Зона екологічного лиха — це… Опис, особливості та критерії оцінки

Наші дні показали достатню кількість легковажного ставлення людства до довкілля. На превеликий жаль, тільки за один минулий століття люди змогли знищити сімдесят відсотків біологічних систем нашої Землі, здатних виробляти переробку відходів життєдіяльності. До речі, таке знищення не зупинилося і донині.

Тим самим, кількість територій, що володіють негативними змінами в навколишньому середовищі, з Російської Федерації все збільшується. Відбувається не тільки деградація місцевості, але і насильницьку зміну екологічного середовища. Крім усього, в таких зонах йде сильне погіршення здоров’я місцевого населення.

Що собою являють зони екологічного лиха?

Почнемо з офіційного визначення, прийнятого в Росії. Зона екологічного лиха — це ті територіальні ділянки, на яких внаслідок людської або іншої діяльності настали непоправні результати, які порушили початковий стан навколишнього середовища, привнесли погіршують наслідки для людського здоров’я, а також зруйнували природну рівновагу.

Якщо держава оголошує на одній зі своїх територій режим зони екологічного лиха, то будь-яка діяльність у цій місцевості припиняється, робота господарських об’єктів заморожується, за винятком забезпечують мінімальні життєві запити населення, що проживає там. Будь-яке будівництво, реконструкція ставиться під категоричну заборону.

Відмінність двох зон

Крім зон екологічного лиха, існують ще й зони надзвичайної ситуації. Останні з’являються, коли негативний вплив на навколишнє середовище стає постійним і досить стійким. Такі ситуації починають загрожувати здоров’ю проживаючого населення, тваринам і рослинам. У такому разі потрібні негайні роботи по відновленню природного балансу та відтворення природного середовища.

Насправді, різниця між двома названими зонами несуттєве, основним пунктом є те, що екологічне лихо має незворотними наслідками. Однак чітка межа все ж відсутня.

Проблеми з водними поверхнями

Більшість катастроф відбуваються із-за недбалого ставлення людини до своїх обов’язків чи до відповідальності перед певною ситуацією. Всього одна невелика помилка може понести тисячі людських життів. Так, розлив нафти, витік небезпечного газу або лісові пожежі часто трапляються з вини певного індивіда.

Мабуть, найвідоміша російська зона екологічного лиха — це територія колишнього Аральського моря. Тут 30 років йде вимирання багатьох видів морських риб і рослин, а рівень води впав на 14 м. Велика частина Аральського моря висохла і зараз являє собою пустельну частину, покриту товстим шаром піску.

Вчені працюють над відновленням цієї природної зони, проте успіхів поки не видно. Даний район потерпає від нестачі питної води, наче знаходиться не на території Російської Федерації, а в самому епіцентрі африканських проблем. Місцевість Аралу стоїть на порозі загибелі величезної екосистеми, і це буде лихо планетарного діапазону.

А в 1999 році були повністю знищені флора і фауна Эльбурганского заповідника у зв’язку із зміною русел сибірських річок. Подібна проблема виникла після їх перекидання на китайські території. Під критерій зони екологічного лиха потрапило і Чорне море. У 2016 році стався витік нафти, у зв’язку з чим в акваторії загинули десятки дельфінів, багато популяції морських мешканців і риб. Екосистема моря опинилася у глибокій кризі, а з-за величезного мазутного плями вибухнув справжній скандал.

Нафтові проблеми

Багато хто вважає досягнення науки і вчених великим ривком в розвитку нашої цивілізації, проте існує думка, що не такі вже ми й розвинені, раз дозволяємо собі ж вбивати нашу планету.

Скільки вже було нафтових катастроф і скільки ще буде. На російській території зоною з надзвичайної екологічної ситуації та екологічного лиха в свій час був оголошений Усинськ. В результаті поломки і прориву нафтопроводу в декількох місцях, з труб вилилося понад 100 тисяч тонн нафтового продукту. Через події флора і фауна були практично винищені, а земля отримала звання зони екологічного лиха.

Але подібні приклади не зупиняють людей, і помилки продовжують множитися. У 2003 р. стався черговий прорив нафтових труб, в результаті чого річка Мулымья отримала смертельну дозу чорної рідини в 10 тисяч тонн. Природно, вся екосистема була зруйнована. А про даній місцевості можна сказати, що це зона екологічного лиха.

Наступна серйозна катастрофа сталася в 2006 р. біля Брянська. Десять тисяч квадратних кілометрів вкрилися нафтовим покривом у 5 тонн. Через недотримання норм експлуатації чергова труба нафтопроводу «Дружба» продірявилася і дала текти.

У 2016 р. — два лиха поспіль. В районі Анапи старі свердловини, нині не використовуються, дали текти. Селище Уташ в короткий час залишився без родючого ґрунту та водних ресурсів. Величезна кількість птахів і риби загинуло, порушилася екологічна обстановка до тяжкої ситуації. Другий випадок стався на Сахаліні, де понад 300 тонн нафти витекло в річку Гиляко-Абунан і затоку Уркт, знову-таки давно законсервованого нафтопроводу. Що це? Проста недбалість? Небажання дотримуватися норм безпеки або безвідповідальність?

Хімічні викиди

Вибухи на хімічних заводах найбільш небезпечні, адже всі пари поширюються по повітрю, яким дихаємо ми безпосередньо. У 2005 р. найсильніший вибух на китайському підприємстві поставив під загрозу існування далекосхідної річки Амур, так як величезна кількість отруйних хімікатів, у тому числі бензолу, потрапили в її води. У 2016 році Красноуральск постраждав від пожежі азотної кислоти на місцевому заводі . Можна продовжувати наводити приклади далі, факт залишається фактом — ми вже далеко не повільно, але все ще вірно губимо свій будинок.

