Транспортні засоби: класифікація. Категорії транспортних засобів

0

Класифікація транспортних засобів – це розподіл різних автомобілів на групи, класи та категорії. В залежності від типу конструкції, параметрів силової частини, призначення або особливостей, які мають ті чи інші транспортні засоби, класифікація передбачає кілька таких категорій.

Класифікація за призначенням

Транспортні засоби розрізняються за своїм призначенням. Можна виділити пасажирські та вантажні автомобілі, а також ТЗ спеціального призначення.

Якщо з пасажирським і вантажним авто все гранично ясно, то спеціальний транспорт не призначений для перевезення людей і вантажів. Подібні автомобілі транспортують обладнання, яке на них закріплено. Так, до таких засобів можна віднести пожежні машини, автовишки, автокрани, автолавки та інші авто, комплектуються тим чи іншим обладнанням.

Якщо пасажирське авто може вмістити в себе до 8 осіб без водія, то воно класифікується як легкове. Якщо місткість ТЗ більше 8 чоловік, тоді такий тип транспортного засобу – автобус.

Транспортувальник може служити для загального призначення або для перевезення спеціальних вантажів. Авто загального призначення мають у своїй конструкції кузов з бортами без перекидаючого пристрою. Також вони можуть бути укомплектовані тентом і дугами для монтажу.

Вантажні автомобілі спеціального призначення мають у своїй конструкції різні технічні можливості для перевезення певних вантажів. Наприклад, панелевоз оптимізований для зручного транспортування будівельних панелей і плит. Самоскид застосовують переважно для сипучих вантажів. Бензовоз призначений для світлих нафтопродуктів.

Причепи, напівпричепи, причепи-розпуски

Будь ТЗ може використовуватися з додатковим обладнанням. Це можуть бути причепи, напівпричепи або розпуски.

Причіп – це один з видів транспортних засобів, які використовуються без водія. Рух його здійснюється за допомогою автомобіля за допомогою буксирування.

Напівпричіп являє собою буксирувані ТЗ без участі водія. Частина його маси віддається буксирующему автомобілю.

Причіп-розпуск призначений для перевезення довгих вантажів. Конструкція передбачає дишло, довжина якого в ході експлуатації може змінюватися.

Транспортний засіб, що виконує буксирування, називають тягачем. Таке авто комплектується спеціальним пристроєм, що дозволяє зчіплювати автомобіль і будь-який з причепів. По-іншому така конструкція називається сідлом, а тягач називають сідельним тягачем. Однак сідельний тягач знаходиться в окремій категорії транспортних засобів.

Індексації та види

Раніше в СРСР кожна модель ТЗ мала свій індекс. Він позначав завод, на якому було вироблено авто.

У 1966 році прийняли так звану галузеву нормаль ВІН 025270-66 «Класифікацію і систему позначення автомобільного рухомого складу, а також його агрегатів і вузлів». Цей документ не тільки дозволяв класифікувати види транспортних засобів. На підставі цього положення стали класифікувати також причепи та інше обладнання.

По цій системі всі транспортні засоби, класифікація яких було описано в цьому документі, мали в своєму індексі чотири, п’ять або шість цифр. За ним можна було визначити категорії ТЗ.

Розшифровка цифрових індексів

По другій цифрі можна було дізнатися про тип транспортного засобу. 1 – легкове МС, 2 – автобус, 3 – вантажівка загального призначення 4 – сідельний тягач, 5 – самоскид, 6 — цистерна, 7 – фургон, 9 – ТЗ спеціального призначення.

Що стосувалося першої цифри, то вона позначала клас ТЗ. Наприклад, легкові транспортні засоби, класифікація яких проводилася за об’ємом двигуна. Вантажні машини діляться на класи по масі. Автобуси розрізняли по довжині.

Класифікація легкових ТЗ

За галузевою нормалі легкові колісні транспортні засоби класифікувалися наступним чином.

  • 1 – особливо малий клас, об’єм двигуна становив до 1,2 л;
  • 2 – малий клас, обсяг від 1,3 до 1,8 л;
  • 3 – автомобілі середнього класу, об’єм двигуна від 1,9 до 3,5 л;
  • 4 – великий клас з об’ємом вище 3,5 л;
  • 5 – вищий клас легкових транспортних засобів.

На сьогоднішній день галузева нормаль вже не обов’язкова, і багато заводів не дотримуються її. Однак вітчизняні виробники авто все ще використовують цю індексацію.

Іноді можна зустріти транспортні засоби, класифікація яких не підходить під першу цифру в моделі. Це означає, що індекс присвоїли моделі на етапі розробки, а потім в конструкції щось змінилося, а цифра залишилася.

Автомобілі іноземного виробництва та їх система класифікації

Індекси іномарок, які ввозили на територію нашої країни, не входили в перелік транспортних засобів за прийнятою нормалі. Тому в 1992 році була впроваджена Система сертифікації за механічним транспортним засобам, а з 1 жовтня 1998 року діє її змінений варіант.

Для усіх видів засобів пересування, які потрапляли в обіг у нашій країні, необхідно було оформляти спеціальний документ, який називався «Схвалення типу транспортного засобу». З документа випливало, що кожне ТЗ повинно мати свою окрему марку.

Міжнародна класифікація ТЗ на базі рекомендацій ЄЕК ООН

Щоб спростити порядок проходження сертифікації в РФ використовують так звану Міжнародну систему класифікації. Згідно з нею будь-який дорожній транспортний засіб можна віднести до однієї з груп – L, M, N, O. Інших позначень не існує.

