Діяльність міжнародного суду. Міжнародний суд ООН і його рішення

Міжнародний суд ООН, відповідно до п. 1 ст. 7 Статуту організації, виступає в якості одного з основних органів, уповноважених на розгляд світових суперечок. Дана інстанція функціонує на постійній основі.

Міжнародне право: Міжнародний суд ООН

В п. 1 ст. 33 зазначеного документа наводиться перелік засобів врегулювання конфліктів між державами. Одним із них виступає розгляд у суді. Розглянутий інститут був заснований у 1945 році. Статут суду, спільно з гол. 14 Статуту ООН, були розроблені на конференції в Сан-Франциско і Думбартон-Оксе. Вони проводилися в 1945 і 1944 роках, відповідно. Всі члени ООН виступають і як учасники Статуту Суду. Держави, що не входять в організацію, можуть стати ними на умовах, встановлених Ген. Асамблеєю за рекомендацією СБ. Рада Безпеки встановлює порядок, згідно з яким розглядається кожна окрема справу в Міжнародному суді.

Склад

У Міжнародний суд ООН входить 15 осіб. Вони формують незалежну колегію. Члени інстанції вибираються незалежно від громадянства. Вони повинні володіти високими моральними якостями, відповідати вимогам, які пред’являються в їх державах до кандидатів на вищі судові посади. Члени органу можуть бути також юристами з визнаним світовим авторитетом. Кандидати в Міжнародний суд у кожній країні висуваються “національними групами”. У них входять члени Постійної палати третейського інстанції.

У випадку якщо яка-небудь держава не бере участь у ній, то формується спеціальна національна група. Остаточний склад затверджується СБ і Генеральною асамблеєю з числа кандидатів, внесених до переліку за поданням зазначених груп. Міжнародний суд обирає голову і віце-голови. Тривалість їх повноважень – три роки. Вони можуть бути переобрані на наступний термін. Голосування здійснюється таємно за принципом абсолютної більшості. У разі якщо Голова виступає в якості однієї з сторони у спорі, який розглядає Міжнародний суд, він повинен поступитися своє місце. Аналогічне правило діє і відносно віце-голови.

Секретар

Він також обирається абсолютною більшістю. Термін повноважень – 7 років. Секретар також може переобиратися. Аналогічний порядок діє і для його заступника. Робота секретаря здійснюється в наступних напрямках:

Ad hoc

Діяльність Міжнародного суду щодо деяких спорів може здійснюватися не тільки обраними 15 членами. При розгляді певних конфліктів можуть брати участь і так звані особи ad hoc. Вони є суддями, що обираються за ст. 31 Статуту за вибором країни-сторони в суперечці, якщо вона не представлена на слуханнях. Якщо у складі колегії присутня особа, яка є громадянином одного з учасників конфлікту, інший може вибрати для присутності на засіданні особу за власним вибором. Такі судді не виступають як постійні члени. Вони залучаються тільки до розгляду конкретних спорів. Разом з цим, в процесі розгляду матеріалів вони володіють рівними правами з іншими обраними членами колегії. Міжнародний суд також може запросити для участі в засіданні асесорів. На відміну від осіб ad hoc, вони не мають право голосу і обираються самою колегією, а не сторонами.

Процедура

Інстанція розташований у Гаазі. Однак її місцезнаходження не створює перешкод для виконання своїх завдань в будь-якому іншому місці. За п. 1 ст. 23 Статуту, орган діє постійно, крім вакацій (канікул), тривалість і терміни яких встановлює сам Суд. Члени колегії повинні знаходитися в розпорядженні інстанції в будь-який час, крім періодів перебування у відпустці, на лікарняному або відсутності з інших серйозних причин. Засідання проводяться в повному складі колегії, за винятком випадків, прямо встановлених Статутом. Для формування присутності достатньо кворуму в 9 суддів. За п. 1 ст. 30 Статуту, колегія становить регламент. У ньому визначається порядок реалізації інстанцією своїх функцій, встановлюються правила судочинства. Засідання ведуться англійською або французькою мовами. При цьому кожній стороні спору дозволяється використовувати й іншою мовою, переводячи документи на одну з офіційних.

Стадії

Розгляд проходить, як правило, два етапи: письмовий та усний. Перша стадія може тривати до декількох місяців. Це обумовлюється тим, що від кожної сторони необхідно надання письмових пояснень-меморандумів. Зазвичай для початку справи у Суд передається угода двох країн, так званого компромісу про розгляд. Держава може взяти на себе зобов’язання підкорятися компетенції колегії. У цьому випадку подається односторонній позов у Міжнародний суд від іншої сторони. Усний розгляд спору починається, коли всі матеріали вивчені, і проведена підготовка до слухання. Цей етап триває зазвичай декілька днів. В деяких випадках він може тривати 2-3 тижні. Виступ сторін здійснюється через їх представників. Учасники розгляду можуть використати допомогу адвокатів і повірених. Після проведення усного розгляду, починається закриту нараду.

