Чим підкріплений рубль в Росії – особливості та цікаві факти

У світлі останніх подій у світі багатьох росіян хвилює питання забезпеченості національної валюти, так як від цього залежить рівень цін на основні товари і послуги. Гарячі суперечки економістів і політиків у засобах масової інформації не додають оптимізму. Про те, чим підкріплений російський рубль, і треба, щоб він був підкріплений золотом чи ні, ходить безліч міфів. Розібратися в тому, чому рубль дорожчає або дешевшає відносно інших валют і чому долар досі «на коні», можна лише після ретельного дослідження.

Коли і як з’явився рубль?

Російський рубель з’явився в якості платіжного засобу давно. Ще в 13 столітті. Але тоді це була швидше міра ваги, ніж монета. Вся справа в тому, що в якості національної валюти Давньої Русі використовували гривні, представляли собою зливки срібла. Потрібну кількість срібла відрубували, і так з’явився рубль.

Форму монет він придбав під час правління Петра Великого, коли був завезений новий досконаліший штампувальний апарат. Монети друкувало Казначейство. На одній стороні вказувався номінал, з іншого – профіль імператора. Монети були срібними.

Перші паперові рублі

Асигнації, тобто російський паперовий рубль під забезпечення золота і срібла, з’явилися в країні в часи Катерини 2. Але паперові гроші не викликали довіри. Тодішні правителі мало розуміли, ніж підкріплювати рубль ще, враховуючи, що золота і срібла не вистачало. Нерідко складалася така ситуація, коли заробітна плата платили асигнаціями, а податі вимагали платити сріблом. Це призводило до селянських заворушень і бунтів.

Поряд з паперовими і срібними рублями випускали золоті рублі, які використовувалися як всередині країни, так і за її межами. Керівництво Російської Імперії було змушене використовувати їх при проведенні міжнародних розрахунків. Справа в тому, що після 1860 року срібло сильно впало в ціні. В Америці знайшли нові срібні рудники, і його стало так багато, що за нього практично нічого не давали. І те, чим підкріплений рубль, тобто срібло, знецінилося.

Радянський час

Рубль в радянський час мав забезпечення золотом та не тільки їм. Те, чим підкріплений рубль, вказувалося всіх радянських купюрах. А вказувалося на банкноті те, що вона забезпечена корисними копалинами, промисловими підприємствами та іншими активами держави. Хоча операції з іноземною валютою всередині країни були дуже обмеженими, право на отримання, зберігання та обмін мали тільки громадяни, які виїжджали або працювали за кордон, рубль був твердо забезпеченої валютою.

Перші роки після зникнення СРСР з політичної карти світу

Після розвалу СРСР стабільна валюта перестала існувати. Російський рубль не підкріплений золотом або якими-небудь іншими активами. У країні йшла масова розпродаж народної власності, а нові гроші друкувалися практично безконтрольно. Панувала гіперінфляція, ставка рефінансування досягла рекордних 200%. Вимкнення друкарського верстата не зупинило процес руйнування економіки, і в 1998 році грянула дефолт. В якості заходи запобігання дефолту Уряд справило девальвацію і деномінацію, в результаті якої рублеві купюри і монети придбали сучасний вигляд.

Незважаючи на всі перипетії долі національної валюти, суперечки про те, чим підкріплений рубль і чому він досі не є світовою валютою, не вщухають. Особливо про це голосно кричать представники опозиції, постійно програють вибори. «З країни вивозять золото, а ввозять нічим не забезпечені зелені папірці», – кричать вони, закликаючи до національної гордості.

Природно, що, не маючи доступу до процесу міжнародної торгівлі, обивателю важко зрозуміти, чим зараз підкріплений російський рубль, і чому, навіть якщо забезпечити його золотом, він все одно буде падати в ціні, а американський долар залишиться королем на міжнародному ринку.

Що таке гроші?

Гроші для учасників ринку (за винятком валютних спекулянтів) не є товаром просто тому, що самі вони нічого не варті. Вони є еквівалентом товару. Особливо це добре видно на прикладі безготівкових розрахунків, коли гроші існують не у вигляді папірців або монет, а в числовому, тобто абстрактному вигляді. Тому не так важливо, у якій валюті будуть здійснюватися розрахунки, головне, щоб на ці грошові знаки можна було придбати товари. Так що не має значення, чим підкріплений рубль в Росії, якщо країна сильно залежить від імпортних товарів, її валюта завжди буде просідати.

