити себе від матеріальних втрат при розірванні шлюбу та негативних моментів, що виникають під час розділу цінних речей. Навіщо потрібен договірної режим майна подружжя?

Його форма

Шлюбний договір укладається тільки в письмовій формі. Крім того, він повинен бути завірений у нотаріуса. Його можна укласти як до державної реєстрації відносин, так і в будь-який час протягом шлюбу. Від часу оформлення залежить його вступ в силу, поява відповідних прав і обов’язків. Якщо такий договір був завірений ще до реєстрації шлюбу, то діяти він буде вже безпосередньо після даної процедури, досконалої в органах Загсу.

При цьому в законодавстві немає відомостей про те, наскільки швидко після укладення шлюбної угоди потрібно зареєструвати стосунки. Наприклад, якщо подружжя, проживши кілька років у цивільному шлюбі, захочуть укласти договір, для набуття його чинності потрібно буде узаконити свої стосунки. Якщо ж документ був складений вже після реєстрації, він починає діяти з того моменту, коли буде посвідчений нотаріально. Що таке законний режим майна подружжя? Про це далі.

На що поширюється договір?

Вплив шлюбного договору поширюється як на вже наявне, так і на майбутнє майно подружжя. Моментом набуття чинності при останньому варіанті буде вказане в документі час. Якщо ж подружжя вирішать, що дія договору повинно охоплювати права і обов’язки, наявні до його підписання, то такий варіант цілком можливий. Це означає, що шлюбний контракт може впливати на майбутнє час і володіти зворотною силою.

На майно подружжя, нажите до укладення шлюбної угоди, поширюється режим спільно нажитої власності. Хоча варто сказати, що подружжя може передбачити зміну правового режиму в такому разі і прописати це в договорі. Тоді вже починає діяти договірної режим майна подружжя.

Особи, які мають намір вступити в шлюб, чи подружжя, побажали укласти шлюбний договір, звертаються до нотаріуса. Для цього потрібна наявність паспортів та свідоцтва про укладення шлюбу. Не дозволяється дію за дорученням, так як сторони повинні бути обов’язково, оскільки шлюбний договір є угодою виключно особистого характеру. Це означає, що його не можуть укласти ні законні представники, ні довірені особи. Скріплюється документ особистими підписами майбутніх або вже відбулися подружжя. Якщо внаслідок фізичної недуги, неграмотності або хвороби один з учасників не може сам укласти угоду, то договір на його прохання дозволяється підписати іншому громадянину. При цьому повинно бути оформлено нотаріальне засвідчення із зазначенням поважних причин, що пояснюють неможливість здійснення дії. Це допоможе у випадку поділу майна.

Шлюбний договір оформляється в трьох примірниках. Один з них нотаріус залишає у себе, а два інших видає кожному учаснику.

Законний режим

Реєстрація шлюбу передбачає законний режим майна подружжя, якщо шлюбний договір відсутній. При укладенні останнього можна від такого положення відійти і визначити роздільну, часткову чи сумісну власність. Це дозволяє зробити договірної режим майна подружжя шлюбний договір.

Спільна власність повною мірою регулюється сімейним законодавством, тому не потребує ще якихось умов. При частковій власності важливо прописати в договорі визначене майно, до якого потрібно застосувати відповідний режим, встановити ознаки, що визначають частині кожного чоловіка (рівні, що залежать від доходу тощо).

Роздільна власність показує, що майно, придбане в шлюбі ким-небудь з подружжя, стає його особистим володінням, яким він може розпоряджатися по-своєму. Подібний режим може поширюватися і на все майно (тоді спільної власності не буде взагалі), і на певні його види (тут буде відбуватися відповідне розмежування режимів).

Змішаний режим

Подружжя можуть також вибрати змішаний режим, що поєднує в собі компоненти спільності і роздільності.

Шлюбним договором визначаються всі нюанси наявності майна у подружжя як до шлюбу, так і нажитого в зареєстрований період, а також після розлучення. Якщо між чоловіком і дружиною виникає спір, то суд спирається не на закон, а на умови шлюбного угоди.

Також договір може вплинути і на характер майна, нажитого в шлюбі. Якщо подружжя бажають отримане кимось із них майно зробити спільним, то така вимога окремо прописується в угоді. Також можливе визначення майнового режиму для майбутніх випадків, які відбудуться вже після підписання договору.

Потрібно відзначити і ще один варіант, коли режим власності встановлюється окремо на період шлюбу, і на момент його розірвання. Це свого роду підстраховка для можливого надалі розділу майна, пов’язаного з розлученням. Така практика дуже поширена.

