Арешт майна боржника. Накладення арешту на майно

Віктор Кузьмін

1 minute

У російському кримінально-процесуальному законодавстві передбачаються певні слідчі заходи. Так, для отримання потрібних доказів співробітники уповноважених органів можуть здійснювати допит, очну ставку, виїмку, слідчий експеримент, а також накладення арешту на майно. Розглянемо останню процедуру більш докладно.

Загальні відомості

У разі наявності відомостей про заподіяння майнової шкоди слідчий повинен вживати заходів щодо забезпечення виконання позову по справі. Одним з видів покарання виступає конфіскація. В якості одного із заходів її здійснення використовується накладення арешту на майно. Законодавством сформульовані мета даного заходу. У їх числі слід виділити:

Визначення безпосередньо того майна, на яке може бути накладено арешт, і встановлення його загальної вартості.
Забезпечення відшкодування витрат процесуального характеру.
Реалізацію виконання вироку в частині позову.
Забезпечення сплати штрафу як основного або додаткового покарання згідно з вироком.
Реалізацію можливої конфіскації нерухомості, грошових та інших цінностей, які знаходяться на рахунках, у внесках або на зберіганні в банківській або кредитної організації, а також цінних паперів або сертифікатів, придбаних в результаті неправомірних дій або нажиті злочинним чином.

Визначення

Арешт майна виступає в якості специфічної заходи процесуального примусу. Її суть полягає у заборону власнику або власнику користуватися або розпоряджатися об’єктом. Арешт майна також передбачає його вилучення і передачу на зберігання у відповідні органи. Зміст даної превентивно-забезпечувальний захід примусу полягає в діях, спрямованих на попередження приховування або відчуження об’єкта. Таким чином, здійснюється виконання вироку в частині майнового стягнення.

Загальні підстави

Арешт майна боржника можливий в тих випадках, якщо:

Встановлено заподіяння матеріальної або моральної шкоди неправомірною дією, і про це заявлено позов.
Існує реальна можливість конфіскації об’єкта, отриманого внаслідок злочину або нажитого незаконним чином.
У справі мають місце витрати, які можуть бути реально покладені на порушника.

В якості підстави для накладення арешту виступає обґрунтоване припущення про те, що неприйняття даної міри може створити значні труднощі або зробити зовсім неможливим виконання рішення суду в частині майнового стягнення. На практиці наведене підстава найчастіше виводиться тільки обставини можливості застосування такого роду стягнення згідно з вироком.

Юридична база

Судовий арешт майна здійснюється на підставі відповідної постанови. Воно виноситься за вмотивованим клопотанням слідчого. Дана заява на арешт майна повинно бути погоджено з наглядаючим прокурором. За ст. 115, ч. 1 КПК слідчий або дізнавач виносить постанову з приводу порушення клопотання. Форма цієї постанови встановлена в додатку 72 до ст. 467 КК.

В описовій його частині викладаються підстави, у відповідності з якими повинен бути зроблений арешт майна. У резолютивном фрагменті вказується суть клопотання, місцезнаходження об’єкта або найменування кредитної або банківської організації і номер вкладу або рахунка. В обов’язковому порядку також вказується Ф. В. О. громадянина, щодо якого здійснюється дана міра. Клопотання розглядається одноосібно суддею військової або районної інстанції відповідного рівня у термін не більше 24 годин з моменту його надходження за місцем знаходження об’єкта або провадження попереднього розслідування. Після цього виноситься постанова. У ньому вказується, накладено арешт на майно. Постанову може задовольнити вимоги слідчого або відмовити в їх виконанні.

Перелік суб’єктів

У ст. 115, ч. 1 і 3 КК представлений список осіб, щодо майна яких може накладатися арешт. До цих суб’єктів, зокрема, відносять:

Обвинуваченого.
Підозрюваного.
Осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії, вчинені підозрюваним (обвинуваченим).
Інші особи, які володіють майном, яке імовірно нажите незаконним шляхом або отримано внаслідок злочинів, що підтверджується певними доказами.

В якості осіб, які несуть матеріальну відповідальність, можуть виступати:

Наймач підозрюваного або обвинуваченого.
Фінансові організації, відповідальні за поведінку посадових осіб.
Власники джерел підвищеної небезпеки.
Законні представники частково дієздатних осіб та інші категорії.

У відповідності з цивільним позовом всі зазначені суб’єкти виступають як відповідачі по справі. Для співучасників неправомірних дій законом встановлена солідарна відповідальність. У зв’язку з цим арешт майна може здійснюватися в будь-яких пропорціях. Однак загальна вартість не повинна перевищувати передбачуваного розміру стягнення. Відповідно до ч. 3 зазначеної вище статті передбачено арешт майна, яке знаходиться у третіх осіб, якщо встановлено, що воно отримано внаслідок неправомірних дій підозрюваного (обвинуваченого).

