Витрати, повязані з виробництвом і реалізацією продукції

Власну справу завжди пов’язане не тільки з прибутком, але і з витратами на оплату найманої праці, виплату заробітної плати працівникам, сплату податків – гроші потрібні на все. Але крім цих витрат, які більше пов’язані все ж з результатом роботи, є ті, які пов’язані з безпосереднім процесом діяльності, – це витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції. Що вони собою являють, що говорить про подібних витратах держава і чи можна якимось чином оптимізувати?

Законодавча база

Почнемо з того, що витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією, підпорядковуються в першу чергу Податкового кодексу, його 253 статті, якщо точніше. Згідно НК в цю групу потрапляють витрати на:

  • Безпосереднє виробництво (тобто виготовлення), зберігання та доставку товару, а також виконання будь-яких робіт і надання послуг, а також купівлю-продаж робіт і послуг. Тобто якщо компанія виробила, наприклад, стіл, то ті кошти, що були витрачені на його виготовлення (від придбання сировини до упаковки його в коробку перед відправкою на склад), оренду приміщення для зберігання, транспортування (тут вираховуються логістичні витрати) – все це вважається виробничими і реалізаційними витратами. У ту ж групу потрапляють витрати на, припустимо, цвяхи, які використовують для надання своїх послуг різноробочий.
  • Підтримання належного стану техніки, що використовується в процесі виробництва або надання послуг. Тут враховується і технічне обслуговування, і своєчасні ремонтні роботи, і модернізація при необхідності – будь-які витрати, пов’язані з знаряддям праці.
  • Освоєння природних ресурсів – у цьому випадку вони розглядаються як частина знарядь праці.
  • Науково-технічний прогрес. Без нього неможливо буде підтримувати устаткування в належному стані, а також надавати максимально актуальні послуги.
  • Страхування. Займатися підприємницькою діяльністю, не забезпечивши при цьому безпека не тільки співробітників, але і збереження обладнання, просто нерозумно. Краще мінімізувати всі можливі ризики шляхом страхування як людських, так і технічних ресурсів.
  • Інші подібні витрати.

Очевидно, що витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією, поділяються на безліч груп. Практично все, що прямо або побічно відноситься до надання послуги або виконання якоїсь роботи, виробництва певного товару і підготовці його до реалізації, можна віднести в цю велику групу. Питання тільки в тому, яку саме категорію витрат потрапить той чи інший товар або послуга. Парадокс в тому, що остання згадана категоризація ніяк не позначається на оподаткуванні.

Складові частини

Крім того, варто зазначити, що витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією, складаються з витрат на:

  • Матеріальну частину виробництва або надання послуг. Тут мова йде про всіх використаних у процесі виготовлення деякого товару або виконання своїх зобов’язань, пов’язаних з якою-небудь послугою, ресурсів. Ці витрати можна підрозділити на дві підгрупи: прямі і розподіляються. Прямі витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією, йдуть на надання тільки одного виду послуг або ж випуск єдиного виду товарів; їх витрати фіксуються вимірами (заздалегідь відомо, скільки того чи іншого ресурсу знадобиться для надання певної послуги або виробництва товару). Розподіляються ж витрати пов’язані з участю ресурсу у виготовленні кількох видів продукції, а їх облік ведеться за допомогою розподілу їх вартості на всі товари, у виробництві яких вони використовувалися. Наприклад, якщо компанія займається виробництвом меблів, то використання граніту для неї не дуже властиво, він буде застосовуватися тільки у виготовленні однієї моделі, тобто буде ставитися до прямих витрат. Що стосується дерева, то воно використовується для практично всього асортименту продукції, тобто буде фіксуватися як розподіляються витрати.
  • Оплату праці. Тут у розрахунок береться і зарплата працівників виробництва, і виплати заохочень, соціальної підтримки. Сюди ж можна віднести винагороди позаштатним співробітникам, послугами яких підприємство користується нерегулярно (запрошених економістів, якщо компанія не може дозволити власних, або дизайнерів, якщо звичайно в них немає необхідності).
  • Суми нарахованої амортизації. З цим пунктом люблять грати багато підприємців. Амортизаційні витрати покривають витрати на підтримку обладнання (найчастіше) в належному для подальшого виробництва стані. Зазвичай деяка сума, яка в перспективі буде вкладено в модернізацію обладнання, його ремонт та інші роботи з ним, розподіляється на певний відрізок часу. Щомісячні витрати на амортизацію вкладаються у вартість товару, так що покупець оплачує їх, купуючи даний продукт. Фокус в тому, що при зменшенні терміну амортизації сума щомісячних витрат на неї зросте (загальні адже витрати залишаться колишніми, але вони зростуть, якщо розділити їх на менший відрізок часу), тобто прибутку виробник отримає більше за менший період часу.

Інші витрати

У вищезазначених переліках фігурували інші витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією. Що ж розуміється під ними?

