Блокуючий пакет акцій: значення, власник. Контрольні та блокуючий пакет акцій – в чому різниця?

Віктор Кузьмін

1 minute

Інвестори, зацікавлені в управлінні компанією, прагнуть заволодіти пакетом акцій, величина якого дозволить їм блокувати рішення інших акціонерів. Скільки відсотків акцій у блокувальний пакет – це питання, яке хвилює багатьох інвесторів. У деяких випадках власники блокуючого пакету мають можливості не тільки блокувати, але і приймати стратегічні рішення стосовно розвитку компанії. Таке можливо при достатній відсоток привілейованих акцій, а також в інших випадках.

Пакет акцій

Пакетом акцій називається сукупність цінних паперів, які випущені АКЦІОНЕРНОГО товариства та перебувають в одних руках. Важливо враховувати загальну кількість випущених акцій АТ і їх співвідношення між усіма акціонерами. Для того щоб мати можливість вирішення будь-яких питань у раді директорів компанії, необхідний достатній відсоток володіння випущеними даними АТ акціями. Для проведення зборів акціонерів необхідно володіти не менш ніж 5% цінних паперів.

Крім звичайних акцій, компанії мають право випускати привілейовані, які відрізняються тим, що акціонер, який володіє ними, не має можливості управляти АТ через збори акціонерів. Однак при ліквідації компанії він також бере участь у голосуванні з різних ключових питань. Власники привілейованих акцій замість права голосування мають ряд інших переваг:

отримують дивіденди по своїх акціях незалежно від одержуваної компанією прибутку;
мають можливість отримання частини майна при ліквідації АКЦІОНЕРНОГО товариства в першу чергу. Тільки після них на майно будуть претендувати власники звичайних акцій.

По російському законодавству частка привілейованих акцій може становити не більше ніж 25% всього обсягу.

Розміри пакетів акцій: до 10%

При володінні 1% цінних паперів товариства фізична особа отримує доступ до реєстру акціонерів. Акціонер має право переглядати стан реєстру на щоденній острові для аналізу одержання прибутку та подальших дій з купівлі або продажу цінних паперів. Всі стратегічні інвестори починають придбання цінних паперів будь-якого АТ саме з 1%.

При досягненні частки в 2% у акціонера з’являється можливість висувати власного представника для участі в раді директорів. У акціонера також з’являється можливість управління компанією, так як з його голосом рада директорів буде змушений рахуватися.

Володіння 10% дає можливість акціонеру збирати позачергові збори акціонерів. Також власник цього пакету мають право вимагати проведення перевірок фінансової діяльності компанії, причому позапланових.

Розміри пакетів акцій: вище 20%

Для придбання пакета акцій з часткою понад 20% необхідно отримати дозвіл Федеральної антимонопольної служби. При отриманні пакету акцій з часткою понад 20% цінних паперів компанії перед акціонером відкриваються великі перспективи і свобода дій в управлінні компаній.

Блокуючий пакет

Акціонери часто задаються питанням: скільки акцій в блокувальний пакет? Це саме той пакет акцій, власник якого має право одноосібно заблокувати будь піднятий на обговорення питання і рішення. Для цього акціонеру необхідно консолідувати в своїх руках 25% цінних паперів + 1 акцію. Власник блокуючого пакету акцій здатний не тільки блокувати вагомі рішення в управлінні компанії, але і в цілому приймати управлінські рішення, якщо відсутній власник контрольного пакету акцій. Або ж якщо контрольний пакет консолідований не в одних руках. Більшість інвесторів ставлять перед собою завдання заволодіти саме блокуючим пакетом акцій, а не контрольним.

Контрольний пакет акцій

Акціонеру, що бажає отримати контрольний пакет акцій, необхідно консолідувати в своїх руках 50% цінних паперів + 1 акцію. Власник, в руках якого зосереджена контрольний блокуючий пакет акцій, здатний приймати рішення з питань дивідендних виплат. Його думка вагомо і в питаннях стратегічного напрямку розвитку компанії.

Яку частку акцій на практиці повинен містити контрольний пакет

В теорії, як згадувалося вище, акціонеру необхідно володіти 50% + 1 акцією для того, щоб консолідувати у своїх руках контрольний пакет акцій. Однак на практиці дане число набагато нижче, і варіюється в інтервалі 20-25% цінних паперів АТ. Також в історії є приклади, коли і частки 10% акціонеру вистачало, щоб блокувати неугодні рішення і керувати компанією. Такий варіант можливий, якщо дотримується одне з декількох умов:

акції компанії консолідовані в руках акціонерів, які в даний момент знаходяться в географічній віддаленості один від одного, і з цієї причини не всі з них на постійній основі можуть бути присутніми на позачергових зборах акціонерів;
власники цінних паперів налаштовані пасивно по відношенню до відвідування зборів акціонерів;
частину випущених акцій компанії є привілейованими і тому не дають їх власникам право голосу. У такому разі співвідношення акцій, якими володіють інвестори, перерозподіляється.

Якщо на зборах присутні акціонери, сумарна частка яких – лише 80%, то значення блокуючого пакета акцій починається не з 25% + 1. З’являється можливість блокувати рішення і з меншою часткою цінних паперів у портфелі. Також спостерігається статистика: чим більше міноритарних акціонерів у компанії, тим менше може бути частка цінних паперів для контрольного і блокуючого пакету акцій.

Різниця між контрольним і блокуючим пакетами

З визначення блокуючого та контрольного пакетів акцій трактується, що власник контрольного пакета автоматично визнається власником блокуючого.

Власник блокуючого пакету має право накласти вето на рішення решти акціонерів. Проте варто зауважити, що власник пакета з сумарною часткою цінних паперів, рівної необхідної для контрольного пакета, має можливість не тільки блокувати рішення решти акціонерів, але і приймати рішення по великій кількості питань в управлінні акціонерним товариством, таких як виплата дивідендів, напрямок розвитку і ін.

Частина питань в управлінні АТ, однак, вимагає більш 3/4 частини голосів акціонерів, а саме:

якщо розглядається питання про ліквідацію компанії;
якщо розглядаються варіанти про злиття, реорганізацію, зміну статусу;
при зменшенні розміру КК (статутного капіталу) шляхом зменшення так званої номінальної вартості кожної акції;
при збільшенні розміру статутного капіталу;
при визначенні вартості акцій компанії при наступних емісіях;
при рішенні про придбання компанією власних акцій, обертаючих на фондовому ринку;
якщо компанія планує здійснити велику операцію, вартість якої перевищує половину величини активів АТ.