Категорії транспортних засобів по міжнародній системі

В групу L входять будь-які ТЗ, кількість коліс яких менше чотирьох, а також квадроцикли:

  • L1 — це мопед або ТЗ з двома колесами, яке може розвивати максимальну швидкість до 50 км/ч. Якщо в конструкції транспортного засобу є ДВС, то обсяг його не повинен перевищувати 50 см3. Якщо в якості силового агрегату використовується електричний двигун, то номінальні показники потужності повинні бути менше 4 кВт;
  • L2 – триколісний мопед, а також будь-ТЗ з трьома колесами, швидкість якого не перевищує 50 км/год, а об’єм двигуна 50 см3;
  • L3 – мотоцикл з об’ємом більше 50 см3. Його максимальна швидкість вище, ніж 50 км/год;
  • L4 – мотоцикл, укомплектований візком для перевезення пасажира;
  • L5 – трицикли, швидкість яких перевищує 50 км/год;
  • L6 – це легкий квадрацикл. Маса спорядженого ТЗ не повинна перевищувати 350 кг; Максимальна швидкість не більше 50 км/год;
  • L7 – повноцінний квадрацикл з масою до 400 кг.

Категорія М – це механічні транспортні засоби з чотирма колесами для транспортування пасажирів:

  • М1 – це ТЗ для перевезення пасажирів, що мають не більше 8 місць;
  • M2 – ТЗ з кількістю місць для пасажирів більше восьми;
  • M3 – ТЗ з кількістю місць понад 8 і вагою до 5 тонн;
  • M4 – транспортний засіб з кількістю місць більше восьми і вагою понад 5 тонн.

До категорії N за міжнародною класифікацією відносять вантажні автомобілі:

  • N1 – вантажівки з вагою до 3,5 тонн;
  • N2 – ТЗ з масою від 3,5 до 12 тонн;
  • N3 – ТЗ з масою більше 12 тонн.

Класифікація ТЗ з Європейської Конвенції

У 1968 році в Австрії була прийнята Конвенція про дорожній рух. Класифікація, яка передбачена у цьому документі, що використовується для позначення різних категорій транспорту.

Види ТЗ по Конвенції

Вона включає в себе кілька категорій:

  • А – це мотоцикли та інша двоколісна моторизована техніка;
  • B – автомобілі з масою до 3500 кг і кількістю місць не більше восьми;
  • З – всі ТЗ, крім тих, що відносяться до категорії D. Маса повинна складати більше 3500 кг;
  • D – пасажирський транспорт, який має більше 8 місць;
  • Е — вантажний транспорт, тягачі.

Категорія Е дозволяє водіям керувати автопоїздами, які складаються з тягача. Також сюди можна включити будь-які транспортні засоби класифікації В, С, D. Ці ТЗ можуть працювати у складі автопоїзда. Цю категорію водіям присвоюють разом з іншими категоріями, а ставиться вона при реєстрації машини в свідоцтво транспортного засобу.

Неофіційна європейська класифікація

Крім офіційної класифікації, є ще й неофіційна, яка застосовується досить широко. Вона досить популярна серед власників ТЗ. Тут можна виділити категорії в залежності від конструкції транспортних засобів: A, B, C, D, E, F. В основному таку класифікацію застосовують в оглядах автомобільні журналісти для порівняння та оцінки.

Клас А містить малолітражні ТЗ невисокій вартості. F – це найдорожчі, дуже потужні і престижні марки авто. У проміжках знаходяться класи інших видів машин. Чітких рамок тут немає. Це безліч найрізноманітніших легкових авто.

З розвитком автоіндустрії постійно виробляють нові машини, які згодом займають свої ніші. З новими розробками класифікація постійно розширюється. Часто буває так, що різні моделі можуть займати кордону декількох класів, тим самим утворюючи новий клас.

Яскравий приклад такого явища – це паркетний позашляховик. Він призначений для доріг з твердим покриттям.

VIN-коди

По суті це унікальний номер ТЗ. В такому коді зашифрована вся інформація про походження, виробника та технічні характеристики тієї або іншої моделі. Номери можна знайти на багатьох нероз’ємних вузлах і агрегатах машин. В основному вони знаходяться на кузові, елементах шасі або спеціальних шильдика.

Ті, хто розробив і впровадив ці номери, ввели найбільш простий та надійний метод, який суттєво полегшує процес класифікації автомобілів. Такий номер дозволяє хоч трохи захистити авто від угону.

Сам код – це не безладдя букв і цифр. Кожен знак несе в собі певну інформацію. Набір шифрів не дуже великий, кожен код має 17 символів. В основному це літери латинського алфавіту та цифри. У цьому шифрі передбачена позиція для спеціального контрольного числа, яке обчислюється виходячи з самого коду.

Процес обчислення контрольного номера – це досить потужний засіб захисту від перебитих номерів. Цифри знищити не становить особливої праці. А ось зробити такий номер, щоб він підпадав під контрольне число, – це вже окрема і досить складна задача.

На закінчення хотілося б додати, що всі поважають себе автовиробники використовують загальні правила для обчислення контрольної цифри. Однак виробники з Росії, Японії і Кореї не дотримуються таких методів захисту. До речі, за цим кодом легко знаходити оригінальні запчастини до тієї або іншої моделі.

Отже, ми з’ясували, які бувають види транспортних засобів, і розглянули їх детальну класифікацію.

Comments are closed.