Відповідно до Податкового кодексу, до цієї групи належать податки та збори, якими обкладаються вироблені товари чи надані послуги, а також мита, які змушені платити експортери або імпортери товарів. Окремо варто зазначити, що закон не зобов’язує підприємців включати витрати на реалізацію і виробництво в загальну суму витрат, які потім будуть обкладатися податками. Виплачувати податок за ним – право, але аж ніяк не обов’язок, тому деякі підприємці вважають за краще фіксувати подібні вкладення тільки у власній бухгалтерії, не осведомляя про них податкові органи. Варто відзначити, що при деяких зусиллях навіть ці витрати можна приписати до прибутковий податок, що дозволить виплатити за них набагато меншу суму.

Увага! Створення умов праці

Але далеко не всі витрати уникають зайвої уваги податкових органів. Існує своєрідний перелік витрат, які «контролери» перевіряють з особливою ретельністю.

Серед них, наприклад, витрати на хороші умови праці. Вони не потрапляють зазвичай податок на прибуток і оплачуються окремо, що зовсім невигідно підприємству. Правда, існує можливість переконати податкових інспекторів в тому, що подібна турбота про працівників є не примхою керівництва, а виробничою необхідністю, перевівши тим самим інші витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією, в розряд оподатковуваних доходом на прибуток.

Наприклад, компанія вирішила, що її співробітники повинні харчуватися у власній їдальні, а не ходити по довколишніх кафе. Обладнання відповідного приміщення, закупівля меблів, наймання додаткового персоналу – все це вже вимагало вкладення коштів, адже податки ще не були сплачені! Для того щоб компанія довела: їдальня – необхідність, а отже, потрапляє на податок на прибуток, можна використовувати наступні доводи:

  • За законом роботодавець зобов’язаний надати своїм співробітникам місце для прийому їжі.
  • Якщо поблизу місця роботи немає закладів громадського харчування, власна їдальня необхідна для забезпечення побутових потреб працівників (обов’язковість останнього закріплюється в Трудовому кодексі).

А якщо компанія вирішила придбати для своїх співробітників кондиціонери, можна натиснути на те, що за санітарними нормами існують певні вимоги до температур всередині робочого приміщення, для виконання яких необхідний кондиціонер. Що стосується кулерів в робочих приміщеннях, вони стануть виробничою необхідністю в тому випадку, якщо водопровідну воду пити не можна, і це має бути підтверджено відповідною спеціальною документацією. Торкнутися обліку витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією, можуть і витрати на кімнати відпочинку для працівників, які необхідні для забезпечення санітарно-побутових потреб працівників, особливо подібна стаття витрат є актуальною для підприємств, де існує кілька робочих змін або ж є ненормований робочий графік, тобто там, де у працівника може виникнути навіть фізична необхідність нормально відпочити.

Тобто для того, щоб включити деякі витрати, які, на перший погляд, ніяк не пов’язані з випуском товарів або наданням послуг, у цей список, досить знайти відповідні пункти у санітарних правилах або ж Трудовому кодексі, а крім цього, запастися документами, що підтверджують правоту (наприклад, актами про стан займаного офісу). Теоретично довести законність вимог можна і без додаткових паперів, але все ж документальні свідоцтва виглядають значно солідніше слів сусідів і знайомих.

Транспортні витрати

Ще один вид витрат, пов’язаний з виробництвом і реалізацією, швидше, побічно, — витрати на автотранспорт. Деякі компанії воліють використовувати особистий транспорт своїх працівників, ніж купувати власний, «предприятельский». Для того щоб такі дії були коректними з точки зору законодавства, потрібно або оформити відповідний договір оренди, або раз на певний термін (зазвичай раз на місяць) виплачувати працівникові деяку суму грошей в якості компенсації за використання його машини у справах фірми.

Компенсація потрапляє під дію податку на прибуток, що вже знижує податкове навантаження на неї. Крім того, вона залежить від потужності двигуна (складе або 1 200, 1 500 рублів).

Але більш економічно вигідною буде оренда авто: абсолютно всі витрати, пов’язані з транспортом, можна буде включити у податок на прибуток. А сума, яку співробітник буде отримувати за те, що віддав свою машину у тимчасове користування, не буде підлягати страховим відрахуванню, як це було б у випадку компенсації, коли витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією, обкладалися б серйозними виплатами. За оцінками спеціалістів, економія буде чи не в два рази, що в сучасному світі відіграє чималу роль.

Земельне питання

До складу витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією, відносяться також витрати на утримання земельних ділянок. Купуючи його, підприємство повинно вирішити, чи виплатить воно доходи рівномірно (тобто сума ділиться на рівні частини і виплачується протягом певного строку) або ж нерівномірно (сумами, які не будуть перевищувати 30 % податку на прибуток по останньому звітному періоду. Тобто сума буде змінюватись до повної виплати податкових зобов’язань). Варто відзначити, що право вибору виплати податків поширюється тільки на ті земельні ділянки, які до їх придбання належали державі, а ще були куплені з 2007 по 2011 рік, для інших ділянок подібні правила не діють.