Забруднення атмосфери

Під поняття зони екологічного лиха підходять і міста, які страждають від смогу. Наприклад, всесвітньо відома столиця Індії-Делі. Проте Росія тут теж не відстає. Зміг, дим виходить не тільки від перевантаження міст машинами, але і з-за не стежать за санітарними нормами промислових підприємств (владивостоцький сміттєспалювальний завод найяскравіший приклад).

До речі, крім придбання захворювань органів дихання, у людини з’являються мутації і на генному рівні.

Так, на початку 2017 р. Челябінськ зник у коричневому тумані через заводських викидів. А причиною всьому економія. Більшість підприємств, щоб зберегти копійку, відмовляється використовувати спеціальні очисні фільтри, тим самим багатія на перетворенні міського навколишнього середовища в зону лиха. Навесні того ж року жителі Красноярська могли спостерігати «чорне небо», яке означає, що в атмосфері переважає величезна кількість шкідливих домішок. Це не багато не мало, а перша ступінь небезпеки.

Аналогічні викиди відбувалися в 2017 році в Омську і в Москві, правда залучити кого-небудь до кримінальної відповідальності, як це прийнято у нас в Росії, не змогли. Скрізь все вирішували гроші. Шкода, що на них не можна купити здоров’я і новий чистий організм.

Рік екології

Мало хто знає, але минулий рік був оголошений «Роком екології», це означає, що в країні збиралися різні конференції, йшли інтенсивні пошуки вирішення проблем з правовим режимом зон екологічного лиха. Взяти участь у проектах могли і звичайні жителі. Головною бідою стало забруднення навколишніх територій нафтовими продуктами через систематичних порушень їх видобутку, а також використання для транспортування танкерів.

Але рік почався не зовсім успішно, вже в січні екологічна катастрофа наздогнала вже згаданий Владивосток. У бухті Золотий Ріг стався розлив нафти на 200 м2. Потім, в черговий раз, в Усинске стався прорив нафтопроводу, тобто до вже визнаної зоні екологічного лиха додалося ще проблем, у вигляді двох тонн нафтового продукту, винищила частину природного середовища з усіма живими організмами. Наступна трагедія прийшла до берегів Хабаровська, з каналізаційних труб витекло в Амур величезна нафтова пляма, яка вкрила більше 500 м2 берега і водної поверхні.

Аварії на підприємствах: історії та наслідки

Крім небезпеки, яку несе перевезення нафти, велику загрозу становлять і підприємства з переробки нафтової. У січні минулого року місто Волжск сколихнувся від вибуху на місцевому заводі. У зв’язку з порушенням елементарних правил безпеки сталося загорання нафтопродукту.

Аналогічна ситуація відбулася місяцем пізніше в Уфі і Санкт-Петербурзі. Найголовнішим наслідком стало забруднення навколишнього середовища і поглинання живими організмами небезпечного повітря, начиненого убивчими хімікатами.

Аварія, яка могла принести смерть великої кількості народу, трапилася у 2017 році в НДІ Дімітровград, де задимилася одна з реакторних установок. Незважаючи на своєчасне реагування, в атмосферу встигли потрапити отруйні гази. Із-за недбалості у березні того ж року на Тольяттінському хімічному заводі сталася пожежа, наповнив повітря циклогексаном.

Території відчуження

Крім перерахованих проблемних зон в Росії, існують ще так звані зони відчуження, які перенесли радіоактивне опромінення. В першу чергу, таке визначення відноситься до територій, що перебували в безпосередній близькості від Чорнобильської АЕС під час аварії. За певними критеріями та оцінками, зонами екологічного лиха названі (ухвалою Уряду від 18.12.97, під номером 1582):

  • Території відчуження і відселення Брянської області.
  • Зони частково придатні до проживання, але з правом на відселення, розташовані в Брянської, Орловської, Тульської, Калузької областях.
  • Пільгово-соціальний статус надано Бєлгородської, Воронезької, Курської, Брянської, Калузької, Ульяновськой, Рязанській та інших областей.

Крім української Чорнобильської зони, на Російській території є не менш небезпечні місця з радіоактивним забрудненням, такі як Семипалатинськ, Чапаевск та інші.

Насправді, правовий режим для таких місць розроблений дуже слабо. Наприклад, на федеральному рівні в країні не прийняли жодного рішення про цьому оголошенні екологічно неблагополучної території. Розробки велися, були серйозні проекти по Братску, включаючи різного роду експертизи, рішень однак досі немає.

Правовий питання

Замість офіційного оголошення екологічно неблагополучної території, Уряд приймає постанови про пільгових умовах проживання в таких місцях і нібито поліпшення екологічної обстановки. Натомість оголошення надзвичайної ситуації адміністрація того ж Хабаровська відбулася звичайним збором нафтової плями, і все. Далі це питання ніяк не зважився. Всі дані про проведені роботи — не більше ніж фікції.

Однак, якщо в одному і тому ж місці екологічна катастрофа виникає не в перший раз, то за законом, що регулює такі ситуації, повинні початися заходи щодо запобігання недбалості на робочому місці, або ліквідації повною мірою джерела забруднення. Ні того, ні іншого не відбувається, як і відновлення втраченої флори і фауни. Встановлення статусу зони екологічного лиха це — не рішення проблеми, якщо не буде проводитися додаткових дій.

Comments are closed.