Права та обов’язки подружжя

Коли чоловік і жінка реєструють свої відносини, вони мають особисті права та обов’язки:

• право на вибір прізвища одного з них або збереження дошлюбної;
• свобода у виборі професії, виду діяльності, місця проживання;
• обопільне рішення сімейних питань;
• дача згоди на усиновлення іншим чоловіком дитини;
• право розірвати шлюб і т. д.

Право одного з подружжя передбачає існування обов’язки у другого (наприклад, якщо дружина вибирає яке-небудь заняття, чоловік зобов’язаний не перешкоджати її вирішення тощо).

Розглянемо детальніше поняття договірного режиму майна подружжя.

Права та обов’язки щодо майна

За законом розрізняють дошлюбне майно, яке належало одному з подружжя до реєстрації відносин, і власність, яка була придбана вже безпосередньо у шлюбі.

Майнові відносини містять у собі наступні відносини:

• власності;
• аліментні.

Недоліки договірного режиму майна подружжя теж існують.

Прийнято вважати, що придбане під час шлюбу майно належить обом подружжю, навіть якщо один з них працював і отримував зарплату, а інший займався будинком. Чоловік і дружина користуються і володіють ним разом, розпоряджаються за обопільною згодою. Проте вони мають право визначити інший режим цього майна з допомогою укладання шлюбного контракту, який передбачає зміну законного режиму спільно нажитої власності.

Подружжя можуть прояснити в ньому свої права і обов’язки, визначити спосіб покриття витрат сім’ї. Однак шлюбний контракт не повинен якимось чином обмежувати право – і дієздатність чоловіка і дружини, порушувати їх рівноправність у шлюбі та включати умови, що суперечать основам законодавства у сімейній сфері. В чому полягають особливості договірного режиму майна подружжя?

Коли перестає діяти договір?

Договір перестає діяти після того, як шлюб припинено, подружжя також у праві змінювати його положення або взагалі розірвати на першу вимогу. Як і будь-який цивільно-правову форму, його можна визнати недійсним, якщо для цього є підстави, викладені в Цивільному кодексі.

Особисте майно

Подружжя можуть мати не тільки загальну власність, але й особисте майно, яке складається з:

• належить чоловікові майна до реєстрації шлюбу;
• отриманого у спадщину чи дарунок майна в період шлюбу;
• речей особистого користування (взуття, одяг тощо), крім предмети розкоші і коштовності.

Таке майно не входить у спільну власність, чоловік може їм розпоряджатися самостійно. Але варто врахувати, що при творі іншим чоловіком вкладів в особисте майно першого, суд може визнати таку власність загальною (наприклад, при оплаті чоловіком капітального ремонту у будинку, який належав до вступу в шлюб дружині; у цьому разі будинок стає спільною власністю).

Розпорядження майном

Розпорядження майном, вважається спільною власністю, здійснюється за схваленню подружжя, тобто угода, яку здійснює один з них, апріорі повинна отримувати згоду іншого. Якщо ж характер її недобросовісний, суд може визнати її недійсною. Це якщо говорити коротко про договірний режим майна подружжя.

Зрозуміло, що не все домашнє майно буде входити у загальну власність або належати особисто комусь із них. Будь-яка придбана згідно з основами Цивільного кодексу річ може належати іншим членам сім’ї. Саме тому навіть дитина здатна володіти не тільки подарованими батьками іграшками, але і автомобілем, що дістався за заповітом від бабусі. Питання тільки в тому, що користуватися ним він не зможе до досягнення певного віку.

Сімейні відносини мають на увазі обопільну обов’язок чоловіка і дружини надавати один одному підтримку. Якщо ж такої відмовлено, і угода про виплату аліментів між подружжям не досягнуто, можна звернутися до суду для того, щоб врегулювати майнові права і обов’язки подружжя у шлюбі.

Кому покладені аліменти?

Можна стягнути аліменти з чоловіка, що має потрібні кошти для наступних осіб:

• непрацездатного чоловіка;
• дружини під час вагітності та протягом трьох років після появи дитини;
• чоловіка, який доглядає за загальним дитиною, яка є інвалідом I групи з дитинства.

У деяких випадках, обґрунтованих законом, один з подружжя претендує на отримання аліментів від іншого вже після припинення шлюбу (наприклад, під час вагітності колишньої дружини і три роки після появи дитини).

Аліменти виплачуються конкретною сумою грошових коштів, які повинні перераховуватися колишньому чоловікові щомісяця.

Ми розглянули договірної режим майна подружжя.