Рівномірний спосіб

Нерівномірний спосіб

  • Нестабільний дохід компанії.
  • Серйозні доходи компанії при високій вартості земельної ділянки – найімовірніше, сума, яка буде вноситися при рівномірному способі, перевищить 30 % податку попереднього звітного періоду, тобто будуть створюватися зайві кошти. При рівномірних виплат можна вносити будь-яку суму, при цьому податок на прибуток буде менше.
  • Велика прибуток у попередньому звітному періоді може повністю покрити витрати на покупку ділянки.
  • Значна прибуток у поточному звітному періоді при невисокій вартості ділянки – можливо повне покриття витрат.

Навіщо все це потрібно?

До речі, а в чому взагалі сенс обліку витрат, пов’язаних з виробництвом і реалізацією? Дивно жодного разу не згадати про це, розібравши вже не тільки загальну класифікацію подібних витрат, але і деякі найбільш часто зустрічаються їх види!

Логічне пояснення — фіксація всіх подібних витрата необхідна для того, щоб мати реальне уявлення про те, скільки коштів підприємства було вже витрачено. Крім того, якісний облік витрат допоможе своєчасно виявити втрати й витрати, яких можна було б уникнути при деяких умовах, заощадивши тим самим гроші. Облік витрат допоможе також контролювати процес розподілу ресурсів і фінансових потоків (зокрема заробітної плати, амортизаційних витрат) всередині компанії. Наявність такої великої кількості інформації про наявні фонди і способи їх застосування дасть компанії можливість скласти довгостроковий прогноз своєї діяльності, в якому з врахуванням вже наявного досвіду може бути змінена групування витрат, пов’язаних з реалізацією і виробництвом. І, звичайно, вся отримана інформація буде використана для аналізу результатів діяльності компанії, на основі якого буде складено згаданого в попередньому пункті план сталого розвитку країни.

Додаткові класифікації

Повертаючись до питання класифікації, варто зазначити, що існує величезна кількість різних видів групувань витрат. Витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, можна розділити на постійні і змінні. До першої категорії відносяться такі виплати, які жодним чином не залежать від обсягів виробництва (наприклад, скільки на верстаті не виробляй продукції, витрати електроенергії на його роботу будуть залишатися незмінними). У випадку ж з змінними витратами вони підпорядковуються масштабами виготовлення продукції (транспортне перевезення двадцяти коробок товару обійдеться дешевше транспортування десяти коробок того ж товару за рахунок того, що її вартість буде розподілена на більшу кількість зразків).

Витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією товарів, також бувають поточні (тобто виплати, обов’язкові в даний період часу) і майбутні (поки цих витрат немає, але вони відбудуться в довгостроковій перспективі).

Ще один з варіантів класифікації – по центрам відповідальності. Виробничі і реалізаційні витрати виникають у різних підрозділах і відділах компанії, в різних її цехах і ділянках. Місце виникнення теж може використовуватися в якості характеристики витрат, так як це допоможе виявити найбільш збиткові (або ж потребують) частини підприємства.

Основи бухгалтерського обліку

Для того щоб контролювати всі витрати, необхідний ретельний бухгалтерський облік. Він відбувається за такими статтями витрат, як:

  • Прямі й розподіляються матеріальні витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією (ті, які відносяться до ресурсів, використовуваних у процесі виготовлення товару або надання послуг, амортизації устаткування і т. д. – не людським факторам).
  • Прямі й розподіляються витрати на співробітників (будь-які виплати, прямо або побічно стосуються персоналу).
  • Непрямі виробничі витрати.

При цьому, виконуючи облік, необхідно враховувати і загальну вартість ресурсів, які були витрачені в процесі трудової діяльності, і витрати на заробітну плату співробітників, і страхові внески, і вартість технічних факторів – абсолютно всі витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією, включають у фінансовий звіт.

Для спеціалістів: кредити та дебети

Продовжуємо розмову про те, як проходять бухгалтерський облік витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією. Проведення їх може здійснюватися із застосуванням управлінських рахунків (за дебетам рахунків 811, 812, 824, 835 і кредитами рахунків 211, 531, 533, 213, 214, 544, 124 при обов’язковому додатку робочого плану рахунків підприємства з-за відсутності сальдо в рахунків восьмого класу) або без них (останній спосіб більше підійде тим компаніям, які орієнтовані на виробництво однієї групи товарів або надання однієї групи послуг. Операції проходять по дебету рахунку 215 і кредитами 211, 531, 533, 544).

Висновок

Можна з упевненістю сказати, що витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією, — тема з податкової точки зору досить суперечлива. З одного боку, з них стягуються окремі спеціальні податки, але з іншого, при деяких зусиллях їх без праці можна оформити як частину податку на прибуток. Існує безліч варіантів класифікацій таких витрат, і вибрати якусь одну з них як єдино правильну не представляється можливим. Незважаючи на те, що зазвичай податкові органи дуже терпимо ставляться до питань виробничих та реалізаційних витрат, особливу їх увагу привертають витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією, що стосуються особистого транспорту, земельних ділянок, а також обладнання деяких не зовсім службових приміщень.

Comments are closed.