Рішення Міжнародного суду ООН

Після завершення усній стадії розгляду колегія видаляється на закриту нараду. Рішення Міжнародного суду приймаються простою більшістю. Якщо в ході винесення акта утворилося рівну кількість голосів, то буде визначальним думку Голови. За ст. 57 Статуту, кожен член колегії не може уявити свою особливу думку, якщо він не згоден з частиною постанови Міжнародного суду або з ним в цілому. В п. 2 ст. 74 встановлені обмеження для уповноважених осіб. зокрема, судді вправі або тільки заявити про свою незгоду, або представити свою думку, заперечуючи проти мотивів або рішення в цілому. В останньому випадку думка іменується особливим, в першому – індивідуальним. Згідно практиці Постійної палати, вони повинні бути подані до другого читання проекту постанови. Це необхідно для того, щоб думки і сам проект були спрямовані одночасно для публікації. Визнання юрисдикції Міжнародного суду не є обов’язком держав. Однак, якщо вона була сприйнята на офіційному рівні, то акти, винесені колегією, є обов’язковими для виконання на території таких країн.

Оскарження та реалізація

Рішення Суду є остаточним – оскаржити його не можна. Сторони мають право тільки звернутися в інстанцію для тлумачення акта або перегляду за нововиявленими обставинами, якщо останні не були відомі при розгляді спору. П. 2 ст. 94 передбачено спосіб забезпечення виконання рішення. Якщо хто-небудь з учасників не виконує покладені згідно із ухваленим актом зобов’язання, інша сторона може звернутися в СБ. Рада Безпеки, при необхідності, має право направити рекомендацію або вжити примусові заходи.

Компетенція колегії

Юрисдикція Міжнародних судів визначається гол. 2 і гол. 4 Статуту. Компетенція поширюється тільки на міждержавні спори. Суд не вправі розглядати конфлікти, що виникли між приватною особою і країною або двома громадянами. Разом з цим розгляд може здійснюватися тільки за згодою всіх сторін. З цього випливає, що юрисдикція Суду для держав є факультативною, а не обов’язковою. Відповідне положення про компетенції було закріплено на конференції в Сан-Франциско. Факультативність юрисдикції виражається в тому, що за п. 1 ст. 36 Статуту, до відання колегії можуть ставитися спори, які передані їй сторонами.

Обов’язкова компетенція

Країни, що беруть участь в Статуті, можуть визнати її по конкретних справах. У документі передбачено кілька варіантів прийняття обов’язковості компетенції. Наприклад, держава має право виступити з заявою або стати учасником двосторонньої угоди, в умовах якого присутні відповідні положення щодо юрисдикції Міжнародного суду. До останніх, зокрема, належать договори про мир, співробітництво, спільне використання природних ресурсів, розмежування морського простору тощо

Практика застережень

Вона застосовується досить широко і в ряді випадків значно звужує межі поширення обов’язкової юрисдикції Суду. В юридичних виданнях виділяють, як правило, 4 типи застережень. По своїй суті вони виступають в якості норм міжнародного права. До них відносять застереження:

Додаткова класифікація

Інші застереження можна підрозділити на 5 видів. Найбільш популярними вважаються такі, які відносять визнання обов’язковості юрисдикції Суду до спорів, при вирішенні яких учасники погодяться або погодилися використовувати інші способи мирного врегулювання. Такі застереження включаються в текст більшості країн. Слід сказати, що положення про використання інших методів врегулювання спорів має велике значення. Воно обмежує область поширення обов’язкової компетенції тільки такими питаннями, щодо яких немає домовленості про застосування інших мирних засобів. Це положення вводить межі субсидіарності, додатковості юрисдикції Суду.

Досить важлива група конфліктних відносин з компетенції колегії виключається застереженнями, що відносяться до подій, пов’язаних з військовою окупацією, війною, бойовими діями, іншими озброєними актами. Певною мірою опосередкованої міжнародною угодою вважається положення, включене в заяву країн-членів Британської співдружності про непокору спорів, які між ними виникають, юрисдикції Суду. Деякі застереження обмежують компетенцію колегії по конкретних спорів чи конфліктів з певними державами. Так, наприклад, Гватемала у своїй заяві вказала, що її розгляд з Великобританією про Белізі непідсудна інстанції і може розглядатися в Міжнародному суді виключно на засадах справедливості.

Висновок

Крім заяв держав, юрисдикція Суду передбачена в різних конвенціях. Цими документами регламентуються деякі особливі сфери міждержавних відносин. У таких конвенціях зазвичай досить жорстко фіксуються правила та умови, за яких країни можуть передати справи на розгляд у Міжнародний суд. Все це говорить про те, що незважаючи на порівняно низьку ступінь визнання обов’язкової компетенції колегії, вона все ж наділяється у деяких випадках досить широкими повноваженнями.

В якості одного з загальноприйнятих положень виступає вимога до позивача про обґрунтуванні юрисдикції Суду в розгляді даного конфлікту по суті. Крім того, саме на заявника покладається обов’язок щодо доказування самого факту існування спору і його юридичної природи. У разі порушення цієї вимоги пред’являється претензія стає безпредметною. Відповідно, юрисдикція Суду застосовуватися не може. Крім прямих функцій, колегія виконує консультативні. Суд дає роз’яснення з будь-яких правових питань за запитами будь-якої організації або установи, які уповноважені направляти їх.