Вихідна допомога при звільненні. Розрахунок вихідної допомоги при звільненні

Звільнення в силу різних причин, у тому числі через скорочення штату, може торкнутися абсолютно кожного. Якщо це відбувається з ініціативи роботодавця, що, як правило, трапляється несподівано, то Трудовим кодексом передбачена виплата певної винагороди.

На виконання прав трудящих

Вихідна допомога при звільненні виплачується в день розірвання трудових відносин. Суми бувають плаваючими в залежності від ряду причин і регулюються Трудовим кодексом Російської Федерації.

Як правило, такі виплати відносять до гарантованим. Між тим під ними розуміються одноразові або періодичні платежі. Їх мета – забезпечити виконання зобов’язань або не допустити втрати в заробітній платі у разі звільнення працівника від займаної посади, в тому числі і за обставинами, не залежних від самого працівника. Вихідні допомоги несуть дещо інше смислове навантаження. Вони виплачуються як би в облік майбутнього, яке знаходиться поза юрисдикцією трудового договору. Варто також зазначити, що працівник може влаштуватися на іншу роботу на наступний день після звільнення, однак вихідна допомога йому все одно буде виплачено.

Така винагорода не має ніякого відношення до зарплати, так як не враховує якість праці і кількість витраченого на нього часу. Компенсацією ці виплати теж не назвеш, оскільки вона передбачає понесені у зв’язку з роботою витрати, приміром, на переїзд в інше місто або країну. А допомога не пов’язана з якими-небудь витратами працівника.

Таким чином, вихідна допомога скоріше знаходиться на стику трудового законодавства та соціального забезпечення. І головна мета в даному випадку – надати допомогу колишньому працівнику, який втратив робочого місця, а отже, і джерела доходу не з власної вини чи ініціативи.

Ще одним важливим елементом, який приймається до уваги, коли ведеться розрахунок вихідної допомоги при звільненні, є статус роботодавця: юридична особа або індивідуальний підприємець.