Важливий момент

Наявність у приписах закону вказівки на осіб, які несуть матеріальну відповідальність за вчинені обвинуваченим (підозрюваним) дії, обумовлюється тим, що в ряді випадків покарання не застосовується до тих, хто заподіяв безпосередньо сам шкоду, а до інших громадян. Мова, зокрема, йде про батьків (представників) малолітніх (до 14 років), а також неповнолітніх дітей 14-18 років при відсутності у останніх доходів або майна, якого було б достатньо для відшкодування шкоди.

Матеріальну відповідальність за шкоду, яка заподіяна джерелом високої небезпеки, несе його власник. При цьому господарем не завжди є обвинувачений (підозрюваний). Обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну частково недієздатною особою, яка не могла розуміти наслідки своїх дій під час їх вчинення внаслідок психічного розладу, покладається на що живуть разом із ним працездатних родичів (близьких): чоловіка, повнолітніх дітей, батьків. Тобто тих, хто знав про його хворобу, але не ставив питання з приводу визнання його недієздатності.

Порядок здійснення

Виконання арешту майна повинна здійснюватися у відповідності з загальними правилами виконання слідчих заходів. Вони встановлені в ст. 164 КК. Згідно з процесуальною регламентацією виділяються факультативні та обов’язкові учасники дії. До останніх слід відносити понятих і слідчого. За ст. 28, ч. 2, п. 4 КК слідчий має повноваження давати органам дізнання письмові доручення, обов’язкові для виконання.

Разом з цим він може отримувати сприяння при здійсненні необхідних заходів. За дорученням слідчого, таким чином, дія може здійснити і орган дізнання. Виконання постанови забезпечують судові пристави. Арешт майна регламентовано в статтях 51, 46, 45, 9 відповідного ФЗ. Закон також встановлює порядок опису. Всі дії, які виконують пристави: арешт майна, складання протоколу та інші – здійснюються в рамках винесеної постанови про початок виконавчого провадження.

Скасування забезпечення позову

Звільнення майна від арешту, встановленого в інстанції загальної юрисдикції, проводиться відповідно до статті 144 ЦК. Скасування забезпечення може здійснюватися за заявою відповідача або за ініціативою органу, який виніс вирок. Зняття арешту з майна за постановою арбітражу виконується за клопотанням учасника справи. Про факт скасування забезпечувальних заходів уповноважена інстанція повинна негайно повідомити відповідні органи управління (місцеві, державні), що здійснюють реєстрацію об’єктів або прав на них, їх обтяження чи обмеження, а також припинення та перехід.

Вирішення питання про скасування забезпечувальних заходів провадиться у п’ятиденний термін з дати надходження відповідного клопотання в рамках судового засідання. Порядок розгляду заяви в арбітражі регламентований ст. 93 АПК. Згідно з результатами розгляду постановляється відповідна ухвала. Його копії надсилаються всім особам, які брали участь у виробництві, не пізніше наступного дня з дати його винесення. Залежно від різновиду вжитих заходів також документи відправляються у державні та інші органи, які здійснюють реєстрацію майна або прав на нього.

Інші випадки

Скасування накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження проводиться у відповідності з постановою, ухвалою органу або посадової особи, на розгляді якого знаходиться дана справа, у разі якщо у застосуванні цього заходу немає необхідності. Даний припис міститься в ст. 115 КПК. У разі накладення арешту на майно митними або податковими органами рішення про його скасування приймається уповноваженими посадовими особами цих інспекцій. Безпосередньо сама постанова про обмеження прав власника на об’єкт діє з моменту його винесення до дня прийняття ухвали про його скасування.

Додатково

У відповідності з Інструкцією з діловодства районних судів, яка була затверджена наказом гендиректора Судового департаменту при ВС РФ, копії вироків, ухвал, рішень, постанов, що надсилаються на виконання, і видаються документи в рамках виконавчого виробництва завіряються підписами головуючого посадової особи, секретаря, а також гербовою печаткою. В деяких випадках повинна бути також позначка про вступ документа в свою законну силу.

Завдання заходу

Проводячи аналіз кримінально-процесуальних норм, а також інших правових актів, які регламентують накладення арешту на майнові об’єкти, можна простежити досить чіткий порядок здійснення цього заходу. Він передбачає послідовне вирішення поставлених у межах діловодства завдань. До них, зокрема, слід віднести:

Прийняття рішення про можливість і необхідність здійснення арешту майна – встановлення фактичного підстави.
Визначення характеру об’єкта, а також місця, де він знаходиться.
Встановлення кола осіб, чиє майно не може бути заарештовано.
Визначення загальної вартості об’єкта.
Отримання правових підстав на накладення арешту.
Встановлення конкретного строку на виробництво процесуальної дії.
Складання протоколу про накладення майнового арешту.
Визначення змісту обтяжень та заборон, передбачених у відношенні об’єкта.
Забезпечення збереження арештованого майна, вирішення питання про переміщення об’єкта у місце його зберігання.

Висновок

Як було сказано вище, процесуальні дії можуть застосовуватися стосовно об’єктів, що належать обвинуваченому, підозрюваному або особам, які несуть відповідальність матеріального характеру за їх неправомірна поведінка. При цьому законодавство не допускає арешту предметів, які необхідні винному або особам, які є його утриманцями.