Гроші повинні бути впізнавані і користуватися довірою. Це означає, що їх приймають усі учасники ринку в якості платіжного засобу і видають замість них товари. Тому валюта тієї країни, яка більше всіх виробляє, і є світовою. Якщо 90% країн купують американські товари (навіть якщо ці товари, виготовлені не в США), то і долар буде в ціні.

Чому не потрібно золото?

Ні долар, ні російський рубль не підкріплені золотом, тому що золото – це всього лише метал, корисна копалина, нехай і дороге. Воно, як і будь-який актив, входить до забезпечення національної валюти, але не має вирішального значення. Так тоді чим підкріплений рубль і долар? Національна валюта не може в умовах сучасної економіки забезпечуватися тільки одним видом товару, та ще й обмеженого в обсязі. Вона забезпечується всіма виробленими і продаються за кордон і усередині країни товарами і послугами.

До речі, ще І. в. Сталін намагався купити на радянські золоті рублі посівне зерно – не прийняли, довелося штампувати монети із зображенням царя (іноземці вірили в швидкий розвал СРСР і повернення Росії до монархії). Це говорить про те, що золоті монети забезпечувалися не стільки собівартістю, скільки іншими активами держави. Представляли собою не стільки товар, скільки еквівалент товару.

Продавати російські товари за кордон треба тільки за рублі, тоді народ стане багатшим

Статус світової валюти не дає ніяких переваг тій країні, яка випускає таку валюту. Поки країна продає більше товарів на світовому ринку, її валюту будуть використовувати в якості зручного платіжного засобу більшість країн. Якщо американські товари користуються попитом, який сенс використовувати національну валюту як засіб платежу?

Проблема забезпеченості російського рубля полягає не в тому, що вітчизняні товари продаються за долари, а в тому, що країна мало виробляє і мало продає товарів не тільки на внутрішньому ринку, але й за кордон. Залежність від поставок імпорту, а не від долара – ось ахіллесова п’ята російської економіки та національної валюти. А те, підкріплений рубль золотом, в міжнародній торгівлі не так важливо. Навіть якщо (гіпотетично) весь російський експорт буде реалізовуватися за рублі, все одно доведеться обмінювати їх на долари або які-небудь інші валюти, щоб придбати імпортні товари.

Нічого, крім додаткових витрат на комісійні за валютними операціями, торгівля з використанням російських рублів не принесе. Більш того, доведеться доводити, що це дійсно забезпечена валюта, а не які-небудь «африканські фантики». Адже більшість гравців валютного ринку в світі навіть не знають про існування такої валюти, як російський рубль.

Чому після санкцій російський рубль просів?

У 2014 році російський рубль знизився майже в 2 рази. У цьому падінні звинувачували президента, уряд, а причиною оголосили приєднання Криму і покриття витрат на Олімпіаду в Сочі. Хоча ці події вплинули, але не так, як прийнято думати.

В результаті санкцій російським підприємствам відмовили в отриманні кредитів в іноземних банках. Наслідки звички жити в борг» швидко дали про себе знати. Компанії були змушені притримати іноземну валюту і менше купувати рублів.

Валютний ринок інертний, тобто, якщо відсутні купівля валюти або обсяги покупок впали – ціна падає. І російський рубль обвалився. Ситуацію вдалося виправити тільки «драконівськими» методами. Так як в казну надійшло менше коштів від валютної виручки, покрити дефіцит бюджету довелося за рахунок додаткового випуску грошових знаків.

Існуюча в Росії система прив’язки емісії рубля до експорту (а не до долара, як стверджують деякі) хоч і надає стабільність курсу, але є стримуючим фактором. Підкріплений рубль золотим запасом чи ні, при існуючій системі грошової емісії це не має значення. Хоча наявний в країні та за її межами золотовалютний фонд – це, може, і хороша подушка безпеки, але краще все-таки не доводити справу до чергової катастрофи, щоб її треба було використовувати.